30 березня 2023 року
справа №380/718/23
провадження № П/380/727/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 11.01.2023 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з вимогою стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при за період з 27.02.2019 по 16.12.2022 в розмірі 72311,34 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 26.02.2019. На момент виключення із списків особового складу військової частини з ним не був проведений повний розрахунок при звільненні. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №380/2480/21 індексація грошового забезпечення в розмірі 72312,27 грн. виплачена лише 17.12.2022. Позивач вважає, що період з 27.02.2019 по 16.12.2022 є періодом затримки розрахунку при звільненні з роботи, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, з урахуванням істотності частки, в розмірі 72311,73 грн.
Суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 28-32). Зазначає, що час звільнення позивача з військової служби не було спору щодо розміру нарахованих сум, належним позивачу при звільненні. Просить врахувати суд чинні норми статті 117 КЗпП України щодо виплати працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) проходив військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №48 від 26.02.2019 звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту та з 26.02.2019 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.4).
На день виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 не виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №380/2480/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, суд зобов'язав військову частину ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з травня 2016 року по лютий 2018 року із урахуванням січня 2008 року як «базового» місяця.
На виконання судового рішення суду у справі №380/2480/21 ВЧ НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, кошти в сумі 72312,27 грн. надійшли 17.12.2022 на його банківський рахунок, що підтверджується банківською випискою (а.с.11).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008). Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента постановлено поширити дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.
Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008:
- після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання (абзац перший);
- особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій).
Частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; в редакції, чинній на дату виплати позивачу прострочених платежів та звернення до суду з цим позовом) визначено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення 26.02.2019, станом на цей день відповідач протиправно не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 72312,27 грн. Суми індексації грошового забезпечення охоплюються поняттям «всіх сум, що належать працівнику при звільненні» в розуміння статті 116 КЗпП, тому затримка їх виплати є підставою для стягнення з відповідача коштів за затримку розрахунку.
При обчисленні періоду затримки суд враховує, що ВЧ НОМЕР_1 фактично виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення - 17.12.2022 (а.с.11. Період затримки розрахунку при звільненні обчислюється починаючи з першого дня після звільнення до дати остаточного розрахунку (з 27.02.2019 по 16.12.2022) та становить 1389 календарний день (3 роки 9 місяців 20 дні).
Разом з тим, станом на виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення (17.12.2022) та звернення до суду з цим позовом фінансова відповідальність роботодавця на несвоєчасний розрахунок при звільненні, передбачена статтею 117 КЗпП України, обмежена строком - не більш як за шість місяців. Отже, період затримки розрахунку при звільненні в цій ситуації слід обчислювати не більше як за шість місяців.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с.12), розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням становив: за грудень 2018 року - 8078,01 грн., січень 2019 року - 10612,78 грн., усього - 18690,79 грн.; при ділення цієї суми 2 середньомісячне грошове забезпечення становить 9345,40 грн. Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 56072,40 грн. (9345,40*6).
Підсумовуючи свої висновки, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково, в сумі 56072,40 грн.
На підставі статті 372 КАС України суд визначає, що на виконання цього рішення суду відповідач при здійсненні виплати позивачу стягненої у цій справі суми коштів повинен здійснити нарахування, утримання, сплату та компенсацію передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів. З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.9,19-20,22,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 56072 (п'ятдесят шість тисяч сімдесят дві) гривні 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 50 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.