справа№380/751/23
27 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії ,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23.12.2022 №913190157178 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу", п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 "Про державну службу" на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №353/7.4-22/37 від 23.12.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №354/7.4-22/37 від 23.12.2022, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто 23.12.2022.
Ухвалою від 17.01.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 23.12.2023 позивач подав заяву про призначення йому пенсії за віком відповідно до п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу», як державному службовцю , який має стаж державної служби понад 20 років. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.12.2022 №913190157178 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що посади працівників митної служби України, які є посадовими особами і мають спеціальне звання не належать до категорій посад, визначених ст.25 ЗУ «Про державну службу». Позивач зазначає, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Тобто на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досяг визначеного віку, понад 62 роки, страхового стажу понад 39 років, а стаж роботи на посадах державного службовця та віднесених посад станом на 01.05.2016 становить понад 20 років. Вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні стажу роботи та в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889- VIII неправомірною.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач 2 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, але за умови віднесення посад до категорій посад держаних службовців. Стверджує, що за даними пенсійної справи страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 39 років 7 місяців 7 днів, з них період роботи з 28.09.1990-21.12.2011 у Львівській митниці - 21 рік 6 місяців 4 дні. Проте, постановою КМУ №229 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, в п.4 якого зазначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до п.7 ч.2 ст.46 Закону №889, якою визначено посади, робота на яких зараховується до стажу держслужби, котрий дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, надання надбавки за вислугу років посадовим особам митної служби до посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальні, персональні завдання. Таким чином, ст.46 Закону №889 і Порядок не застосовуються для визначення стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723. Враховуючи норми п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 посади працівників митної служби України, які є посадовими особами і мають спеціальне звання не належать до категорії посад, зазначених ст.25 Закону №3723, а тому період з 28.09.1990-21.12.2011 не зараховано до стажу державної служби.
Із вказаних підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 1 відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що не заперечується сторонами по справі.
23.12.2022 позивач звернувся до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом «Про державну службу».
Рішенням відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.12.2022 №913190157178 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу», оскільки враховуючи норми п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 посади працівників митної служби України, які є посадовими особами і мають спеціальне звання не належать до ктегорії посад, зазначених ст.25 Закону №3723-ХІІ, а тому період з роботи з 28.09.1990-21.12.2011 не зараховано до стажу державної служби.
Не погодившись із відмовою, позивач звернувсь до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні правові норми.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17.
З копії трудової книжки ОСОБА_2 від 10.10.1981 БТ-І №6102147, наявної в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач працював у Львівській митниці на посадах:
- 28.09.1990 - 01.07.1992 - інспектор, старший інспектор митниці;
- 01.07.1992 - старший інспектор, начальник відділу Рава-Руської митниці;
- 01.04.1997 - 28.02.2001 - начальник пасажирського відділу, начальник відділу тарифів та митної вартості митниці Рава-Руської митниці Держмитслужби України;
- 01.03.2001 - 13.02.2004 - начальник пасажирського сектора №4 пасажирського відділу Рава-Руської митниці Держмитслужби України.
- 14.02.2004 - 18.03.2005 - головний інспектор митного поста «Львів-аеропорт» Західної регіональної митниці;
- 19.03.2005 - 05.02.2007 - начальник пасажирського сектору пасажирського відділу, начальник сектору митного оформлення відділу митного оформлення №1 Рава-Руської митниці;
- 06.02.2007 - 30.04.2008 - начальник сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава-Руська»;
- 01.05.2008 - 21.12.2011 - заступник начальника відділу митного оформлення№1 митного поста «Рава-Руська», старший інспектор сектору митного оформлення №2, старший інспектор сектору митного оформлення №1, провідний інспектор сектору інформаційно-програмного забезпечення відділу інформаційної роботи та митної статистики, старший інспектор відділу оперативних чергових, заступник начальника відділу оперативних чергових.
Тобто, стаж роботи позивача на посадах у Львівській митниці, як зазначає відповідач, становить - 21 рік 6 місяців 4 дні.
Проте, як встановлено судом, пенсійним органом до стажу державної служби не зараховано період роботи з 28.09.1990 по 21.12.2011.
З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" було відсутність у нього необхідного стажу державної служби у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби періоду його роботи на посадах працівника митної служби.
Суд не погоджується із позицією Пенсійного органу, зважаючи на наступне.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).
Відповідно до частини першої статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з частиною першою статті 588 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 року та від 12.12.1991 року.
Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював з 28.09.1990 по 21.12.2011 в митних органах на різних посадах, що становить 21 рік 6 місяців 04 днів. При цьому, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач:
- 01.06.1995 прийняв присягу державного службовця;
- 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби 3 рангу;
- 11.08.2006 присвоєно спеціальне звання - радник митної служби 1 рангу.
Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення йому пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23.12.2022 №913190157178 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення зобов'язального характеру, то суд зазначає таке.
23 вересня 2016 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016.
Згідно з п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», пенсія призначається особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Постановою Кабміну України № 622 передбачено, що у разі відсутності посад державної служби в органі, де працювала особа (до таких посад належить посада помічника-консультанта), довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики, за погодженням із Національної державною службою та при цьому, звертається увага, що 21.07.2017, набув чинності порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №766/30634.
Суд зазначає, що довідки, видані Львівською митницею від 23.12.2022 №354/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 23.12.2022 №353/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) відповідають вищевказаному Порядку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Поряд з цим, перелік способів захисту порушених прав викладений у ст. 245 КАС України не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, за наявності всіх встановлених законом умов для переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як територіальний орган за місцем звернення та обслуговування позивача, перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, на підставі довідок, виданих Львівською митницею від 23.12.2022 №354/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 23.12.2022 №353/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), починаючи з 23.12.2022 (дати звернення позивача із заявою).
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат в частині відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, то суд ураховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав угоду про надання правової допомоги від 03.01.2023, ордер серії ВС №1179545 від 10.01.2023, додаток до угоди про надання правової допомоги відповідно до якої завданнями адвоката є: зібрання доказів для пред'явлення позовної заяви, формування запитів, підготовка процесуальних документів, здійснення представництва клієнта. Крім того, в додатковій угоді зазначено, що клієнт сплатив адвокату при підписанні даної угоди аванс в сумі 5000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви та наявності сталої численної судової практики Верховного Суду щодо його вирішення у подібних спірних правовідносинах даний спір не потребує глибокого правового аналізу й дослідження.
При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними.
Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 1000,00 грн.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.12.2022 №913190157178, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) перевести ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, на підставі довідок, виданих Львівською митницею від 23.12.2022 №354/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 23.12.2022 №353/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), починаючи з 23.12.2022 (дати звернення позивача із заявою).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука,22-В,10).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука,22-В,10) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.