29 березня 2023 р. № 400/3318/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ 48,03048,
про:визнання протиправним та скасування наказу від 03.06.2022 року № 823 о/с,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП, Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Жукова Є. від 03.06.22 № 823 о/с в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальону № З УПП в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що дисциплінарне стягнення накладено безпідставно, за відсутності події вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідач, Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що подія скоєння дисциплінарного проступку мала місце в дійсності, що виразилася в невиході на службу без поважних причин з 05.03.2022 до 11.03.2022 та з 18.05.2022 до 23.05.2022, чим позивач порушив вимоги пунктів 1, 2, 4 та 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18. частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.»
Матеріали відзиву на позов були отримані судом 24.01.2023р.
Cуд, перевірив доводи сторін доказами, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Позивач з 04.02.22 по 25.02.22 перебував у черговій плановій відпустці за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , з 24.02.22 по 04.03.22 знаходився на лікарняному згідно довідки-звільнення №137 виданою Первомайською ЦМБЛ, а з 05.03.22 по 18.03.22 у відповідності до наказу Національної поліції України № 190 від 10.03.22 позивач ніс службу у Первомайському РВП ГУНП в Миколаївській області, про що свідчить рапорт позивача та довідка.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що складено відповідні акти не виходу на службу без поважних причин в умовах дії воєнного стану в Україні з 06.03.2022 до 12.03.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_1 Також складено відповідні акти не виходу на службу без поважних причин в умовах дії воєнного стану в Україні з 16.05.2022 до 23.05.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_1 Вказані акти було зареєстровано в секторі документального забезпечення за № 106/41/16-2022 від 17.05.2022, № 117/41/16-2022 від 18.05.2022, № 138/41/16-2022 від 19.05.2022, № 153/41/16-2022 від 20.05.2022, № 169/41/16-2022 від 21.05.2022, №172/41/16-2022 від 23.05.2022, №173/41/16-2022 від 23.05.2022 та № 184/41/16-2022 від 23.05.2022.
Відповідно до статті 27 Дисциплінарного статуту інспектору взводу № 2 роти № 1 батальйону №3 УПП в Миколаївській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 надіслано виклик від 14.05.2022 № 87/41/16/02-2022 за допомогою електронної комунікації, а саме месенджеру «Telegram» на активний номер телефону НОМЕР_1 про необхідність прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП 16.05.2022 за адресою: м. Миколаїв вул. Новозаводська 1Б, для надання пояснення у зв'язку з проведенням службового розслідування призначеного на підставі наказу ДПП «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» від 14.05.2022 №580, щодо можливого порушення службової дисципліни, а саме невиходу на службу в період воєнного стану з 05.03.2022 по 11.03.2022 року.
Лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомлення не прочитав, що підтверджується скриншотами діалогу, залишив без відповіді, в подальшому не перетелефонував та з відправником не зв'язався. Лейтенант поліції ОСОБА_2 за вищезазначеним місцем та у зазначений час не з'явився, про причини неявки не повідомив. 16.05.2022 за № 101/41/16/02-2022 ОСОБА_3 повторно, за допомогою месенджеру «Telegram» на той самий активний номер телефону було направлено виклик про необхідність прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП 18.05.2022 для надання пояснення у зв'язку з проведенням службового розслідування. 18.05.2022 ОСОБА_2 за вищезазначеним місцем не з'явився, про причини неявки не повідомив.
За вказаним фактом тимчасово виконуючою обов'язки начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Миколаївській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_4 складено акт про відмову надання пояснення лейтенантом поліції ОСОБА_5 , який було зареєстровано в секторі документального забезпечення УПП в Миколаївській області ДПП за № 125/41/16- 2022 від 19.05.2022.
Під час проведення службового розслідування отримано пояснення тимчасово виконуючого обов'язки командира роти №1 батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , який пояснив, що 24.02.2022 в УПП в Миколаївській області ДПП було оголошено про збір особового складу по тривозі, до лейтенанта поліції ОСОБА_7 він зателефонував та повідомив, щоб він негайно прибув за місцем несення служби. Лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив, що він захворів і не може прибути до УПП в Миколаївській області ДПП, т.в.о. командира роти №1 старший лейтенант поліції ОСОБА_6 віддав йому усний наказ, щоб після закінчення лікарняного лейтенант поліції ОСОБА_2 негайно прибув за місцем несення служби до УПП в Миколаївській області ДПП з лікарняним листом. Після чого на неодноразові дзвінки безпосереднього керівництва позивач не відповідав. 10.03.2022 лейтенант поліції ОСОБА_2 вийшов на зв'язок і повідомив в телефонному режимі старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 про те, що він прибув для несення служби в Первомайський РВП ГУНП в Миколаївській області, в зв'язку з відсутністю можливості прибути за місцем постійного несення служби відповідно до наказу НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, хоча дозволу для несення служби він не отримував.
Опитаний командир взводу № 2 роти № 1 батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП капітан поліції ОСОБА_8 , який пояснив, що 24.02.2022 особовому складу УПП в Миколаївській області ДПП було оголошено про збір по тривозі, лейтенант поліції ОСОБА_2 перебував на лікарняному. Після одужання повідомив, що знаходиться в м. Первомайськ Миколаївської області та 10.03.2022 прибув до Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області для несення служби. ОСОБА_2 повідомив, що не може з'явитися до УПП в Миколаївській області ДПП у зв'язку з відсутністю можливості та вказав, що дорога, якою треба їхати знаходиться під постійними обстрілами та буде нести службу в Первомайському ВП ГУНП в Миколаївській області. Опитуваний зазначив, що ОСОБА_2 користувався мобільним номером НОМЕР_1 , який він надав для встановлення з ним зв'язку, яким користувався постійно, та саме цей номер телефону був зазначений у схемі оповіщення особового складу УПП в Миколаївській області ДПП.
Під час службового розслідування, опитаний заступник командира батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП капітан поліції ОСОБА_9 , який пояснив, що окремі працівники батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП, а саме інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 в період часу з 24.02.2022 по 12.03.2022 не виконав наказ керівництва прибути за місцем несення служби до УПП в Миколаївській області ДПП жодного разу не з'явились за місцем несення служби та в подальшому відмовились прибувати без поважних причин, хоча мали таку змогу. ОСОБА_9 повідомив керівництву управління, що вказаний працівник безпідставно та незаконно відсутній.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що в період часу 04.02.2022 по 24.02.2022 інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № З УПП в Миколаївській області лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував у щорічній оплачуваній відпустці відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від
14.01.2022 за №297 Відповідно до відомостей з наданої ОСОБА_5 безпосередньому керівнику, а саме т.в.о. командира роти № 1 батальйону № З УПП в Миколаївській області ДПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 через месенджер «Telegram» довідки-звільнення співробітника маючого військове звання від 25.02.2022 № 137 виданої лікарем ЗПСМ ОСОБА_10 , ОСОБА_3 поставлено діагноз: гіпертонічна хвороба, кризовий стан. 05.03.2022 останній був зобов'язаний невідкладно прибути за місцем несення служби за наказом безпосереднього керівника старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , однак лейтенант поліції ОСОБА_2 до УПП в Миколаївській області ДПП не з'явився, на телефонні дзвінки не відповідав та не виконав наказ керівництва. 10.03.2022 лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив в телефонному режимі старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 , що прибув для несення служби в Первомайський РВП ГУНП в Миколаївській області, в зв'язку з відсутністю можливості прибути за місцем постійного несення служби не виконавши наказ керівництва в супереч вимогам наказу НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190.
Також, з метою повного, об'єктивного та всебічного проведення службового розслідування опитано гр. ОСОБА_11 , який пояснив, що працює диспетчером. В своєму поясненні останній зазначив, що автосполучення «Миколаїв - Первомайськ» працювало з 05.03.2022 по 10.03.2022 , ціна квитка 250 грн.. Розклад руху сполучення «Первомайськ - Миколаїв» о 06.20 - 09.00, 07.00 - 10.00, 10.00 - 12.00 та розклад руху сполучення «Миколаїв - Первомайськ» 10.20 - 12.00, 11.20 - 12.00, 15.30 - 17.30.
Зазначене свідчить про те, ОСОБА_2 за вказівкою безпосередніх керівників зобов'язаний був невідкладно прибути за місцем несення служби, однак до УПП в Миколаївській області ДПП не з'явився, усний наказ безпосередніх керівників про прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП не виконав, поважних причин не прибуття безпосереднім керівникам не повідомив. Крім того, маючи змогу прибути до УПП в Миколаївській області ДПП скориставшись організованими наявними сполученням до м. Миколаєва, до місця несення служби не прибув. Також не вчинив будь-яких інших дій, що залежали від нього для забезпечення прибуття та подальшого несення служби в УПП в Миколаївській області ДПП. Також з метою забезпечення ефективного виконання службових обов'язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього лейтенант поліції ОСОБА_2 маючи достатньо часу для цього не надав інформацію про прибуття до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а також не прибув до місця несення служби. Натомість маючи змогу та достатній період часу для того щоб прибути для несення служби до УПП в Миколаївській області ДПП або до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, відповідно до вимог наказу НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, останній цього 21 не зробив, на телефонні дзвінки безпосередніх керівників не відповідав, подальшого місцезнаходження не повідомив та не надав документів, що підтверджують несення служби у найближчому за місцем його перебування органу поліції.
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 26.05.2022р. (далі за текстом - Висновок).
25.05.2022р. начальником департаменту патрульної поліції було видано наказ №304, п.3 якого до заявника з відображений у Висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Не погодившись із правомірністю накладеного дисциплінарного покарання, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", а також Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут, Дисциплінарний статут).
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись приписами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.
Частиною 1 ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Як указано у ст.6 названого закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).
У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Таким чином, суд доходить до переконання про те, що інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.
Окрім того, суд зважає, що інститут Присяги поліцейського визначає безумовний пріоритет публічних інтересів Держави України, інтересів суспільства та інтересів Українського народу над власними приватними інтересами поліцейського і охоплює усі можливі ризики настання негативних наслідків аж до втрати власного життя.
При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.
За визначенням ч.1 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
У силу ч.3 ст.1 Статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов'язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.
Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги поліцейського; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов'язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 15) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 16) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 17) невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179) закріплено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затверджене наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Положення №893).
За правилом п.3 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.
Згідно з п.10 розділу І Положення №893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
Процедури та механізми проведення службового розслідування відносно поліцейських деталізовані приписами Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (затверджений наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Порядок №893).
У спірних правовідносинах під час створення Дисциплінарної комісії було дотримано критерій чисельності осіб та критерій неупередженості, службове розслідування було призначено та проведено правомірно.
Недоліків в організації службового розслідування, а також нездоланних та непереборних дефектів у процедурі службового розслідування судом під час вирішення спору не виявлено.
Ознак порушення прав та інтересів заявника у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять.
Заявник був обізнаний із фактом проведення службового розслідування і безперешкодно надав письмові пояснення (з приводу відсутності коштів на заправку авто, щоб доїхати на робоче місце).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Згідно з п.2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Зі змісту наведених норм закону та Порядку №893 слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування.
Разом із тим, суд доходить до переконання про те, що недотримання суб'єктами владних повноважень цього права поліцейського не призводить автоматично та безальтернативно до протиправності висновків службового розслідування, оскільки юридичні наслідки нереалізації поліцейським права "бути почутим" у ході службового розслідування у кожному конкретному випадку знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із власною поведінкою поліцейського під час службового розслідування за критерієм сумлінності, добросовісності та доброчесності, демонстрації прагнення до відкритості, а також із існуванням істотних, вагомих та суттєвих аргументів, їх змістом та суттю.
Відсутність у поліцейського згаданих аргументів у поєднанні із дотриманням дисциплінарною комісією вимоги стосовно повноти, всебічності та достовірності з'ясування обставин об'єктивної дійсності, викладення у тексті висновку службового розслідування усіх юридично значимих факторів свідчить про відсутність порушеного права в аспекті застосування дисциплінарного покарання (заходів дисциплінарного впливу) за реально вчинений дисциплінарний проступок.
Епізоди вчинків заявника у вигляді відсутності на службі протягом 05.03.2022р до 11.03.2022., та з 18.05.2022 до 23.05.2022р. (тобто активної зовнішньої форми поведінки людини) має однократний (разовий, в аспекті щоденності) характер, усвідомлену природу, вольову спрямованість, не міг відбутися під впливом добросовісної та розумної помилки, необачливості, необережності чи у результаті прийнятного професійного ризику, є недотичним до будь-якої зловмисної штучної провокації третіх сторонніх осіб, негативно обтяжений відсутністю дії факторів нездоланності, непереборності, вимушеності, був вчинений у період запровадженого правового режиму воєнного стану і полягав в ухиленні від виконання завдань поліцейської служби, у відсутності активних дій громадянина - поліцейського із захисту суверенітету України, територіальної цілісності України, відсічі збройної агресії ворога.
Відтак, викладене у Висновку судження Дисциплінарної комісії про вчинення заявником порушення вимог п.1 ,2,4,5,8,та 13 ч.3 ст.1Дисциплінарного статуту Національної поліції України, складеної відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» абз.3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016р. №1179) за рахунок безпідставної відсутності на службі протягом 05.03.2022р.-11.03.2022р. та з 18.05.2022 до 23.05.2022 без поважних причин в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану суд вважає юридично правильним та фактично підтвердженим.
Порушень у кваліфікації Дисциплінарною комісією діяння заявника за цими епізодами, суд не знаходить.
Явних те очевидних проявів суб'єктом владних повноважень свавілля у реалізації адміністративної дискреції у сфері визначення суворості дисциплінарного покарання (з - поміж окреслених у ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України видів дисциплінарного стягнення поліцейського) судом у ході розгляду справи не виявлено.
У межах даного спору суд визнає загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України обставини того, що 24.02.2022р. був розпочатий акт безпосередньої збройної військової агресії Російської Федерації проти України поза межами окремих районів Луганської області України та Донецької області України, а Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 на всій території України було введено правовий режим воєнного стану.
Тому з указаної календарної дати усі військові формування України та правоохоронні органи України (у тому числі і органи та підрозділи Національної поліції України), а також окремі співробітники згаданих суб'єктів владних повноважень у силу ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.12, 21, 22 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII «Про Національну поліцію» повинні були мусили безвідносно до наявності або відсутності події отримання окремих наказів безпосередніх чи прямих керівників докладати власних зусиль для забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, для забезпечення виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України, що виключало легітимність обрання пасивної форми поведінки (у тому числі і у вигляді фізичного знаходження у схованці) за виключенням випадку виконання особистого спеціального службового завдання, випадку виконання чіткого та однозначного наказу військово-політичного керівництва України у цілях збереження людських ресурсів задля продовження боротьби проти військової агресії, випадку знаходження у безпорадності стані у медичному закладі.
У тексті позову власне заявником визнані як обставини власної фізичної відсутності за місцем дислокації територіального органу Національної поліції України протягом періоду 05.03.2022р.-11.03.2022р. та з 18.05.2022 до 23.05.22, так і обставини невиконання протягом означеного періоду часу функцій поліцейської служби у будь-якому іншому місці, невжиття взагалі будь-яких заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.
За своєю формою, змістом та суттю таке діяння явно та очевидно належить до кола чітко визначених законом дисциплінарних проступків поліцейського.
Окремо суд зважає, що у межах даного спору має місце унікальний випадок поєднання одночасної дії трьох факторів, а саме: 1) змісту Присяги працівника полії,2) запровадженої законом беззастережної потреби у безперервності виконання завдань та функцій поліції як нагального та безумовного суспільного інтересу; 3) безперервного тривання з 24.02.2022р. правового режиму воєнного стану, запровадженого на всій території України у зв'язку із збройною агресією ворога, що призводить до абсолютного пріоритету публічного інтересу суспільства на збереження існування Держави Україна над будь-яким приватним власним інтересом конкретного поліцейського, поглинає усі ймовірні ризики професійної діяльності поліцейського, унеможливлює як прояви пасивної форми поведінки, так і ухилення з будь-яких причин від повсякденого виконання завдань органів та підрозділів Національної поліції України.
Між тим, самостійне визнання заявником цих обставин (тобто обставин фізичної відсутності на службі) з абсолютною невідворотністю нівелює усі наслідки дефектів службового розслідування (у тому числі і в аспекті надання поліцейським пояснень дисциплінарній комісії) і унеможливлює існування будь-яких легітимних сподівань на подальше проходження служби у поліції.
Пунктом 1 ст.4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Відповідно до п.2 ст.4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.
Тому суд доходить до переконання про те, що будь-які веління будь-яких осіб не створювали для заявника законних підстав і об'єктивно були неспроможні створити законних підстав для ухилення від безперервного виконання завдань поліцейської служби, захисту суверенітету України, захисту територіальної цілісності України, відсічі збройної агресії ворога проти Держави Україна.
Наведені заявником причини невиходу на службу протягом 05.03.2022р.-11.03.2022р., та з 18.05.2022 до 23.05.22, (а саме - відсутність коштів на заправку автомобіля) не можуть бути кваліфіковані у якості виправдання вчинення дисциплінарного проступку. Тим більше, що автосполучення «Миколаїв - Первомайськ» працювало з 05.03.2022 по 10.03.2022 , ціна квитка складала 250 грн. . Розклад руху сполучення «Первомайськ - Миколаїв» о 06.20 - 09.00, 07.00 - 10.00, 10.00 - 12.00, що було достатнім для того, щоб дістатися місця служби Позивачем.
За правилами ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У силу ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.
Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: Дисциплінарну комісію тероргану Національної поліції України та керівника тероргану Національної поліції України, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного.
При цьому, межі дискреції цих суб'єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені Дисциплінарною комісією тероргану Національної поліції України адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру для керівника тероргану Національної поліції України).
У тексті Висновку Дисциплінарною комісією достатньою мірою викладені судження з приводу ставлення заявника до служби у спосіб відтворення змісту службової характеристики.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що повноваження керівників поліції з приводу накладення дисциплінарних покарань розмежовані приписами ст.20 Дисциплінарного статуту, згідно з якою керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських (ч.3 ст.20); інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України (ч.4 ст.20).
Таким чином, суд вважає, що Дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з'ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині епізодів відсутності на службі 05.03.2022р.-11.03.2022р. та з 18.05.2022 до 23.05.22. без поважних причин (тобто прогулів 05.03.2022р.-11.03.2022р. та з 18.05.2022 до 23.05.22 дії запровадженого правового режиму воєнного стану кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а відтак забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (основних гарантій притягнення особи до відповідальності не порушила).
Також, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Суд при перевірці наведених учасниками спору аргументів приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом подано достатній обсяг доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже поведінка поліцейського, котрий цілком усвідомлює значення власних діянь, має бути зразковою в усіх випадках незалежно від дії будь-яких третіх факторів.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи /заявника.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.2 КАС України, з'ясував повно та вичерпно, діяння поліцейського кваліфікував правильно, норму закону визначив вірно, зміст приписів цієї норми витлумачив без помилок (перекручень), взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, наслідки вчиненого поліцейським діяння не спотворив, міру юридичної відповідальності обрав без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
З цих міркувань суд зазначає, відповідач у даному конкретному випадку повно з'ясував обставини фактичної дійсності і забезпечив неупередженість службового розслідування.
Факт отримання заявником чітких та однозначних наказів керівництва, та їх невиконання та як наслідок невихід на роботу в інтересах захисту суверенітету України, територіальної цілісності України, збройної відсічі нападу ворога 05.03.2022р.-11.03.2022р. та з 18.05.2022 до 23.05.22. знайшов підтвердження у ході розгляду даної справи.
Позивач особисто повинен був забезпечити власний вихід на службу у період 05.03.2022р.-11.03.2022р. та з 18.05.2022 до 23.05.22. в умовах дії запровадженого в Україні правового режиму воєнного стану.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ 48, 03048 код ЄДРПОУ 40108646) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.М. Мельник