справа№380/1948/23
30 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74 код ЄДРПОУ: 14321653), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 24 грудня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у жовтні 2022 року ОСОБА_1 зарахований на навчання до Економіко-гуманітарного університету у Варшаві на навчання з жовтня 2022 року до вересня 2025 року. З метою перетину кордону України для виїзду на навчання 24.12.2022 позивач прибув в пункт контролю для міжнародного пасажирського сполучення «Львів» з метою виїзду з України, для проходження навчання. На підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; студентський квиток № НОМЕР_3 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 з відміткою про те, що відповідно до абз. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як здобувач вищої освіти, та якому надано дозвіл для виїзду за кордон; довідку Святошинського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВОБ1304 від 20.09.2022 про те, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає; нотаріально завірену копію перекладу запрошення на навчання № 7472/А/Е/2022 від 16.08.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий до Економіко- гуманітарного університету у Варшаві на 1 семестр навчання першого рівня з напрямом «Менеджмент» на денну форму навчання на період від 01.10.2022 до 30.09.2025; нотаріально завірену копію перекладу довідки про зарахування ОСОБА_1 для навчання денної форми в Економіко-гуманітарному університеті у Варшаві з 01.10.2022 по 30.09.2025; нотаріально завірену копію перекладу договору про умови оплати за навчання позивача від 09.08.2022 з додатком до договору про умови оплати за навчання; квитанцію про оплату за навчання в Економіко-гуманітарному університеті у Варшаві від 12.08.2022 на виконання договору про умови оплати за навчання від 09.08.2022; нотаріально завірену копію перекладу міжнародного студентського квитка позивача.
Проте, інспектором прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контрою 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів» майстер-сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення від 24 грудня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.
Позивач вважає, що в період воєнного стану громадяни України чоловічої статті, які здобувають фахову передвишу або вишу освіту, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, незалежно від країни здобуття освіти та дати зарахування на навчання, які мають документальне підтвердження про те, що вони не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» або не підлягають призову на строкову військову службу на підставі статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» не обмежені у праві на перетин державного кордону на виїзд з України, тобто такі громадяни мають право вільно залишати територію України з метою продовження навчання. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено чіткого переліку документів, які позивач не надав та має надати для перетину кордону. Вважає зазначене рішення таким, що суперечить чинному законодавству та порушує його конституційні права, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.
Ухвалою від 06 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 28.03.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що громадяни чоловічої статті віком від 18 до 60 років, які є здобувачами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, однак дана категорія громадян не має права виїзджати за кордон, оскільки таке право передбачено абзацом 2 частини 3 статті 23 Закону 3543-ХІІ, на яку не поширюються пункти 2-6 Правил перетину кордону, які надають право на перетин державного кордону. Відповідач вважає вказане рішення правомірним, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
24.12.2022 прибув до пункту контролю для міжнародного пасажирського сполучення «Львів» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.
Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; студентський квиток № НОМЕР_3 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 з відміткою про те, що відповідно до абз. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як здобувач вищої освіти, та якому надано дозвіл для виїзду за кордон; довідку Святошинського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВОБ1304 від 20.09.2022 про те, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає; нотаріально завірену копію перекладу запрошення на навчання № 7472/А/Е/2022 від 16.08.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий до Економіко- гуманітарного університету у Варшаві на 1 семестр навчання першого рівня з напрямом «Менеджмент» на денну форму навчання на період від 01.10.2022 до 30.09.2025; нотаріально завірену копію перекладу довідки про зарахування ОСОБА_1 для навчання денної форми в Економіко-гуманітарному університеті у Варшаві з 01.10.2022 по 30.09.2025; нотаріально завірену копію перекладу договору про умови оплати за навчання позивача від 09.08.2022 з додатком до договору про умови оплати за навчання; квитанцію про оплату за навчання в Економіко-гуманітарному університеті у Варшаві від 12.08.2022 на виконання договору про умови оплати за навчання від 09.08.2022; нотаріально завірену копію перекладу міжнародного студентського квитка позивача.
Інспектором прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контрою 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів» майстер-сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення від 24 грудня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України у зв'язку з наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", у тому числі у зв'язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу рішенням на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента Україна №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» а також ПКМУ від 02.09.2022 року тимчасово обмежено у праві виїзду з України або відповідно до ст.20 Закону України "Про державну прикордонну службу України" відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
При вирішенні даного спору суд керується наступними нормами права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У частині 1 статті 2 Закону №1710-VI визначено, що прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI).
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 ст. 2 Закону № 1710-VI).
В силу вимог частини 1 статті 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1-2 статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII (далі - Закон №3857-XII в редакції на час виникнення спірних відносин) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 статті 6 Закону № 3857-XII встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є чинними за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введений в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Статтями 1 і 2 Закону № 389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
В силу частини 2 та 6 статті 5 Закону №389-VIII у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесені часткові зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023) з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" № 3857-ХІІ правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначений порядок перетинання громадянами України державного кордону.
За змістом пункту 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з пунктом 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ):
- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Разом з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абзацом 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Водночас, згідно з пунктом 2-6 Правил таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Як встановлено судом, позивач є здобувачем вищої освіти в Економіко-гуманітарному університеті у Варшаві, тобто належить до категорії осіб, зазначених у абзаці 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ, а тому не наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану.
Суд погоджується з доводами позивача, що згідно з довідкою для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти від Святошинського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВОБ1304 від 20.09.2022, позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу) відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, статтею 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено відстрочку від призову на строкову військову службу, зокрема, частиною 9 передбачено, що право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.
Водночас, згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (далі Порядок № 1455) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Суд звертає увагу позивача на те, що право на відстрочення від призову по мобілізації та право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану під час мобілізації не є тотожними за своєю правовою природою.
Отже, наявність у позивача права на відстрочку від призову не надає позивачу права на перетин кордону.
Відтак, в ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували наявність у нього права на перетин кордону, тому рішення інспектора прикордонної служби - вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контрою 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів» майстер-сержантом ОСОБА_2 від 14 грудня 2022 року про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 є правомірним.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Оскільки станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Суд вважає, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не може бути обмежений в праві перетину кордону під час запровадженого воєнного стану, оскільки законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, і будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав.
Суд наголошує на тому, що позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов'язує наявність права на перетин кордону з відстроченням від призову по мобілізації.
Водночас суд зазначає, що у разі незмінності в період дії правового режиму воєнного стану в Україні законодавства, яке регулює спірні відносини, та за наявності у позивача вказаних документів, які б беззаперечно підтверджували підставу для виїзду закордон, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право виїзду за межі України.
Також суд зазначає, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред'явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в силу вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74 код ЄДРПОУ: 14321653) про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.