Дата документу 31.03.2023 Справа № 331/2778/22
Єдиний унікальний № 331/2778/22
Провадження №22-ц/807/566/23
Головуючий в 1-й інстанції - Жукова О.Є.
31 березня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 28 листопада 2022 року) у справі за позовом адвоката Кравченко Ольги Василівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів,-
У серпні 2022 року позивачка через свого представника звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі з урахування збільшення вимог позову 78872,45 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 28 березня 2015 року позивачка і відповідач зареєстрували шлюб, у якому в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя позивачки і відповідача не склалося через різні погляди на життя, у зв'язку з чим рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/1143/22 від 03.06.2022, що набрало законної сили 04.07.2022, шлюб між ними було розірвано. На сьогодні малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із позивачкою. Питання утримання малолітнього ОСОБА_3 сторони врегулювали у договорі про сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., 21.09.2016 за р. № 1340. У цьому договорі сторони визначили обов'язок відповідача сплачувати аліменти у частці від його доходу, розмір аліментів, строки та порядок їх сплати. Однак, закріплену в договорі суму аліментів ОСОБА_1 сплачував нерегулярно, а з 2020 року взагалі припинив утримувати малолітнього сина, що призвело до виникнення заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2022 року, позовні вимоги адвоката Кравченко Ольги Василівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 78872,45 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 992,40 гривень.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що нотаріальний договір про утримання дитини передбачає досудовий спосіб стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису, який не був реалізований позивачем. Заборгованість по аліментам, яку просить стягнути позивачка не відповідає дійсності, враховуючи добровільне утримання дитини відповідачем, сумісне поживання сторін у справі до листопада 2020 року і ведення спільного бюджету.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кравченко О.В., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 28.03.2015, актовий запис № 102, вбачається, що 28 березня 2015 року позивачка і відповідач зареєстрували шлюб.
У цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 22.07.2016, актовий запис № 716.
Відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/1143/22 від 03.06.2022, що набрало законної сили 04.07.2022, шлюб між позивачкою і відповідачем розірвано.
На сьогодні малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із позивачкою, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи, виданими Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 25.11.2021 за № 04-28/1-4201 та № 04-28/1-4202.
Питання утримання малолітнього ОСОБА_3 сторони врегулювали згідно із договором про сплату аліментів на дитину, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., 21.09.2016 р. за № 1340.
Відповідно до п. 2 вказаного договору у зв'язку з тим, що малолітній ОСОБА_3 буде постійно проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 , відповідач узяв на себе обов'язок сплачувати аліменти на утримання дитини у такому розмірі:
- щомісячно, до моменту виповнення дитині трирічного віку - 50 відсотків від усіх видів його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- щомісячно, з трирічного віку до моменту повноліття дитини - 25 (відсотків від усіх видів його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 3 договору ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина щомісячно, не пізніше п'ятого числа розрахункового місяця, будь-яким з таких варіантів: 1) шляхом сплати цієї суми готівкою ОСОБА_2 за місцем її проживання; 2) грошовим переказом ОСОБА_2 через відповідне відділення зв'язку; 3) шляхом перерахування суми аліментів на особистий рахунок ОСОБА_2 .
Отже, вказаним договором сторони визначили обов'язок відповідача сплачувати аліменти у частці від його доходу, розмір аліментів, строки та порядок їх сплати.
За судовим рішенням аліменти з відповідача на утримання сина не стягувалися, що сторонами не оспорюється.
Попри те, що сторони добровільно узгодили спосіб та порядок сплати аліментів, відповідач, з невідомих причин, не виконує у повному обсязі свій безумовний батьківський обов'язок з утримання сина.
Закріплену в договорі суму аліментів ОСОБА_1 сплачував нерегулярно, а з 2020 року взагалі припинив утримувати малолітнього сина. Наведене підтверджується деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016-2020 роки, що подані позивачкою. У свою чергу, відповідачем дані факти жодними належними та допустимими доказами не спростовані.
Судом із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 за 2016-2018 роки та за березень-серпень 2022 року встановлено, що розмір доходів ОСОБА_1 за IV квартал 2016 року становить 4308,06 грн.; за 2017 рік - 32074,50 грн.; за 2018 рік - 37187,00 грн.
За таких обставин, з урахуванням положень договору про сплату аліментів на дитину від 21.09.2016, р. № 1340, сума аліментів, які ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , становить: за 2016 рік - 2154,03 грн.; за 2017 рік - 16037,25 грн.; за 2018 рік - 18593,50 грн.
Аліменти за 2016 та 2017 роки відповідач не сплатив. У 2018 році відповідач сплатив на утримання сина 18432,00 грн., що підтверджується декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, що подана позивачкою. Відтак, заборгованість відповідача зі сплати аліментів за 2018 рік становить 251,50 грн.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, що видані Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 21.06.2022 за № 0826-22-04090, дохід відповідача за 2020 рік склав 65241,53 грн., за 2021 рік - 79 240,52 гривень; за січень-лютий 2022 року - 8 253,72 грн.
Отже, виходячи з розміру доходів відповідача, його заборгованість зі сплати аліментів за 2020 рік становить 16310,38 грн., за 2021 рік - 19810,13 грн. При цьому, для визначення розміру аліментів, які повинен був сплатити відповідач, урахуванню підлягає не лише його заробітна плата, а й державна соціальна допомога, як це передбачено п.п. 10 п. 1 Переліку.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 за 2022 рік, розмір доходу відповідача за січень-лютий 2022 року становить 10176,62 грн., а сума заборгованості зі сплати аліментів - 2544,16 грн.
Починаючи з березня 2022 року відповідач отримував лише поворотну фінансову допомогу, яка відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» не враховується при визначенні розміру аліментів.
Відтак, сума аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, на підставі ст. 195 СК України.
За даними уповноважених органів статистики розмір середньої заробітної плати у місті Запоріжжі у лютому-серпні 2022 року становить 14510,00 гривень. За таких обставин, щомісячна сума аліментів, що підлягають стягненню з відповідача становить 3627,50 грн., а протягом березня-серпня 2022 року - 21765,00 грн. (3627,50 х 6).
Отже, розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів на утримання сина за січень-серпень 2022 року становить 24309,16 грн.
З огляду на викладене, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 становить 78872,45 грн., з яких: заборгованість за 2016 рік - 2154,03 грн.; заборгованість за 2017 рік - 16037,25 грн.; заборгованість за 2018 рік - 251,50 грн.;заборгованість за 2020 рік - 16310,38 грн.; заборгованість за 2021 рік - 19810,13 грн.; заборгованість за січень-серпень 2022 року - 24309,16 грн.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідач взятих на себе зобов'язань по договору про сплату аліментів на дитину, посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., 21.09.2016 за р. № 1340, у строки, передбачені цим договором, належним чином не виконав, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у сумі 78872,45 грн.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Положеннями статті 180 Сімейного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Установлено, що договір укладений між сторонами у справі про сплату аліментів на дитину містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дитини, їх розмір, що відповідає інтересам дитини та є обов'язковими для сторін договору. Цей договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною четвертою статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором про сплату аліментів у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 78872,45 грн., яку останній має сплатити на користь відповідачки.
Контррозрахунку зазначеної заборгованості відповідачем надано не було. Доводи з приводу ведення сумісного господарства з позивачкою та добровільного утримання дитини, на висновки суду не впливають, оскільки сторони уклали договір, який є обов'язковим до виконання з обох сторін. Надані до апеляційної скарги квитанції про сплату аліментів, не підтверджують сплату аліментів на користь ОСОБА_2 , оскільки отримувачем на них зазначена інша особа ОСОБА_4 .
Частиною другою статті 189 СК України встановлено, що у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
За таких обставин не ґрунтуються на законі доводи апеляційної скарги про те, що на підставі судового рішення неможливо стягувати аліменти, розмір та строки виплати яких визначено договором про сплату аліментів.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується доводів позивача з приводу стягнення витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи, то слід зазначити наступне.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу від 03 березня 2023 року ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Кравченко О.В. просила суд стягнути судові витрати на правничу допомогу при апеляційному розгляді справи у розмірі 3500,00 грн. за складання відзиву.
На підтвердження надання правничої допомоги долучено наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 16 листопада 2021 року, з якого вбачається, що договір укладений між адвокатом Кравченко О.В. та Іващенко К.В.; ордер про надання правової допомоги серії АР № 1082779; додаток № 1 до вказаного договору, в якому наведені розрахунки наданих послуг, відповідно до яких за складання відзиву на апеляційну скаргу підлягає сплаті 3500,00 грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 01.03.2023; квитанція про сплаті 3500,00грн. від 01.03.2023 року.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що представником позивача надано до суду опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3500,00 гривень є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 31 березня 2023 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков