справа№380/18504/22
29 березня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 380/18504/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ - 40108646) в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375;
2. Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати, понесені ним на отримання правничої допомоги у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України. Під час проходження служби відповідачем не проведено нарахування та не виплату позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS- СoV-2) у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Представник відповідача подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що фінансування для здійснення поліцейським доплати за Постановою № 375 відповідачу у періоди з 01.12.2020 по 31.12.2020, з 01.03.2021 по 31.01.2022 не надходило. Відтак відповідач вчинив всі залежні від нього дії щодо здійснення виплати додаткової доплати у зв'язку із забезпеченням життєдіяльності населення в межах виділених коштів. Окрім цього, у Постанові № 375 вказано про те, що розмір доплати становить до 50% заробітної плати, а тому позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату у розмірі 50% є безпідставними та не відповідають положенням вказаної Постанови.
Представник відповідача також додала, що у позовній заяві не міститься інформації щодо строку звернення до суду.
Окрім того зазначає, що заявлений представником позивача розмір витрат на оплату послуг адвоката є значно завищеним.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 27 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Як слідує з відомості про грошове забезпечення за період з жовтня 2020 року по січень 2022 року, позивачу виплачено додаткову доплату на період карантину у грудні 2020 року у розмірі 21485, 58 грн та у липні 2021 року у розмірі 7559, 86 грн.
На адвокатський запит представника позивача адвоката Дмитра Швеця Департамент патрульної поліції повідомив про те, що згідно з пунктом 5 Постанови № 375 виплата доплати здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Згідно з наказами начальника Департаменту патрульної поліції в межах виділених асигнувань встановлено додаткову доплату за період за період з 01.10.2020 року по 31.01. 2022 року в наступних розмірах, а саме ОСОБА_1 в розмірі 29 045,44 грн.
Із долучених представником відповідача доказів, а саме інформації щодо залучення інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Межова Василя Володимировича, до несення служби щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину, який внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням у період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.03.2021 по 31.01.2022 року включно:
- загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих змін за грудень 2020 року (15 змін);
- загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих змін з березня по грудень 2021 року становить 111 змін: а саме за березень 15, за квітень 13,за травень 15, за червень 14, за липень 12, за серпень 16, за вересень 1, за жовтень 10, за листопад 9, за грудень - 3.
- загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих змін за січень 2022 року становить 8 змін.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу строку звернення до суду із цим позовом суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
У частині п'ятій статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин частини перша та друга статті 233 КЗпП України встановлювала, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходив з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, які звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Отже, станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин право особи на звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати не обмежувалося строком, що було свого роду гарантією прав особи у сфері трудових відносин.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 (далі Закон України № 2352-IX) частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З логічного порівняння двох редакцій статті 233 КЗпП України видно, що з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Поряд з цим, суд зауважує, що частина друга цієї статті застосовується щодо строку звернення до суду у тих справах, в яких працівника звільнено. Натомість якщо працівник не звільнений, то строк звернення до суду із вимогами щодо виплати заробітної плати статтею 233 КЗпП України не врегульований.
Таким чином, з огляду на положення статті 3 КАС України, при вирішенні питання строку звернення до суду у справах щодо виплати заробітної плати з 19.07.2022, якщо працівник не звільнений, слід виходити, за правилами прямої дії закону в часі, із спеціальної норми процесуального закону, а саме частини п'ятої статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.
Накладаючи на фактичні обставини справи описане нормативно-правове регулювання, можна визначити, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та на час їх існування строк звернення до суду з цим позовом не обмежувався, однак станом на час пред'явлення цього позову строк звернення з аналогічними позовними вимогами обмежується та становить один місяць з дня, коли особа дізналася про порушення свого права.
Отже процесуальним питанням, яке підлягає з'ясуванню у цій справі є можливість застосування місячного строку звернення до суду з позовом до правовідносин, які виникли за правового регулювання, яке не обмежувало такий строк, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.01.2019 у справі № 803/2402/14.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що до правовідносин щодо стягнення заробітної плати, які виникли до 18.07.2022 включно, строк звернення до суду, у відповідності до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом України № 2352-IX, не застосовується, тобто є необмеженим незалежно від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Протилежний підхід до вирішення цього питання та застосування до спірних правовідносин, які виникли до 18.07.2022, статті 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-IX, а відтак і процесуального положення про місячний строк звернення до суду суперечитиме положенням частини першої статті 58 Конституції України та не відповідатиме засаді доступу до правосуддя.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущений, а відтак доводи представника відповідача у цій частині суд відхиляє.
При вирішенні спору по суті суд виходить з такого
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 "Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" (далі - Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п. п. 2-5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 року визначено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Завдання щодо формування списків на встановлення доплати підлеглим поліцейським, у зв'язку із виконанням службових обов'язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням покладено на керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, начальників відділів, відділень поліції стройових та інших підрозділів, підпорядкованих ГУНП.
Частиною 2 п. 4 вищезазначеної постанови передбачено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Остаточне рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім в граничному розмір до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник ГУНП, в тому числі, але не виключно в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Судом встановлено, що позивач проходить службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Посадовою інструкцією інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції № 1705 від 03 серпня 2021 року, визначено, що інспектор, відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби, здійснює:
1) безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
2) первинне реагування на повідомлення про правопорушення (у тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;
3) надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
4) вжиття заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров'я вік або інші обставини повідомити інформацію про себе;
5) самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;
6) припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження;
7) розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством;
8) затримання осіб на підставах і у порядку, передбачених законодавством, а також доставляє затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення (у визначених законодавством випадках) до підрозділів Національної поліції України та/або до суду;
9) охорону місця події з метою забезпечення подальшого розслідування, а також вживає заходів щодо оборони та збереження місця події в первинному, незміненому стані до прибуття уповноважених осіб, зокрема слідчих оперативних груп;
10) співпрацю з іншими підрозділами Національної поліції України;
11) інші функції, передбачені законодавством.
Отже, посада, яку обіймає позивач, відповідає встановленим Постановою № 375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням.
Разом з тим з наданої відповідачем інформації помісячно щодо залучення інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , до несення служби щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину, який внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням у період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.03.2021 по 31.01.2022 року включно: - загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих змін за грудень 2020 року (15 змін); - загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих змін з березня по грудень 2021 року становить 111 змін: а саме за березень 15, за квітень 13,за травень 15, за червень 14, за липень 12, за серпень 16, за вересень 1, за жовтень 10, за листопад 9, за грудень - 3. - загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих змін за січень 2022 року становить 8 змін.
Водночас відомості про нарахування та виплату позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину за грудень 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року включно, тобто, за періоди, в які позивач внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням, що не заперечується відповідачем, у матеріалах справи відсутні.
Також суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину, передбаченої Постановою № 375, у періоди з 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року, що є предметом спору у цій справі.
При цьому суд відзначає, що жодних належних та допустимих доказів відсутності виділених бюджетних асигнувань на виплату такої доплати за спірні у цій справі періоди відповідач суду не надав.
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу доплати до грошового забезпечення за період з 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року включно пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до Постанови № 375.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тож оскільки суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення за період з 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року включно пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до Постанови № 375, то з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення за період з 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року включно пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до Постанови № 375.
Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати додаткової доплати в розмірі 50% від грошового забезпечення, а також про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової допалати в розмірі 50% від грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Постанови № 375 визначено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Таким чином, Постановою № 375 визначено граничний розмір додаткової доплати для працівників, зокрема, органів державної влади, який становить 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення), а не конкретний її розмір у відсотковому значенні, який повинен виплачуватися відповідному працівнику.
Крім того, відповідач ще не прийняв рішення щодо нарахування та виплати на користь позивача додаткової доплати за спірні у цій справі періоди, а тому наразі права позивача в частині розміру такої доплати (в тому числі й у частині відсоткового значення від грошового забезпечення) не порушені.
Суд відзначає, що відповідно до статті 5 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права та інтереси особи, а не ті, порушення яких можливо/імовірно матиме місце у майбутньому.
Тож, ураховуючи те, що судовому захисту підлягає лише порушене, а не ілюзорне право, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати додаткової доплати в розмірі 50% від грошового забезпечення, а також про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової допалати в розмірі 50% від грошового забезпечення належить відмовити як передчасних.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.1 ст.5 Закону України Про судовий збір останній звільнений від його сплати.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. Позивач надав суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги від 10.01.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Швець Д.Ю. ЛВ №000119 від 25.07.2014, акт виконаних робіт від 12.12.2022.
Оцінюючи клопотання позивача про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із таких міркувань:
Приписами частини 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд проаналізував звіт адвоката (акт виконаних робіт) про час, оплачений позивачем (підготовка та подання адміністративного позову до ДПП щодо стягнення додаткової доплати до грошового забезпечення поліцейському, який забезпечує життєдіяльність населення на період дії карантину у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, вартість послуг адвоката (одна година - 1000 грн.).
Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд враховує, що ця справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, правові висновки висловлено Верховним Судом у зразковій справі задовго до подання позову.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів та заперечень відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ - 40108646) про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії ,- задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення за період з 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року включно пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до Постанови № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення за період з 01 грудня 2020 по 31 грудня 2020 року та з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року включно пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до Постанови № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на суму 1000 (одна тисяча) грн.00коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна