29 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/470/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб-підприємців в сумі 90537,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 90537,04 грн. зі сплати єдиного податку, яка підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с. 18).
Зазначену ухвалу направлено рекомендованим листом на адресу відповідача, яка вказана у позові та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача, але таке відправлення повернуто поштою через відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.21).
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України) зазначена ухвала суду вважається врученою відповідачу.
Правом подати відзив до суду відповідач не скористався.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДПС з 23.07.2014 року, на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 3 групи з встановленою ставкою податку 5% на місяць.
Судом встановлено, що згідно податкових декларацій за 2021 -2022 роки відповідач самостійно задекларував суми податкового зобов'язання з єдиного податку, а саме:
податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (3 група - квартальна) за І півріччя 2021 року N9224109781 від 09.08.2021 по терміну сплати 19.08.2021 в сумі 24785,21 грн. погашено 7159,27 грн., борг склав 17625,94 грн.;
податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (3 група - квартальна) за III квартал 2021 року N9340667886 від 11.11.2021 по терміну сплати 19.11.2021 в сумі 7156,55 грн.;
податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (3 група - квартальна) за 2021 рік N9429374873 від 07.02.2022 по терміну сплати 21.02.2022 в сумі 10598,75 грн.;
податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (3 група - квартальна) за І квартал 2022 року N9051347115 від 09.05.2022 по терміну сплати 20.05.2022 в сумі 13432,50 грн.;
податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (3 група - квартальна) за І півріччя 2022 року N9152954734 від 09.08.2022 по терміну сплати 19.08.2022 в сумі 13724,50 грн.;
податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (3 група - квартальна) за II квартал 2022 року N9233560315 від 08.11.2022 по терміну сплати 21.11.2022 в сумі 27998,80 грн.
Згідно інтегрованої картки платника податків, за період з 2021 року за відповідачем утворився борг в сумі 90537,04 грн., такі суми відповідач самостійно нарахував та мав та сплатити у визначені строки.
Отже матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу за відповідачем в сумі 90537,04 грн., доказів сплати зазначених сум до суду не надано.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, позивачем 28.08.2021 року сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0024241-1313-1123 на суму 24782,49 грн., яку надіслано платникові податків за адресою відповідно до даних, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача. Водночас, відповідне поштове відправлення, згідно довідки оператора поштового зв'язку, повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а отже рахується врученим 02.10.2021 (а.с. 13-14).
Докази, які б підтверджували, що вказана податкова вимога відповідачем оскаржувалась, у справі відсутні, тому визначені у ній зобов'язання є узгодженими.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг, який відповідачем не сплачено у добровільному порядку.
Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що податковим органом надсилалась відповідачу податкова вимога про сплату податкового боргу, однак відповідач не виконав її належним чином та не сплатив узгоджені грошові зобов'язання зі сплати податку.
Підпункт 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За змістом п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За таких підстав суд дійшов висновку, що податковий борг відповідача підлягає стягненню в примусовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 90537 грн. 04 коп. (дев'яносто тисяч п'ятсот тридцять сім грн., 04 коп.) та перерахувати за наступними реквізитами:
«Єдиний податок з фізичних осіб (код платежу 18050400), одержувач: ГУК у Кіров. обл./ тг м.Кропивн/, код банку: МФО 899998, код ЄДРПОУ: 37918230, рахунок UA148999980314080699000011367».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко