Справа № 2/593/26/2023
"27" березня 2023 р. Бережанський районний суд Тернопільської області
В складі
головуючого судді Музики Я.М.
при секретарі Лещук Л.Б.
з участю представника позивачки адвоката Молень Р.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Молень Ростислава Богдановича до КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. звернувся в суд із позовом до відповідача КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради та просить: визнати незаконним наказ Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради Лужної Н.М. «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19.12.2019 р. в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 з 28 грудня 2019 року, у зв'язку з ліквідацією підприємства, п. 1 ст.40 КЗпП України; скасувати наказ Генерального директора (головного лікаря) голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_2 «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19.12.2019 р. в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 з 28 грудня 2019 року, у зв'язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді «кухонний робітник» КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради; стягнути з КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53551,73 грн.; вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працювала на посаді «кухонний робітник» в КНП «Бережанському обласному дитячому гастроентерологічному санаторії» Тернопільської обласної ради.
Наказом Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради Лужної Н.М. №86-к від 19 грудня 2019 року працівників КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради згідно зі списком (додаток), в тому числі і позивачку ОСОБА_1 , звільнено 28 грудня 2019 року у зв'язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст.40 КЗпП України.
Із вищезазначеним Наказом №86-к від 19 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 не згідна, вважає його незаконним, таким, що порушує її трудові права, виходячи із того, що підставою звільнення працівників є ліквідація підприємства згідно з рішенням Тернопільської обласної ради «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» №1430 від 17 вересня 2019 року.
11 березня 2021 року набрала законної сили постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі №500/320/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено; рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №500/320/20 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» №1430 від 17 вересня 2019 року.
Поряд з цим, ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Тернопільської обласної ради про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 р. у справі №500/320/20.
Враховуючи наведене, оскільки рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» №1430 від 17 вересня 2019 року визнано протиправним та скасовано, відповідно наказ Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради Лужної Н.М.№86-к від 19 грудня 2019 року теж є незаконним, так як його прийнято на підставі протиправного та вже скасованого судом рішення.
З моменту набрання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі №500/320/20 законної сили, відповідач не вчинив жодних заходів щодо поновлення позивачки на роботі.
Крім цього, представник позивачки адвокат Молень Р.Б. зазначив, що відповідач не взаємодіяв із громадськістю і трудовим колективом закладу при вирішенні питання про ліквідацію медичного закладу, а й приховував це, працівники закладу, в тому числі і позивачка не були персонально повідомлені про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Відповідачем не було проведено консультацій первинною профспілковою організацією КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради щодо запобігань звільненню працівників, в тому числі позивачки. Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. вважає, що ОСОБА_1 звільнили незаконно.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про слухання справи була повідомлена належним чином, однак прибув її представник адвокат Молень Р.Б., який позов підтримав в повному обсязі, дав суду пояснення аналогічні поясненням, що зазначені у позовній заяві та просить даний позов задоволити. Крім цього просить поновити строк позовної давності, оскільки він пропущений із поважних підстав.
В судове засідання представник відповідачаКНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради не з'явився, однак генеральним директором (головним лікарем) головою ліквідаційної комісії КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради Лужною Н.М. подано заяву у якій просить проводити розгляд цивільної справи у відсутності представника відповідача, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити на підставі пропуску строку позовної давності.
В судове засідання не з'явився голова ліквідаційної комісії КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради Гуцалюк А.Р., однак ним на адресу суду було подано письмову заяву у якій просить слухати справу без його участі, позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.
Суд, вивчивши позовні вимоги, вважає що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час вирішення питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які були перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до моменту подання такого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строку установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.
Згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 261 цього Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді «кухонний робітник» в КНП «Бережанському обласному дитячому гастроентерологічному санаторії» Тернопільської обласної ради.
Наказом Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради №86-к від 19 грудня 2019 року працівників КНП «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради згідно зі списком (додаток) в тому числі і позивачку звільнено 28 грудня 2019 року у зв'язку з ліквідацією підприємства. Із вищезазначеним Наказом №86-к від 19 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 не згідна, вважає його незаконним, таким, що порушує її трудові права.
Сторона позивача стверджує, що відповідач не взаємодіяв із трудовим колективом закладу при вирішенні питання про ліквідацію медичного закладу, а й приховував це, працівників було введено в оману, оскільки керівництво КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради їх переконувало, що буде реорганізація підприємства, крім цього відповідачем не було проведено консультацій первинною профспілковою організацією КНП «Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію» Тернопільської обласної ради щодо запобігань звільненню працівників, в тому числі позивачки. Щодо пропуску строку представником позивачки адвокатом Молень Р.Б. зазначено, що позивачка ОСОБА_1 пропустила строк, оскільки вона була впевнена, що відбувається реорганізація підприємства, а не ліквідація.
Сторона відповідача заявленого позову не визнає на адресу суду було подано заяву у якій просять у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити на підставі пропуску строку позовної давності. З оскаржуваним наказом генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради Лужної Н.М. від 19 грудня 2019 року № 86-к «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» зокрема, в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 який є предметом позовних вимог, позивачку ознайомлено 28 грудня 2019 року та цього ж дня вона отримала наказ на руки.
Вказану обставину підтверджує додаток до вищезазначеного Наказу, де зазначено, що 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала копію наказу та ознайомилася з ним, про що свідчить її особистий підпис. Таким чином, саме з 28 грудня 2019 року почав спливати термін позовної давності щодо її позовних вимог до відповідача, а з позовом до суду позивачка звернулася лише 20 вересня 2021 року, тобто, після спливу встановленого статтею 233 КЗпП України місячного строку. Жодних поважних підстав, щодо не можливості звернутися до суду самостійно чи через представника в строк встановлений законом не навела.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлений Кодексом законів про працю України строк звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Наслідками пропущення строку позовної давності позивачкою ОСОБА_1 відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України є відмова у задоволенні позову.
А тому враховуючи наведене у задоволенні позову представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Молень Р.Б. до КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Молень Ростислава Богдановича до КНП "Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію" Тернопільської обласної ради про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Я.М.Музика