Дата документу Справа № 335/5624/22
Єдиний унікальний № 335/5624/22 Головуючий в 1 інст. Стеценко А.В.
Провадження №33/807/226/23 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
28 березня 2023 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю адвоката Приладишевої Н.Г., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Приладишевої Н.Г на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 10 січня 2023 р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, здобув вищу освіту, працює заступником начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, капітан поліції, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., без позбавленням права керування транспортними, стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, суддя суду першої інстанції встановив, що 20.08.2022 року о 23 год. 18 хв. в м. Запоріжжі, Вознесенівський район, по пр. Соборному, 149, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Cerato, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі адвоката Приладишевої Н.Г. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова суду не відповідає положенням законодавства, є необґрунтованою, внаслідок чого підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд поверхнево дослідив докази, наявні в матеріалах справи, у зв'язку із чим неповно встановив обставини справи та дійшов помилкових висновків. Так, в своїй постанові суд посилається на протокол, як на доказ вини ОСОБА_1 , проте даний доказ не є достатнім та повинен підтверджуватися іншими достатніми, допустимими, достовірними та належними доказами.
Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, навпаки надав згоду, тому у протоколі протиправно вказано про вищезазначену відмову.
Крім того вказує, що у рапорті, який міститься в матеріалах справи зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці та в медичному закладі у лікаря нарколога, проте останнього до медичного закладу не доставляли, що свідчить про порушення складання та відображення відомостей в направлені на відповідний огляд.
Зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд керувався доказами, які не є належними, достатніми та достовірними, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., що є безумовною підставою для скасування постанови суду.
Просить скасувати постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 10 січня 2023 р., провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, та присутність захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Приладишевої Н.Г., яка зазначила про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Приладишевої Н.Г., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовується матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 329968 від 20.08.2022 року (а.с. 3) підтверджується: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.08.2022 року (а.с. 6), актом огляду на стан сп'яніння (а.с.5), даними відео фіксації (а.с.12).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
У судовому засіданні адвокат підтримала апеляційну скаргу та зазначила, що у співробітників поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Доводи адвоката щодо безпідставної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції були перевірені апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, такий обов'язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння апеляційний суд, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає непереконливими.
Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із відеозапису події вбачається, що працівниками поліції був зупинений ОСОБА_1 , у якого візуальні, очевидні ознаки алкогольного сп'яніння одразу були виявлені співробітником патрульної поліції, який кілька разів пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що останній надав відмову. Запропоновано пройти огляд у медичному закладі, ОСОБА_1 погоджується, але згодом також відмовляється.
При цьому, зафіксований стан ОСОБА_1 надавав працівникам поліції обґрунтованих сумнівів у керуванні ОСОБА_1 транспортного засобу у тверезому стані, а сукупність ознак, які вказують на цілком аргументовані вимоги працівника патрульної поліції пройти відповідний огляд та зафіксована відмова ОСОБА_1 переконують апеляційний суд у доведеності провини ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що направлення на огляд водія було складено, проте до медичного закладу його не направляли безпідставні та спростовуються відеозаписом події, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і медичному закладі, що узгоджується із положеннями ст. 266 КУпАП.
Отже, на переконання апеляційного суду працівниками поліції було дотримано вимоги ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про національну поліцію».
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, слід звернути увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАп справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу адвоката Приладишевої Н.Г. залишити без задоволення.
Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 10 січня 2023 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник