30 березня 2023 року Справа № 280/870/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування наказів та поновлення на посаді,
07 лютого 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУНП), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №971 від 19.10.2022 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №32о/с від 19.01.2023 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 20.01.2023;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.01.2023 року по день ухвалення рішення суду;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою суду від 13.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, за начебто вчинення позивачем адміністративного порушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а також порушення ПДР, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП, недоліки в організації роботи сектору кримінальної поліції та відсутність контролю за службовою діяльністю підлеглих, оскільки позивачем службові обов'язки не порушувались, адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.130 КУпАП не вчинялись, що підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя. Вказує на те, що висновок службового розслідування та оскаржувані накази ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не містять жодних об'єктивних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Відповідач проти позову заперечив. Надав суду відзив на адміністративний позов та в обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами проведеного службового розслідування відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 5 статті 14 та частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, підпункту «б» пункту 2.1, пункту 2.5, підпункту «б» пункту 31.6 Правил Дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, підпунктів 1,5 пункту 1 розділу ІІ, пунктів 2, 3, 4 розділу IV, пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразилось у керуванні транспортним засобом без посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, відмові на вимогу поліцейських від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказує на те, що позивач, як поліцейський, зобов'язаний неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України, а оскільки матеріалами службового розслідування було підтвердження порушенням ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, вважає, що позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав суду відповідь на відзив в якій додатково обґрунтував свою позицію щодо протиправності видання відповідачем спірних наказів, зазначив, що будь-яких порушень дисципліни не вчиняв, надав суду копії рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2022 у справі №335/6465/22 та постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2023 у справі №332/2453/23, які набрали законної сили та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач з 07 листопада 2015 року проходив службу в органах Національній поліції, на момент прийняття оскаржуваних наказів ОСОБА_1 обіймав посаду начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, мав спеціальне звання - старший лейтенант поліції.
20 березня 2017 року начальником ГУНП а Запорізькій області затверджено Висновок службового розслідування за фактом скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
У висновку службового розслідування ГУНП в Запорізькій області зазначено, що за грубе порушення службової дисципліни, вимог ч.3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 5 статті 14 та частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, підпункту «б» пункту 2.1, пункту 2.5, підпункту «б» пункту 31.6 Правил Дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, підпунктів 1,5 пункту 1 розділу ІІ, пунктів 2, 3, 4 розділу IV, пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), до начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №971 від 19.01.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» до начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від №32 о/с від 19.01.2023 року «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
Позивач, не погодившись з правомірністю застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його зі служби в поліції, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні позивачем транспортним засобом без посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, а також відмові на вимогу поліцейських від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, виявлені недоліки в організації роботи сектору кримінальної поліції та відсутність контролю за службовою діяльністю підлеглих з боку позивача. Зазначені обставини були досліджені відповідачем під час проведеного службового розслідування та знайшли своє підтвердження.
Суд зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію»).
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Частиною 1 ст.11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.1-3 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з положеннями ст.14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, проводиться службове розслідування.
Аналіз вищезазначених нормативних документів також свідчить про те, що застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може застосовуватись за скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням ним служби в органах Національної поліції України.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 24.09.2022 року №770 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», з метою встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку в діях позивача наказано провести службове розслідування.
Як слідує з наказу №770 від 24.09.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» підставою для призначення службового розслідування була подія, яка мала місце 23.09.2022, а саме: факт складання відносно ОСОБА_1 протоколу від 23.09.2023 року серії ААД № 390783 про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5931586 від 24.09.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
За результатами службового розслідування, оформленого висновком від 17.10.2022 року, встановлено, що 23.09.2022 ОСОБА_1 у складі добового наряду не перебував та у робочий час знаходився на службі. Після 18 години, у позаслужбовий час, з дозволу безпосереднього керівника, разом з колективом знаходився за межами ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на святкуванні свят поліцейських сектору. Після святкування, 23.09.2022 року близько 22 години 57 хвилин ОСОБА_1 в цивільному одязі, без зброї, керуючи автомобілем «PEUGEOT 307» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Північне шосе у м. Запоріжжі. В салоні автомобіля разом з ним знаходився співробітник поліції ОСОБА_2 . В цей час автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено наряд патрульної поліції. Під час перевірки документів ОСОБА_1 не надав працівникам поліції реєстраційний документ на транспортний засіб, а також мав явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. У зв'язку з цим поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НП України відносно ОСОБА_1 складено протокол від 23.09.2023 року серії ААД № 390783 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5931586 від 24.09.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн. Під час службового розслідування проаналізовано матеріали справи за даними фактами та опитано ряд осіб і за результатами службового розслідування було встановлено, що начальник СКП ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший Лейтенант поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою, керуючи 23.09.2022 року автомобілем «PEUGEOT 307» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на території Заводського району м. Запоріжжя з ознаками алкогольного сп'яніння був зупинений нарядом УПП в Запорізькій області ДПП НПУ. В ході спілкування ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія, реєстраційне посвідчення на автомобіль, відмовився від проходження освідування та при спілкуванні вживав ненормативну лексику. За вказані дії відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст.126 КУпАП. Крім цього, в ході службового розслідування під час перевірки стану оперативно-службової діяльності СКП відділення поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області встановлено недоліки в організації роботи вказаного підрозділу, які виникли у результаті неналежного виконання своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків) та відсутності контролю за службовою діяльністю підлеглих з боку начальника СКП відділення №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач оскаржив у судовому порядку постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5931586 від 24.09.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., а також протокол від 23.09.2023 року серії ААД №390783 про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП, складені поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НП України відносно ОСОБА_1 .
За результатами судового розгляду у справі №335/6465/22 про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя прийнято рішення від 26.10.2022, яке набрало законної сили, відповідно до якого Постанова серії ЕАР №5931586 від 24 вересня 2022 року поліцейського Управління патрульної поліції в Запорізькій області капрала поліції Окселенка Владислава Володимировича, винесена по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. скасована.
За результатами розгляду зазначеної справи суд дійшов висновку про те, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Також, у справі №332/2453/22 за результатами розгляду матеріалів, що надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, Заводським районним судом м.Запоріжжя ухвалена постанова від 08 лютого 2023 року, яка набрала законної сили, відповідно до якої суд постановив: провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У постанові Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2023 року у справі №332/2453/22, судом вказано на те, що за результатами досліджених доказів суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю, оскільки досліджені судом докази не підтверджують факту керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом. З наданих УПП доказів, а також з пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_1 автомобілем не керував.
Суд, дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, дійшов до висновку, що суду не надані належні докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім викладеного, необхідно зазначити, що ч.1 ст.15 КУпАП визначено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Таким чином, порушення поліцейським правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не пов'язане з виконанням службових обов'язків, тягне за собою адміністративну відповідальність на загальних підставах, тобто у відповідності до норм КУпАП.
Крім викладеного, необхідно зазначити, що аналіз змісту Висновку службового розслідування від 17.10.2022 дозволяє дійти висновку, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності був крім факту складання відносно ОСОБА_1 протоколу від 23.09.2023 року серії ААД № 390783 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5931586 від 24.09.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, стали також допущені недоліків в організації роботи сектору кримінальної поліції та відсутності контролю за службовою діяльністю підлеглих.
Оцінюючи склад дисциплінарного проступку, що ставиться у вину позивачу в цій частині, необхідно врахувати наступне:
Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.
Частиною 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний, крім іншого, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень (п.7).
При цьому, необхідно зазначити, що такий контроль має бути можливим та розумним, а також не протиставлятись іншим обов'язкам керівника.
Відповідно до функціональних обов'язків начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_1 , серед іншого, організовує, в межах компетенції, роботу СКП, визначає функціональні обов'язки заступника та ступінь його відповідальності, заслуховує на оперативних нарах особовий склад сектору кримінальної поліції про стан розкриття злочинів, контролює оперативно-розшукову діяльність на території обслуговування, контролює в межах компетенції проведення оперативно-розшукових заходів, контролює дотримання працівниками сектору службової та виконавської дисципліни.
За висновком службового розслідування позивачем допущено порушення, а саме недоліки в організації роботи СКП: не заведено журнал обліку доручень, наданих для виконання слідчими (дізнавачами), не визначено конкретних осіб із числа працівників СКП, на яких покладаються обов'язки щодо ведення обліку доручень слідчих для їх своєчасного виконання, стан виконання доручень не розглядається щотижнево, заходи щодо встановлення направлені на встановлення місця знаходження розшукуваних осіб з використанням можливостей УОС та УОТЗ ГУГНП проводяться, однак в незначній кількості, не поновлено 21 РС за минулі роки, необхідно зазначити наступне:
Аналізуючи висновок службового розслідування в цій частині необхідно зазначити , що зазначені недоліки в роботі сектору встановлені за 2022 рік.
В той же час, з матеріалів службового розслідування, які надані представником відповідача до справи, вбачається, що позивач у займаній посаді перебував з 28.07.2022, тобто менш ніж два місяця до призначення службового розслідування. За період перебування на посаді позивачем було проведено 6 оперативних нарад, де заслухано стан розкриття 5 тяжких злочинів та стан взаємодії зі слідчими підрозділами, з 41 ОРС «Розшук» поновлено 34 ОРПС відносно підозрюваних, обвинувачених та засуджених до кримінального покарання осіб, не поновлено всього 7 ОРС «Розшук» з 41 наявних.
Зазначені факти не заперечуються відповідачем і зазначені у матеріалах відзиву на позов.
Відповідачем не вказано ані в висновку службового розслідування, ані в наказі про застосування дисциплінарного стягнення та не надано підтверджуючих доказів того, в чому саме виявилось порушення позивача в частині «неналежного виконання своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків) та відсутності контролю за службовою діяльністю підлеглих». Не зазначено, які саме порушення вчинили підлеглі позивача та хто із підлеглих вчинив порушення.
Необхідно зазначити, що позивач, як керівник сектору також окремо несе відповідальність за дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, оскільки такого факту як підлеглість не достатньо для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.11.2019 у справі №804/2828/19 (адміністративне провадження №К/9901/12846/18).
Відтак, за відсутності належної деталізації та прив'язки до об'єктивних ознак ймовірного дисциплінарного проступку, наведені звинувачення носять лише загальний декларативний характер та не можуть слугувати підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
У силу ч. 2 ст.3 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
В цьому контексті необхідно зазначити, що будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини, якій передує причинно-наслідковий зв'язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності саме позивача в розрізі його функціональних обов'язків, у тому числі й щодо факту вчинення протиправних дій підлеглими йому працівниками відповідачем не надано. Про такі факти не зазначено і у висновку службового розслідування, а також у спірному наказі.
В той же час, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
З висновку службового розслідування та оскаржуваних наказів вбачається, що застосовуючи дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач не врахував характеристику позивача, відсутність дисциплінарних стягнень за період служби в поліції, притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності передчасно та без належних на то підстав. До того ж, за змістом службової характеристики позивача, останній за час служби характеризується позитивно, як добре підготовлений спеціаліст, сумлінний та досвідчений керівник. Функціональні обов'язки у займаній посаді засвоїв у повному обсязі.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, дисциплінарною комісією за встановлений службовим розслідуванням дисциплінарний проступок до позивача передчасно застосовано не співрозмірний вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до вимог чинного законодавства, поліцейський може бути притягнутий до одного з видів дисциплінарної відповідальності, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, внаслідок порушення службової дисципліни, яке може проявитись у невідповідності його поведінки. Скоєння дисциплінарного проступку має бути встановлене в ході повного, об'єктивного та всебічного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу проступку в ході службового розслідування з дотриманням строків та порядку його проведення, а також прав особи, визначених Інструкцією. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись також попередня поведінка особи, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Окрім цього ст.13 ЗУ «Про Дисциплінарний статут» передбачає, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не доведена.
Разом з тим, суд критично оцінює посилання позивача на те, що його належним чином не повідомлено про проведення щодо нього службового розслідування та не надано права висловити свою позицію щодо виявлених обставин, оскільки до матеріалів службового розслідування долучено акт щодо відмови позивача щодо надання пояснень від 11.10.2022 року, а сам висновок службового розслідування також містить посилання на зазначений акт, відповідно до якого позивач відмовився надати пояснення.
За таких обставин, суд зазначає, що посилання позивача на недотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції, у зв'язку з чим позивач підлягає поновленню на службі в поліції.
Відтак, з огляду на протиправність наказу про звільнення, наявні правові підстави для поновлення позивача на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Крім того, суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий Порядок затверджено згаданим наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799).
Відповідно до пункту 2 вказаного Наказу він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом № 580-VIII.
Вперше Закон №580-VIII опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року (№141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.
Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Згідно із пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
З урахуванням наведеного, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу).
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16).
З матеріалів справи встановлено, що період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 20.01.2023 по 30.03.2023 складає 70 календарних днів.
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №397/10/01-2023 від 17.02.2023 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складав 451,94 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 31635,80 грн. (451,94 грн. х 70 днів) - вказана сума розрахована з урахуванням обов'язкових платежів, отже при виплаті вказаних сум роботодавець зобов'язаний утримати відповідні суми податків та внесків.
Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких обставин, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді в поліції, а також в частині стягнення грошового забезпечення у межах суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд.29, код ЄДРПОУ 40108688) про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №971 від 19.10.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №32о/с від 19.01.2023 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 20.01.2023.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.01.2023 по 30.03.2023 в розмірі 31635,80 грн. (тридцять одна тисяча шістсот тридцять п'ять гривень 80 копійок), з відрахуванням з зазначеної суми обов'язкових податків та зборів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 13784,13 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 13 копійок).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова