Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2138/22 Головуючий у 1-й інст. Євген Татуйко
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
30 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №278/2138/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та утримання дружини до досягнення дитиною трьох років
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. у м.Житомирі,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягнути з відповідача на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000 грн на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на своє утримання у розмірі 4 000 грн до досягнення донькою трьох років.
Вимоги обґрунтовувала тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 народилися син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 . На день звернення до суду із цим позовом офіційно шлюб між ними не розірваний, але ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. Наразі вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення донькою трьох років та виховує дітей, а тому зараз працювати можливості немає у зв'язку з тим, що маленькі діти потребують постійного догляду та піклування. Водночас відповідач життям і станом здоров'я дітей не переймається, у добровільному порядку надавати дітям матеріальну допомогу відмовляється, а займається виключно своїм життям. У березні 2022 року у зв'язку із воєнними діями на території України вона разом із дітьми вимушена була виїхати до Польщі. ОСОБА_2 по телефону повідомив, щоб додому разом із дітьми вона не поверталася, а речі він відвизе до її батьків. Вирішити питання участі батька дітей в утриманні останніх та її утриманні, поки вона доглядає за їх дітьми, в добровільному порядку неможливо. Відповідач займається ремонтом транспортних засобів, купівлею автотранспорту з метою його подальшого перепродажу, пригоном з-за кордону автомобілів та має свою сторінку на інтернет-сайтах, де продає автомобілі та запчастини до них. Діяльність здійснює в гаражному боксі, який знаходиться в селі Тетерівка Житомирської області. Розмір доходу відповідача від зайняття підприємницькою діяльністю становить не менше 50 000 грн щомісяця. Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та своє утримання, виходить із матеріального становища відповідача, його стану здоров'я, віку та інтересів їхніх дітей, які зростають та потребують значних коштів для розвитку. Крім того, відповідач виганяє її разом і дітьми з будинку, який належить йому на праві власності, та робить неможливими умови проживання, а тому вона вимушена підшукувати житло для подальшого найму. Інших дітей у відповідача немає та стягнення за виконавчими документами не проводиться.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2022 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 800 грн, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 400 грн, починаючи з 11 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Також присуджено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дружини в розмірі 1 000 грн, починаючи з 11 серпня 2022 року і до досягнення донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів змінити, збільшивши розмір аліментів на утримання кожної дитини до 5 000 грн, а на її утримання збільшити розмір аліментів до 4 000 грн, як того просила у позові.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що після її повернення разом із дітьми з Польщі, відповідач вигнав їх із будинку, в якому діти проживали до від'їзду. Наполягає на тому, що при розгляді спору суд не взяв до уваги низку доказів, які стосуються зайняття ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю з ремонту автомобілів та їх продажу на вторинному ринку, а також продажу автозапчастин, а саме: договори купівлі-продажу транспортних засобів, оголошення на сторінках інтернет-сайтів щодо продажу автозапчастин та надання послуг із ремонту транспортних засобів із контактним номером продавця, який є номером телефону ОСОБА_2 . Поза увагою суду залишилася обставина, що до моменту офіційного припинення підприємницької діяльності, видом діяльності ФОП ОСОБА_2 була роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, що є належними та допустимими доказами заняття відповідачем підприємницькою діяльністю і його матеріальної спроможності сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі. При перегляді спору, крім того, просить звернути увагу на ту обставину, що вона вимушена винаймати житло для проживання, бо відповідач вигнав її з дітьми на вулицю. Весь тягар виховання та утримання дітей несе одноособово за допомогою своїх батьків. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні спільних дітей, не цікавиться їх життям і здоров'ям. Вважає, що нею доведено належними та допустимими доказами фінансову спроможність ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей та дружини у визначеному нею розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що він не має статусу фізичної особи-підприємця та підприємницькою діяльністю не займається, оскільки припинив діяльність 13 вересня 2011 року. Він є особою з інвалідністю з дитинства третьої групи, в зв'язку з чим отримує державну соціальну допомогу в розмірі 2 100 грн, перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 2 300 грн щомісячно. Постійної роботи в нього наразі немає, а всі його доходи відображені в відомостях із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків. У нього на праві приватної власності є будинок та всі витрати, пов'язані з утриманням даного будинку, відбуваються за рахунок тих доходів, що він отримує. Натомість позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець із 11 лютого 2020 року, але цю інформацію вона приховала при подачі позову та не надала суду відомостей про свої доходи. До апеляційного суду скаржник направила клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (копій оголошень про продаж автомобілів). Заперечує щодо задоволення клопотання у зв'язку з тим, що дані докази не відповідають вимогам процесуального законодавства. Він дійсно раніше допомагав знайомим продавати їх автомобілі шляхом розміщення на своїх соціальних сторінках в мережі інтернет оголошень про продаж автомобілів. Дана послуга була безкоштовною. Розміщення оголошень не доводить, що автомобілі належали йому на праві власності і від їх продажу він отримував дохід. Належними доказами перебування автомобіля на праві власності або його відчуження є інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (зі змісту частини другої ст.141 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників, разом із яким проживає дитина (частина третя ст.181 СК України).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша ст.184 СК України).
Частина перша ст.182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2015 року сторони зареєстрували шлюб (а.с.10).
У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 в подружжя народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (а.с.11-12).
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі договорів дарування за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 43/100 частки житлового будинку загальною площею 131,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,056 га з кадастровим номером 1822087200:02:002:0914 (а.с.35-36).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства 3-ої групи та йому протипоказана важка фізична праця (а.с.39-40). Відповідач отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства 3-ої групи, загальна сума якої у період із жовтня 2021 року по вересень 2022 року склала 23 912,26 грн (а.с.41). У вересні 2022 року місячний розмір відповідної допомоги становив 2 100 грн.
Окрім того, ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника, загальна сума якої у період із жовтня 2021 року по вересень 2022 року склала 27 100 грн (а.с.42). У вересні 2022 року місячний розмір відповідної допомоги становив 2 300 грн.
Також за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків загальна сума доходів ОСОБА_2 за 2021 рік, без урахування вищевказаних соціальної допомоги за інвалідністю з дитинства та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, склала 45 368,18 грн, а за перше півріччя 2022 року - 27 297,13 грн (а.с.43-44).
Із 16 квітня 2021 року позивач та діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в будинку, що зареєстрований на праві власності за відповідачем (а.с.7,9.13). За довідкою, виданою ОСББ «Чуднівська 100» без дати та номера, позивач разом із дітьми проживає у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.51).
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину можуть визначатися за домовленістю між ними, а у разі недосягнення батьками домовленості - за рішенням суду.
Сторони добровільно порозумітися щодо розміру допомоги відповідача не можуть. За таких обставин суду належить визначати щомісячний розмір коштів, який слід сплачувати відповідачу на утримання його спільних із позивачем дітей та на утримання ОСОБА_1 , яка поки доньці не виповниться трьох років позбавлена можливості повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність, а відповідач належними та допустимими доказами не спростував тієї обставини, що повністю усунувся від виконання обов'язків щодо матеріальної допомоги дітям та не допомагає позивачу, яка здійснює догляд за донькою, якій не виповнилося трьох років, та несе тягар утримання дітей та себе без допомоги батька цих дітей, хоча на останнього законом покладений обов'язок разом із матір'ю дітей утримувати останніх до досягнення ними повноліття.
Відповідно до положень частини другої ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на своє утримання від відповідача ОСОБА_1 має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання від відповідача до досягнення донькою ОСОБА_9 трьох років ОСОБА_1 , із якою проживає, у тому числі й донька ОСОБА_6 , має і в разі розірвання ОСОБА_2 із нею шлюбу.
Разом із тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині допомоги на утримання не включений до переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини. Отже, ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Позивач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що нею доведена можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі на утримання дітей та її утримання до досягнення донькою трьох років, але суд першої інстанції не врахував наданих нею доказів, які підтверджують здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності з ремонту автомобілів та продажу автомобілів і автозапчастин.
Згодом на стадії апеляційного перегляду скаржник заявила клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності, а саме на підтвердження здійснення відповідачем продажу транспортних засобів через оголошення в соціальній мережі, які були здійсненні 01 грудня 2022 року, чим намагається спростувати доводи відповідача про відсутність доходу та можливості сплачувати аліменти на утримання дітей і позивача у заявлених останньою розмірах.
Частинами другою та третьою ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на стадії апеляційного провадження ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оголошення в соціальній мережі опубліковані ОСОБА_2 після постановлення судом першої інстанції рішення у справі.
Так, ОСОБА_1 надані скриншоти оголошень із соціальних мереж на шести аркушах. Однак, вказані скриншоти не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки частина містять дату 01 грудня 2022 року, а на інших відсутня дата створення публікації. Суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його постановлення.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав витрати, які б перевищували його дохід, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того розміру доходу ОСОБА_2 , який підтверджений належними джерелами походження коштів, та присудив розмір аліментів, що перевищив мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину. Житловий будинок та земельна ділянка набута відповідачем за договором дарування. Отже, зібрані у матеріалах справи докази не надають суду апеляційної інстанції можливості збільшити розмір присуджених на дітей аліментів до розміру, який просить позивач у апеляційній скарзі, оскільки такий розмір буде ґрунтуватися на припущеннях, що є недопустимим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довела факту спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, враховуючи фактичні обставини справи та майновий стан відповідача, який припинив підприємницьку діяльність 13 вересня 2011 року (а.с.38). Саме по собі укладення договору купівлі-продажу автомобіля «Мазда» 31 серпня 2021 року не спростовує висновків суду першої інстанції, який при визнанні розміру аліментів на утримання дітей повністю врахував офіційний дохід відповідача за 2021 рік, що підтверджений відомостями з Державного реєстру платників податків, та не спростований належними та допустимими доказами, які б доводили набуття майна, вартість якого б перевищувала офіційне джерело.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування у цивільній справі не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вже зазначалося вище реалізація права позивача на її утримання від відповідача до досягнення доньки ОСОБА_9 трьох років не залежить від реєстрації ОСОБА_1 суб'єктом підприємницької діяльності та її матеріального становища. До уваги приймається лише умова, чи може відповідач ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_1 , із якою проживає їх спільна дитина, до досягнення останньою трьох років, оскільки відповідач погодився із рішенням суду першої інстанції та не оскаржив його у апеляційному порядку.
Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим сторонами доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та на утримання дружини, із якою проживає донька, що не досягла віку трьох років, а тому в силу норм ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
Для захисту малолітніх дітей не зайвим буде роз'яснити, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду за позовом тієї особи, з ким проживає дитина.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів на дітей та справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1,3 частина шоста ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: