Справа № 373/272/23
Номер провадження 1-кп/373/110/23
28 березня 2023 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 ,
з участі:
секретарки ОСОБА_2 ,
прокурорки ОСОБА_3 ,
особи, щодо якої подано клопотання ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
його законного представника ОСОБА_4
представника служби у справах дітей ОСОБА_6 ,
розглянув клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру в кримінальному провадженні № ЄРДР 12023111240000071 від 10.02.2023 щодо вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Переяслав Київської області, який мешкає по АДРЕСА_1 .
24.02.2023 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшло зазначене клопотання, яке складене слідчим СВ ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 та затверджене прокуроркою Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
У підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про повернення клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокурору. Клопотання обґрунтовано тим, що за змістом клопотання співучасником ОСОБА_4 вказаний ОСОБА_8 , про якого у цьому клопотанні не зазначено як особу, щодо якої передбачається застосування примусових заходів виховного характеру.
ОСОБА_4 , його законний представник та представник служби у справах дітей підтримали клопотання захисника.
Прокурорка зазначила, що ОСОБА_8 , на думку сторони обвинувачення, є співучасником ОСОБА_4 , кримінальне провадження щодо нього було виділено та направлено до суду з обвинувальним актом.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокурору, якщо воно не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам ст. 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження віднесено, крім іншого: верховенство права, законність, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, розумні строки.
Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Однією з гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії», зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 цієї Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 цієї Конвенції.
Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає в тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
За таких обставин, з метою дотримання прав учасників кримінального провадження на справедливий судовий розгляд, у тому числі у контексті дотримання права особи на ефективне розслідування, суд має вжити передбачених кримінально-процесуальним законодавством заходів, які б забезпечили відновлення порушених прав.
Відповідно до положень п. 5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приписами ч.1 ст. 501 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
У формулюванні обставин вчинення суспільно небезпечного діяння клопотання зазначено, що малолітній ОСОБА_4 22.01.2023 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_2 , вступив у змову з неповнолітнім ОСОБА_8 . Переслідуючи корисливий мотив, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та таємно від сторонніх осіб, підійшли до зазначеного магазину, де за допомогою викрутки неповнолітній ОСОБА_8 пошкодив метало-пластикове вікно та проникли в приміщення магазину, звідки здійснили крадіжку систем для куріння на загальну суму 67889 грн.
У викладі обставин суспільно небезпечного діяння клопотання також стверджується, що досудовим розслідуванням встановлено вчинення дій 22.01.2023 малолітнім ОСОБА_4 у змові та за участі неповнолітнього ОСОБА_8 .
Всупереч приписам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, якою передбачено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру не містяться будь-які анкетні відомості ОСОБА_8 . Також не зазначено інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати до ОСОБА_8 . Відсутні відомості та підтвердження вручення цього клопотання ОСОБА_8 , що передбачено п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України.
Зважаючи на пояснення прокурорки вбачається, що ОСОБА_8 є обвинуваченим у вчиненні тих самих діянь, про які вказано у клопотанні, що розглядається, в іншому кримінальному провадженні.
Отже, зазначення ОСОБА_8 учасником дій, що інкримінуються ОСОБА_4 , в клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру в цьому кримінальному провадженні порушує права та гарантії, визначені ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (право на справедливий суд), оскільки, за умов розгляду цього клопотання, розглядатимуться та оцінюватимуться й дії ОСОБА_8 , який не є особою, щодо якої передбачається застосування примусових заходів виховного характеру у цьому кримінальному провадженні, та він не матиме можливості захищатися від цих «обвинувачень».
Вірогідна реалізація прокурором права на зміну обвинувачення під час судового розгляду за встановлених судом обставин не може слугувати підставою для невжиття передбачених КПК України заходів щодо відновлення порушених та уникнення майбутніх порушень прав учасників кримінального провадження, насамперед права на справедливий суд.
Крім того, відновлення порушених прав за вказаних обставин, у формі повернення клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокурору, на стадії судового розгляду не передбачено КПК України. Отже, встановлені порушення закону перешкоджатимуть як підготовці до судового розгляду, так і самому судовому розгляду із дотриманням завдань та засад кримінального провадження.
Керуючись ст. 1, 2, 7 - 10, 17, 20 - 22, 29, 314 КПК України, суд
Повернути прокурору клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру в кримінальному провадженні № ЄРДР 12023111240000071 від 10.02.2023 щодо вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1