23 березня 2023 року № 320/1934/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В.,
при секретарі судового засідання Партем І.Ю.,
за участю:
представника позивача - Вальчук І.О.,
представника відповідача - Демченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю " СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 03.11.2022р. №0300470701про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 9 775 296,00 грн.; №0300510701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за липень 2022р. у розмірі 4 746 341,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що прийняті за результатом перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, встановлені актом документальної позапланової виїзної перевірки порушення не підтверджуються нормативно та фактично, а надані до перевірки документи по взаємовідносинам позивача з його контрагентами оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
Ухвалою суду від 02.02.2023р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, з урахуванням відкладення дати його проведення, на 23.03.2023р.
23.02.2023р. до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому наголошено на недоведенні позивачем належним чином власної позиції та на неспростуванні позиції контролюючого органу. З посиланням на фактичні обставини, встановлені під час проведення перевірки на підставі наданих позивачем первинних документів, та висновок, що зафіксований в Акті документальної позапланової виїзної перевірки, який у свою чергу послугував підставою для винесення оскаржуваних ППР, вважає, що останні прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У судове засідання сторони з'явились.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС", ідентифікаційний код 40484806, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7, оф. 11, зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.2016р. внесено запис №10651020000022617. Основним видом економічної діяльності підприємства є 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку (основний).
На підставі направлень від 12.09.2022р. №9970/26-15-07-01-06, №9971/26-15-07-01-06 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 08.09.2022р. №3549-п, виданого на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" щодо законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022р., яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах за грудень 2021р., січень, лютий, квітень, червень 2022р.
Перевірку скеровано провести з 12.09.2022р. по дату її завершення, тривалістю 10 робочих днів.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 23.09.2022р. №3988-п продовжено строк проведення перевірки з 26.09.2022р. по дату її завершення, тривалістю 5 робочих днів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" подано Головному управлінню ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 19.10.2022р. №19/10-2022, який одержано контролюючим органом 20.10.2022р.
За наслідками розгляду заперечень ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" на Акт від 07.10.2022р. №29711/Ж5/26-15-07-01-06/40484806 (далі - Акт перевірки) Головним управлінням ДПС у м. Києві залишено без змін висновки, викладені в акті перевірки.
Про результат розгляду заперечень позивача повідомлено листом від 02.11.2022р. №14702/26-15-07-01-06.
Згідно Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. п. 200.1, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2022р. на загальну суму 7 820 237,00 грн., та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) за липень 2022р. в сумі 4 746 341,00 грн.
Вказані в Акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про:
- заниження ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2022р. на загальну суму 1 968 000,00 грн. (за доводами контролюючого органу це відбулось через не відображення податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ «ГНС Привільне» (код ЄДРПОУ 40905833) у складі податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2022р. на суму ПДВ 1 968 000,00 грн.);
- не підтверджене первинними документами відображення ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" в Фінансовій звітності малого підприємства від 21.07.2022р. №9134774771 станом на 30.06.2022р. показника в рядку 1100 «Записи» в сумі 19454,4 тис. грн. (за доводами контролюючого органу, перевіркою неможливо підтвердити залишки ТМЦ та їх використання в господарській діяльності підприємства на суму 19 454 400 грн.);
- не нарахування ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" податкового зобов'язання з податку на додану вартість (шляхом виписки податкової накладної на умовний продаж) на вартість придбаних послуг та ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, всього на суму 6 707 698,00 грн., в тому числі за липень 2022р. в сумі 6 707 698,00 грн. (за доводами контролюючого органу, позивачем не надано відповіді на запит про надання пояснень, документів та регістрів бухгалтерського обліку щодо використання у власній господарській діяльності робіт та послуг по отриманим податковим накладним, які формують податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період від контрагентів-постачальників за цей період);
- твердження інспекторів в акті перевірки, що ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" до перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 03.11.2022р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0300470701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9 775 296,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 820 237,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 955 059,00 грн.;
- №0300510701, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2022р. у розмірі 4 746 341,00 грн.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Відтак, предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі - ПК України).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 ПК України.
Згідно пунктів 79.2, 79.3, 79.5 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як стверджує відповідач, копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.09.2022р. №3549-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС", а також направлення на проведення перевірки вручено під розписку 12.09.2022р. представнику за довіреністю товариства Мельниченко Марині Миколаївні.
Разом з тим, зазначає, що копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 23.09.2022р. №3988-п про продовження документальної позапланової виїзної перевірки TOB "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" вручено наведеному представнику товариства за довіреністю під підпис.
Наведені обставини також викладені в Акті документальної позапланової виїзної перевірки TOB "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" від 07.10.2022р. №29711/Ж5/26-15-07-01-06/40484806.
Втім, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наведених обставин, такі як відповідні розписки про отримання наказів та направлення уповноваженою товариством особою, а також доказів, якими б підтверджувались повноваження Мельниченко Марини Миколаївни діяти від імені та в інтересах TOB "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС".
Відповідачем наведених доказів до відзиву не надано, тому в суду відсутні підстави для врахування відповідних доводів.
Таким чином, контролюючим органом не доведено дотримання вимог ст. ст. 78, 79 ПК України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про вручення уповноваженої товариством особи копій наказів про проведення перевірки та про її продовження, а також відповідного направлення на проведення перевірки, у спосіб, визначений законом, до її початку.
При цьому, перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ПК України, який був підставою для проведення перевірки позивача, передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначеної у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту перевірки, з метою отримання необхідної контролюючому органу інформації в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України працівниками ГУ ДПС у м. Києві надано позивачу два запити про надання пояснень, документів та регістрів бухгалтерського обліку від 12.09.2022р. (з вимогою надати інформацію до 11:00 год. 15.09.2022р.), та без дати (з вимогою надати інформацію до 11:00 год. 23.09.2022р.). В акті перевірки вказано, що відповіді на такі запити позивачем не надано.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази отримання наведених запитів уповноваженою позивачем особою.
Більше того, зі змісту наявних у справі запитів слідує, що графа запитів «запит отримано» не заповнена ані директором товариства, ані уповноваженою ним особою, що підтверджує наведений вище висновок суду.
При цьому, з урахуванням приписів 78.1.8 пункту 78.1 ПК України, суд критично ставиться до того, що у другому запиті (дата та номер відсутні) є вимога про надання пояснення та їх документального підтвердження по відображуваному показнику в рядку 1100 «Запаси» Фінансової звітності підприємства станом на 30.06.2022р. в сумі 19454,4 тис. грн., адже метою перевірки у наказі №3549-п визначено перевірку законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022р., яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах за грудень 2021р., січень, лютий, квітень, червень 2022р., при цьому в наведеному наказі відсутнє посилання на необхідність перевірки податку на прибуток та/або фінансової звітності товариства. Відтак, суд доходить висновку про те, що посадові особи контролюючого органу діяли за межами повноважень, визначених наказами відповідача №3549-п, №3988-п, при запитуванні наведеної інформації та документів.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що за змістом Акту перевірки, остання проводилась з 12.09. по 30.09.2022р., при цьому наказом відповідача від 08.09.2022р. №3549-п перевірку скеровано провести тривалістю 10 робочих днів, яку продовжено наказом від 23.09.2022р. №3988-п на строк до 5 робочих днів.
Водночас, за приписами абз. 1-8 п. 82.2 ст. 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
Приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-14 установлено, що мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
- балансова вартість активів - до 350 тисяч євро включно;
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро включно;
- середня кількість працівників - до 10 осіб включно.
Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
- балансова вартість активів - до 4 мільйонів євро включно;
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 8 мільйонів євро включно;
- середня кількість працівників - до 50 осіб включно.
Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
- балансова вартість активів - до 20 мільйонів євро включно;
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 40 мільйонів євро включно;
- середня кількість працівників - до 250 осіб включно.
Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
- балансова вартість активів - понад 20 мільйонів євро;
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - понад 40 мільйонів євро;
- середня кількість працівників - понад 250 осіб.
Для визначення відповідності критеріям, встановленим у євро, застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі офіційних валютних курсів Національного банку України, що встановлювалися для євро протягом відповідного року (абз. 1-17 ч. 2 ст. 2 Закону №996-14).
Зі змісту Акту перевірки (сторінка 7) слідує, що чистий дохід товариства від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2021р. складає 98 237,2 тис. грн., тобто до 8 мільйонів євро.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що позивач є суб'єктом малого підприємництва, у зв'язку із чим відповідач, всупереч нормам податкового законодавства, видав накази про проведення перевірки ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" тривалістю 10 робочих днів із продовженням такого строку на 5 робочих днів, в той час як тривалість перевірок щодо суб'єктів малого підприємництва, визначених ст. 78 ПКУ, не може перевищувати 5 робочих днів, при цьому такі перевірки можуть бути продовжені на строк до 2 робочих днів.
В контексті встановлених обставин справи, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові 02.09.2020р. у справі № 820/3426/16, яка полягає у тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція висловлена неодноразово Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 27.01.2015р. у справі № 21-425а14.
Наведені обставини свідчать про недотримання контролюючим органом обов'язкових умов для призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначених ст.78 Податкового кодексу України.
За таких обставин, оскільки контролюючий орган як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначений чинним податковим законодавством України, порушив процедуру проведення перевірки, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" з питань перевірку законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022р., яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах за грудень 2021р., січень, лютий, квітень, червень 2022р. (податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2022р. від 18.08.2022р.), яка оформлена актом від 07.10.2022р. №29711/Ж5/26-15-07-01-06/40484806.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованим, тому не враховує посилання позивача на те, що при направленні останньому спірних ППР, відповідачем, всупереч приписам пп. 58.1.2 п. 58.1 ст. 58 ПК України, не було надано розрахунку сум податкового зобов'язання та штрафних санкцій, як на підставу для скасування оскаржуваних ППР, так як порушення порядку вручення податкових рішень саме по собі не свідчить про їх незаконність, тому не може бути безумовною підставою для їх скасування.
Перевіряючи на предмет законності винесенні відповідачем податкові повідомлення-рішення, суд враховує наступне.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.
Статтею 9 ПК України передбачено, що податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України).
Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Втім, згідно з принципом змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Щодо посилання відповідача на заниження ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2022р. на загальну суму 1 968 000,00 грн.
За доводами контролюючого органу, наведених в Акті перевірки, наведене заниження пояснюється не відображенням податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ «ГНС Привільне» (код ЄДРПОУ 40905833) у складі податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2022р. на суму ПДВ 1 968 000,00 грн.
З наявного у матеріалах справи Договору про надання послуг б/н від 16.11.2020р., укладеного між позивачем (виконавець) та ТОВ «ГНС Привільне» (код 40905833) (замовник), слідує, що виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з розміщення рекламних матеріалів, а саме:
- послуг з розміщення рекламних матеріалів на веб-сайті;
- комплексні рекламні послуги з просування продукту Замовника;
- послуги із проведення рекламної компанії, спрямовані на просування продукції замовника.
Факт отримання - передачі послуг оформлюються актом приймання-передачі виконання послуг від 03.01.2021р. №3 на суму 1 164 012,00 грн., за надані послуги обліковується заборгованість в розмірі наданих послуг.
За приписами Закону №996-14, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9).
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ч. 1).
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 ст. 9).
Згідно приписів п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Як встановлено судом, відповідач дійшов висновку в Акті перевірки про те, що позивачем не відображено податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «ГНС Привільне» у складі податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2022р.
Водночас, відповідач не врахував поданих позивачем письмових пояснень з цього приводу, згідно яких позивач стверджує, що в липні 2022р. ним помилково відправлено на реєстрацію податкові накладні на ТОВ «ГНС Привільне», по яким у подальшому зупинено реєстрацію. При цьому, позивач зауважує на тому, що у липні 2022р. від ТОВ «ГНС Привільне» грошові кошти не надходили, послуги не надавались, з останнім документи не оформлювались.
Факт отримання працівниками контролюючого органу наведеного пояснення підтверджується у тексті Акту перевірки (стор. 5).
Згідно наданих позивачем первинних документів, зокрема Акту приймання-передачі виконаних послуг від 03.01.2021р. №3 на суму 1 164 012,00 грн., правовідносини позивача з ТОВ «ГНС Привільне» мали місце лише у січні 2021р.
Первинні документи, що підтверджують правовідносини позивача з ТОВ «ГНС Привільне» у січні 2021р. в ході перевірки не надавались, оскільки перевірка проводилась щодо законності декларування від'ємного значення з ПДВ за липень 2022р., яке визначене з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередньому звітному періоді за грудень 2021р., січень, лютий, квітень, червень 2022р.
Той факт, що позивачем з ТОВ «ГНС Привільне» не проводилось будь-яких операцій з оплатою відповідних послуг за липень 2022р. підтверджується наданими до суду банківськими виписками за відповідний період.
Відтак, не врахування працівниками контролюючого органу наведених обставин, підтверджених належними та достатніми доказами, призвели до формування безпідставного висновку, який до того ж ґрунтується виключно на результатах аналізу податкової звітності, про заниження ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2022р. на загальну суму 1 968 000,00 грн.
Щодо не підтвердження первинними документами відображення ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" в Фінансовій звітності малого підприємства від 21.07.2022р. №9134774771 станом на 30.06.2022р. показника в рядку 1100 «Записи» в сумі 19454,4 тис. грн., а також не нарахування товариством податкового зобов'язання з ПДВ на вартість придбаних ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, не підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинними документами на суму 3 890 880,00 грн. за липень 2022р.
За доводами контролюючого органу, наведених в Акті перевірки, перевіркою неможливо підтвердити залишки товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та їх використання в господарській діяльності підприємства на суму 19 454 400 грн.
Суд зауважує на тому, що методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246 (далі - Положення №246).
Запаси - активи, які:
- утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (п. п. 4, 5 Положення №246).
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Національним положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання (п. 6 Положення №246).
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що для цілей бухгалтерського обліку поняття «Запаси» включає не лише ТМЦ, як на цьому наголошує відповідач, а також незавершене будівництво з послуг, яке складається з послуг, яке складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством не визнано доходу.
Водночас згідно пояснень позивача, підтверджених наявними у справі оборотно-сальдовими відомостями по рахунках за №№6442, 631 та 36, частина придбаних у грудні 2021р., січні та лютому місяці 2022р. послуг у контрагентів ТОВ «Стафф Сервіс», ТОВ «Гошва Дот Дот», ТОВ «Ті Джи Про», ТОВ «Комфі Трейд», призначених для подальшого перепродажу замовникам - резидентам рф - ТОВ «ЛГ Електронікс РУС» та ТОВ «ДЖИ 2 АР РУС», не були закриті актами наданих послуг та не відображено у складі доходів.
Позивач вказує на те, що наведена ситуація виникла в результаті форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України з 24.02.2022р., у зв'язку із чим Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022р. №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022р. №133/2022 (затвердженим Законом України від 14.03.2022р. №2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 18.04.2022р. №259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022р. №2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022р. строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022р. №341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022р. строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022р. №573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022р. строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022р. №757/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022р. строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023р. №58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023р. строком на 90 діб.
Водночас, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, розміщеним 28.02.2022р. на офіційному сайті ТПП України, підтверджується, що введення військового стану в Україні з 24.02.2022р. до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).
Разом з тим, за приписами п. 32-1 підрозділу 2 розділу 20 ПК України, тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари: придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.
Окрім того, суд критично відноситься до витребування пояснень та їх документального підтвердження по відображеному показнику в рядку 1100 «Запаси» Фінансової звітності товариства станом на 30.06.2022р., оскільки такі дії не відповідають поставленій наказом відповідача від 08.09.2022р. №3549-п меті та завданню перевірки, а саме встановлення законності декларування від'ємного значення з ПДВ за липень 2022р., яке визначене з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередньому звітному періоді за грудень 2021р., січень, лютий, квітень, червень 2022р., що вказує на перевищення перевіряючими своїх повноважень, визначених наведеним наказом та приписами п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Наведені норми та встановлені судом обставини в сукупності вказують на те, що посадові особи відповідача дійшли помилкового висновку щодо не нарахування товариством податкового зобов'язання з ПДВ на вартість придбаних ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, не підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинними документами на суму 3 890 880,00 грн. за липень 2022р., адже всі первинні документи, які стосуються саме предмету та мети перевірки, були надані перевіряючим у повному обсязі, що підтверджується наявним у справі Реєстром наданих документів. При цьому, суд враховує, що в Акті перевірки відповідачем не заперечується наявність у позивача первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, характер яких відповідає звичайній господарській діяльності: податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та включені до складу сум податкових зобов'язань відповідного звітного періоду; актів виконаних робіт, послуг; списання та надходження грошових коштів по рахункам позивача та відображення відповідних операцій в обліку підприємства.
Щодо не нарахування ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" податкового зобов'язання з податку на додану вартість (шляхом виписки податкової накладної на умовний продаж) на вартість придбаних послуг та ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, всього на суму 6 707 698,00 грн., в тому числі за липень 2022р. в сумі 6 707 698,00 грн.
За доводами контролюючого органу, наведених в Акті перевірки, позивачу було скеровано надати пояснення щодо використання у власній господарській діяльності робіт та послуг по отриманим податковим накладним, які формують податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період від контрагентів-постачальників. У разі подальшої передачі робіт та послуг, придбаних у контрагентів-постачальників, відповідач просив надати перелік замовників-покупців, окремо на кожні послугу з договорами, актами виконаних робіт, детальними звітами, тощо. Перевіряючими вказано на те, що позивач запитуваних документів не надав.
Як вже встановлено судом, первинні документи щодо використання у господарській діяльності послуг по отриманим податковим накладним, які формують податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період від контрагентів-постачальників, були надані перевіряючим, що підтверджується підписаним з їх боку Реєстром наданих документів, при тому, що ті послуги, які придбані у контрагентів-постачальників були у подальшому передані замовникам, також був наданий їх перелік з первинними документами (договорами, актами виконаних робіт, банківськими виписками).
За приписами п. 193.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Як встановлено судом, за липень 2022р. позивачем задекларовано всього податкового кредиту по ПДВ на суму 4 997 602,00 грн., у тому числі від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 3 138 051,00 грн.
За наведених обставин, суд вважає безпідставними посилання відповідача на суму ПДВ 6 707 698,00 грн. за липень 2022р., на яку на думу останнього позивач мав би нарахувати податкові зобов'язання по послугам ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, адже на сторінці 13 Акту перевірки вказано, що за липень 2022р. позивачем задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 4 997 602,00 грн. При цьому, зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за липень 2022р. не встановлено його завищення або заниження.
Відтак, з огляду на наявність всієї необхідної первинної документації (в тому числі податкових накладних), у даному випадку відсутні підстави стверджувати про неправомірність формування позивачем податкового кредиту ПДВ за перевіряємий період.
Доказів на спростування наведеного висновку відповідачем до суду не надано.
Щодо доводів інспекторів в акті перевірки, що ТОВ "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" до перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку, то позивач вказує на те, що ним в ході перевірки було надано пояснення, що програма, в якій ведеться бухгалтерський облік не коректно відображає залишки, обороти а також не відображає реальної картини здійснення операцій на сьогоднішній день, у зв'язку із відсутністю технічної підтримки обслуговуючи компанії на час воєнного стану. Відтак, позивач вказав на те, що дані обліку тимчасово ведуться в ручному режимі і після закінчення військового стану будуть приведені у відповідність.
При цьому, позивач наголошує на тому, що перевіряючим були надані таблиці даних по контрагентам (оплати та надані послуги) у форматі «ексель», які відповідають реальним обставинам справи.
Відтак, враховуючи наведені обставини, діючий в країні режим воєнного стану, який вважається форс-мажорною обставиною згідно листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 24.02.2022р., а також приписи ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими передбачено, що визнані малими підприємствами можуть застосовувати спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Мінфіну від 19.04.2001р. №186, суд доходить висновку про те, що наведений довід не може бути безумовною та самостійною підставою для висновку про заниження позивачем ПДВ за липень 2022р. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2022р.
З урахуванням змісту та обсягу наданих первинних документів по спірним господарським взаємовідносинам, суд констатує, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
Наведені у відзиві на позовну заяву доводи є загальними, відображають зміст акта перевірки, проте не містять належно обґрунтованої правової позиції податкового органу, з чітким посиланням на докази, що мають бути прийнятими до уваги судом, а тому, не можуть спростовувати фактичне здійснення господарських операцій.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення спірних рішень.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Зважаючи на необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.11.2022р. №0300470701 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 9 775 296,00 грн. та №0300510701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за липень 2022р. у розмірі 4 746 341,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, з огляду на що, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40484806; місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, оф. 11) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеня Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) від 03.11.2022р. за №0300470701.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеня Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 03.11.2022р. №0300510701.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖИК СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40484806; місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, оф. 11) сплачений судовий збір у розмірі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 березня 2023 р.