30 березня 2023 р.Справа № 554/819/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента патрульної поліції на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.03.2022, головуючий суддя І інстанції: Микитенко В.М., м. Полтава, повний текст складено 16.03.22 по справі № 554/819/22
за позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції, третя особа: Подільський ВДВС у м.Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Мінестерства юстиції (м.Суми) , ОСОБА_2 про скасування постанови серія 1 АВ №02770695 від 02.10.2021,
28.01.2022 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Подільський відділ ДВС у м. Полтаві та ОСОБА_2 про скасування постанови серії 1АВ №02770695 від 02.10.2021 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн та стягнення судових витрат.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 16.03.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постанову серії 1АВ № 02770695 від 02.10.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Нацполіції України на користь ОСОБА_1 496 грн 20 коп. сплаченого судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд, не маючи підтвердження того, що Департамент патрульної поліції вчасно отримав матеріали справи та належним чином повідомлений про дату розгляду справи, розглянув справу та прийняв по ній рішення (в т.ч. враховуючи воєнний стан, поштові відділення працювали не постійно, а адресат знаходився в зоні бойових дій), чим допустив істотне порушення норм процесуального права. Також стверджує, що судом першої інстанції відкрите провадження по даній справі, не маючи доказів поважності причин пропуску строку на оскарження постанови у справі про адмінправопорушення. Вказує, що навіть якщо припустити той факт, що транспортним засобом керує не позивач, а інша особа, то все рівно постанова у справі про адміністративне правопорушення не підлягає скасуванню в судовому порядку, а до неї лише вносяться відповідні зміни на підставі звичайної заяви громадянина, який був водієм транспортного засобу на момент фіксації правопорушення, який письмово визнає свою вину та надасть оригінал квитанції про сплату штрафу. Зміни вносяться лише тим органом, що виносив постанову (органом патрульної поліції). На думку заявника, суд першої інстанції не маючи доказів належного повідомлення відповідача про судову справу, не надав можливості відповідачеві надати відзив на позов з доказами правопорушення, не взяв до уваги норми законодавства, що регулюють відповідальність за порушення правил дорожього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, що призвело до помилкового скасування постанови у сфері безпеки дорожнього руху.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у відповідності до постанови серії 1АВ №02770695 від 02.10.2021 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн за ч.1 ст.122 КУпАП, з підстав того, що він 24.09.2021 о 08 годині 57 хвилин на вул. Великотирнівській, 19 м. Полтава керував транспортним засобом HDC В22R33 та перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 25 км/год, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП ( а.с. 12).
Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ №02770695 від 02.10.2021 виніс інспектор Департаменту патрульної поліції Зікратий Олександр Вікторович на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду, вказавши про те, що оскаржувану постанову у встановленому законом порядку за зареє строваною адресою його проживання він не отримував, про постанову дізнався 24.01.2022 після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 68268345.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності винесеної ним постанови жодними доказами, вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2ст. 268 КАС України).
З наведеного вбачається, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 286 КАС України) передбачені особливості щодо розгляду вказаних справ, зокрема встановлено скорочені терміни розгляду справи (10 днів) та особливий порядок повідомлення учасників справи, що допомогає інформувати відповідача та інших учасників справи про дату, час та місце розгляду справи в найкоротший строк.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази інформування відповідача про заплановану дату судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку, незважаючи на те, що офіційна електронна адреса Департаменту патрульної поліції є в загальному доступі в мережі Internet (ч. 1ст. 268 КАС України).
Отже, судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права учасника справи на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Отже, суд першої інстанції, не повідомивши відповідача про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 268 КАС України, допустив істотне порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення суду, в тому числі з підстав того, що він не був повідомлений належним чином, означене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Продовжуючи судовий розгляд, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 122 КУпАП)
Положеннями ч. 2 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
14 липня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" № 596-УІІІ, що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.1 ст. 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно ст.279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Пункту 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1197 від 14.11.2018, визначає: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
З наведених вище норм вбачається, що у випадках коли транпсортний засіб зареєстровано за юридичною особо, то відповідальною особою за забезпечення безпеки дорожнього руху є або керівник цієї юридичної особи, або працівник, відомості про якого мають бути внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобі як про належного користувача.
З огляду на матеріали справи, 24.09.2021 о 08 год. 57 хв., у м.Полтава по вул. В.Тирнівська, 19, особа, яка керувала транспортним засобом HDC B22R33 номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України.
Відповідно до бази даних МВС, яка автоматично розпізнає відповідальну особу по державним номерним знакам транспортного засобу, даний автомобіль зареєстровано за AT "Полтавагаз", а відповідальною особою даного автомобіля є ОСОБА_1 , що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Відомості щодо ОСОБА_2 як про належного користувача в Реєстрі відсутні, протилежного судом не встановлено та не заперечується позивачем.
За таких обставин, за дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 , як на керівника юридичної особи, правомірно накладено адміністративне стягнення за порушення правил дорожнього руху у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
При цьому як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві як підставу для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач наполягає на тому, що він не вчиняв адміністративного правопорушення та за кермом перебував працівник підприємства ОСОБА_2 , на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви долучає письмові пояснення ОСОБА_2 в яких він визнає, що в день коли ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності саме ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що нормами КУпАП передбачені правила звільнення від адміністративної відповідальності саме у випадках коли особа, яку притянуто до вілповідальності, дійсно не вчиняла інкримінованого їй адміністративного правопорушення, яке відбувається шляхом заміни суб'єкта адміністративного правопорушення з метою індивідуалізації покарання.
Так, відповідно до ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Позивачем до позовної заяви долучено заяву ОСОБА_2 на їм'я керівника АТ "Полтавагаз", в якій він визнає, що 24.09.2021 ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу, а також квитанцій про сплату штрафів. Також до суду апеляційної інстанції представником позивача надано копію заяви ОСОБА_2 про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності з доказами направлення заяви засобами поштового зв'язку на адресу Департаменту патрульної поліції.
Судова колегія указує, що згідно із приписами пункту 4 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі Порядок №833), заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машинодруком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб - сайтах МВС та Національної поліції.
Заява також може бути подана через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Таким чином, законодавством передбачено лише два можливих способи звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Апеляційний суд наголошує, що звернення ОСОБА_2 із відповідною заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності повинно здійснюватись із визначеним порядком, установлений приписами статті 279-3 КУпАП України, які передбачають особисте звернення або через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Матеріли справи не містять доказів звернення особисто або через офіційний веб - сайт МВС особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Наявність в матеріалах справи відповідної заяви ОСОБА_2 про визнання адміністративного правопорушення, яка направлена засобами поштового зв'язку, не дає підстав для висновку, що указана особа зверталася до уповноваженого органу у належний спосіб (особисто або через офіційний веб - сайт МВС).
Колегія суддів наголошує, що заява ОСОБА_2 про підтвердження факту керування танспорним засобом могла стати підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності лише у випадку звернення ОСОБА_2 до відповідача з додержанням вимог Порядку та імперативних приписів статті 279-3 КУпАП України (особисто або через офіційний веб - сайт МВС), які останнім не було дотримано, що підтверджується установленими вище обставинами.
За таких обставин, апеляційний суд зважає на неможливість скасування в судовому порядку оскаржуваної постанови, оскільки працівником юридичної особи, в якій ОСОБА_1 є керівником, в порушення вимог ст. 279-3 КУпАП не звернувся особисто або через офіційний веб - сайт МВС із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також не надав документ (квитанцію) про сплату штрафу.
В даному випадку скасування в судовому порядку постанови про накладення адміністративного стягнення на керівника юридичної особи з вказаних в позовній заяві підстав призведе до того, що відповідальності уникне не тільки керівник юридичної особи, а й ще та фізична особа, яка фактично керувала транспортним засобом (за закінченням строку притягнення до відповідальності). Саме з цією метою законодавцем введено такий правовий інститу звільнення від відповідальності, що передбачений статтею 279-3 КУпАП, який допомогає уникнути відповідальності невинуватим особам та притягнуто до покарання тих осіб, які дійсно порушили правила дорожнього руху.
Згідно із вимогами пункту 4 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України 13 січня 2020 року № 13, у разі відповідності заяви установленим вимогам та підтвердження сплати заявником штрафу, визначеного відповідною адміністративною постановою, уповноважений поліцейський з використанням засобів Системи вносить до цієї постанови зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент учинення адміністративного правопорушення.
Унесені уповноваженим поліцейським зміни до адміністративної постанови автоматично вносяться засобами Системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Отже, колегія суддів указує, що у випадку звернення ОСОБА_2 належним чином із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності із дотриманням приписів статті 279-3 КУпАП України, оскаржувана постанови не підлягаює скасуванню, а до них вносяться зміни в частині визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент учинення адміністративного правопорушення та визнала відповідний факт.
Дослідивши наявні матеріали справи у сукупності, колегія суддів зазначає, що позивачем не дотримано умови звільнення його від адміністративної відповідальності як керівника юридичної особи - власника вказаного транспортного засобу, які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КпАП України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що оскаржувану постанову він не отримував та про її існування стало відомо після відкриття виконавчого провадження щодо стягнення накладеного на нього цієї постановою штрафу. Вказане завадило йому скористатися правовим механізмом, передбаченим ст. 279-3 КУпАП, щодо звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки за кермом транспортного засобу перебувала інша особа. В свою чергу відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що адміністративна постанова направлялася ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням на вказану в постанові адресу: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим позивач був обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Оскільки в матеріалах справи були відсутні будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують доводи позивача та відповідача щодо направлення позивачу оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії 1 АВ №02770695 від 02.10.2021, суд апеляційної інстанції витребував у відповідача вказану інформацію.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженого наказом МВС України 13.01.2020 № 13 (надалі - Інструкція № 13), адміністративна постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання в разі сплати відповідальною особою, зазначеною в частині першій статті 142 КУпАП, або громадянином (резидентом) України, який увіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Отже, належними доказами направлення та отримання постанови у справі про адміністративне правопорушення є поштове повідомлення про вручення цієї постанови або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
До суду апеляційної інстанції надано засвідчені електронним підписом докази направлення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії 1 АВ №02770695 від 02.10.2021 рекомендованим листом з повідомленням на вказану в постанові адресу: АДРЕСА_1 (яка збігається з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві), а також копію конверта - повернення поштового відправлення з позначкою про невручення з причин"за закінченням терміну зберігання".
За таких обставин, повернення поштового відправлення з позначкою про невручення свідчить про те, що адміністративна постанова набрала законної сили та відповідачем дотримано вимоги Інструкції № 13. В свою чергу неотримання позивачем адміністративної постанови, яку належним чином направлено на його адресу, через суб 'єктивні причини не може бути підставою для її скасування.
Отже, колегія суддів уважає, що відповідачем правомірно було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 як керівника юридичної особи до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, що мають значення для справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини друга статті 77 КАС України).
Скаржником доведено правомірність своїх дій щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а відтак, згідно до приписів ст. 315,317 КАС України, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС УКраїни), судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліціїї задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.03.2022 по справі № 554/819/22 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко