Справа № 606/1518/22
23 лютого 2023 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Марціцкої І.Б.
за участі секретаря судового засідання - Пасько І.Б.
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Теребовлі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.03.2011 року у розмірі 7524,46 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Заяву №б/н від 09.03.2011року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому було збільшено до 8000 гривень. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Однак, в процесі користування кредитним рахунком позичальник не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем ОСОБА_2 за законом є його дружина ОСОБА_1 . У відповідності до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Частиною 3 ст. 1281 ЦК України передбачено, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. На виконання вказаної вимоги, позивачем 14.07.2021 року була направлена претензія кредитора до Другої Тернопільської державної нотаріальної контори, на яку 26.07.2021 року отримана відповідь. 07.09.2021 року до спадкоємця позичальника ОСОБА_1 було направлено лист - претензію. Так, представник позивача вважає, що відповідач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 , до складу якої входять також кредитні зобов'язання, оскільки не подавала заяву про відмову від прийняття спадщини. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Так, станом на день смерті заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 09.03.2011 року становить 7524,46 гривень, яка складається із: 7524,46 гривень - заборгованість за тілом кредиту. За вказаних обставин, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця боржника ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.03.2011року у сумі 7524,46 гривень.
Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16 грудня 2022 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Фіголь Наталії копію спадкової справи №711/2021 заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов до суду відзив на позов, у якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . В подальшому вона повідомила працівників Теребовлянського відділення АТ КБ «Приватбанк» про смерть чоловіка і надала копію свідоцтва про смерть, а також працівники банку повідомили, що всі рахунки закрито і ніяких претензій не мають, що підтверджується копією свідоцтва про смерть наданою представником позивача у матеріалах справи. Крім цього вказує, що працівники банку знали про смерть ОСОБА_2 , про що свідчить виписка за договором б/н за період 10.03.2011-08.07.2022 року, де видано що картка НОМЕР_1 була «закрита заборгованість і повернення нарахувань поповнення карткового рахунку» -13.10.2020 року. Претензія кредитора була направлена 07.09.2021 року, тобто АТ КБ «Приватбанк» з 28.04.2020 року набув права вимоги у спадкоємця щодо суми заборгованості по кредитному договору, однак вимогу про стягнення боргу до спадкоємця не пред'явив у строки визначені ст. 1281 ЦК України, що позбавляє АТ КБ «Приватбанк» права відповідної вимоги до спадкоємців. За вказаних обставин просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на пропущення позивачем визначеного законом строку для пред'явлення вимог до спадкоємців боржника.
27.12.2022 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. надійшла до суду відповідь на відзив, у якій вказує, що вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі. Відповідач повідомив банк про смерть позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина підтверджується знімком екрану із банківського комплексу на якому вбачається, що лише 03.09.2020 року було прикріплено свідоцтво про смерть. 14.07.2021 року банк заявив претензійну вимогу до спадкоємців боржника шляхом направлення на адресу Другої Тернопільської державної нотаріальної контори претензії кредитора. Та 07.09.2021 року до спадкоємця позичальника було направлено лист -претензію, згідно якої позивач предявив свої вимоги. Відтак, представник позивача вважає, що банком дотримано визначений законом строк на пред'явлення вимоги спадкоємцям боржника.
Представник позивача у судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про дату час та місце розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про день та час слухання справи повідомлялась у встановленому законом порядку.
Суд вважає, що сторони про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому відповідно до ст. 223 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів.
Оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що09.03.2011року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_2 , долученої до матеріалів справи встановлено, що 10.03.2011 року ОСОБА_2 відкрито картковий рахунок, 18.08.2014 року встановлено кредитний ліміт 8000 грн., 18.08.2014 року зменшено кредитний ліміт, 07.05.2020 року кредитний ліміт зменшено до 0,00грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 30.04.2020 Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідного до долучених банком до позовної заяви розрахунків заборгованості за договором від 09.03.2011року укладеного між ОСОБА_3 та клієнтом ОСОБА_2 03.09.2020 банком отримана інформація про смерть клієнта, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на день смерті становить 7524,46 грн.
24.06.2021 року АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», надіслав претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦПК України до Другої Тернопільської державної нотаріальної контори, у якій зазначив, що на теперішній час Банку стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим просив включити кредиторські вимоги АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 7524,46 грн, повідомити АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, надати інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормою статті 1216ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або на частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
У будь-якому випадку при розгляді справ за вимогами кредитора до спадкоємців померлих боржників підлягає з'ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженням статті 1281 ЦК України щодо пред'явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.
Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Частиною першою та частиною третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті1270 Цивільного кодексу Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першоюстатті 1270 Цивільного кодексу України строк.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою ст. 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги.
Встановлені статтею 1281 ЦК України, строки це строки в межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-33цс15.
У позовній заяві представником позивача не викладено жодних обставин, коли саме АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» дізнався про смерть ОСОБА_2 .
Однак із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 24.06.2021 року АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», надіслав претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦПК України до Другої Тернопільської державної нотаріальної контори, у якій зазначив, що на теперішній час Банку стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, згідно інформації відображеній у долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором від 09.03.2011року укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_2 , датою отримання Банком інформації про смерть клієнта вказано 03.09.2020. З цього часу Банком припинено нараховувати відсотки за заборгованість за кредитом.
Таким чином враховуючи наведені норми та обставини справи, встановлені судом, суд приходить до висновку, що шестимісячний строк для пред'явлення позивачем вимог до спадкоємців боржника, встановлений ст.1281 ЦК України, минув 03.03.2021 року.
Виходячи з засад цивільного процесуального закону, зокрема статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, у відповідності до статті 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовупозовом Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня покласти на позивача.
Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподанняапеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 03.03.2023.
Суддя І.Б. Марціцка