Справа № 161/3300/23 Провадження №11-кп/802/367/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
29 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 травня 2023 року включно, без визначення розміру застави (ЄРДР №12022030000000132),
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12022030000000132 від 28.07.2022 року про обвинувачення окрім інших ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.03.2023 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 травня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_7 раніше судимий, в короткий проміжок часу після звільнення з місць відбуття покарання знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до категорії особливо тяжкий злочинів. Разом з тим, в даний час не розпочато судове слідство, не допитаний сам ОСОБА_7 , а також інші учасники процесу, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового слідства, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, тобто продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Не погодившись із таким судовим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала на нього апеляційну скаргу в якій вважає, що висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими, так як прокурором не було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі цілодобовий домашній арешт, не може запобігти можливим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а ті обставини та ризики, які зазначені у клопотанні сторони обвинувачення є лише припущеннями. Судом не було в повній мірі взято до уваги той факт, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, що є підтвердженням міцних соціальних зв'язків, зобов'язується з'являтися на всі виклики до слідчого та суду. Жодних доказів того, що він перебуваючи не під вартою зможе вчиняти дії передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано. Вважає, що такий більш м'який запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_7 , здатен в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які апеляцію підтримали з підстав викладених у ній, прокурора, який заперечив проти апеляції та просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги законодавства при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12022030000000132 від 28.07.2022 року, про обвинувачення окрім інших ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Встановлено і те, що раніше судовим рішенням від 27.01.2023 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 26.03.2023 року включно, без визначення розміру застави В подальшому оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави.
Продовжуючи обвинуваченому у кримінальному провадженні винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не зменшилися.
Як встановлено судом підставами для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, яка стверджується матеріалами провадження, а метою в тому числі - запобігання спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які ще недопитані в судовому засіданні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити будь-який більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є доведені ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
Оцінюючи тяжкість кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпечності цього злочину в конкретних умовах місця і часу.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкості інкримінованого йому діяння, те, що він притягувався до кримінальної відповідальності, є судимим, ніде не працює, не одружений, немає міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам, встановленим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
Доводи сторони захисту про те, що наведені прокурором ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України нічим не підтверджені, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне.
Також є такими, що не заслуговують на увагу суду доводи сторони захисту про те, що цілодобовий домашній арешт зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, оскільки враховуючи встановлені обставини, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, вони є непереконливими. При цьому, наявність місця проживання також не дає суду підстав для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Таким чином, усі доводи сторони захисту, з урахуванням наведених вище мотивів, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та не дають жодних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в її оскаржуваній частині та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, як про це просить захисник.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд першої інстанції також обґрунтовано не визначав розмір застави, оскільки ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, а тому розмір застави у даному кримінальному провадженні, на підставі п. 5 ч.4 ст. 183 КПК України не визначається, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 травня 2023 року включно, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді