29 березня 2023 року Справа № 280/607/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 11566,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривні 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, тому 12.12.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2022 рік. Проте, листом від 04.01.2023 року № 146-14071/М-02/8-0800/23 відмовлено позивачу у задоволенні зазначеної заяви із посиланням на норми Постанови КМУ від 07.05.2022 року № 540. Вказує, що отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня в 2022 році в розмірі 3906,00 грн. (як інвалід війни ІІ групи). Посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві вх. № 4977 від 02.02.2023 посилається на те, що Верховний Суд дійшов у справі № 580/2869/22 дійшов висновку про те, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня підлягає нарахуванню і виплаті органом уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998: “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком”. Зазначає, що враховуючи положення статті 64 Конституції України, частини 2 ст. 20 Закону № 389, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. Просить суд у позові відмовити.
Ухвалою суду від 27.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/607/23 без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 08 квітня 2014 року.
ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з вимогою перерахувати і виплатити суму щорічної разової допомоги до 5 травня за 2022 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області віл 04.01.2023 № 148-14071/М-02/8-0800/23 відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як інваліду війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та вказано, що особам з інвалідністю внаслідок війни II групи виплачується щорічної разової допомоги до 5 травня за 2022 ріку розмірі 3906,00 грн.
Позивач, не погодившись з розміром виплачених коштів та з вимогою стягнути суму недоплачених коштів, звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) та інших актів законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №3551-XII, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно ст. 4 Закон №3551-XII, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, встановлені статтею 13 Закону №3551-XII.
Пунктом 1 розділу І Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 №367-XIV (далі - Закон №367-XIV) доповнено статтю 13 Закону №3551-XII частиною четвертою такого змісту:
- щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Розділом II Закону №367-XIV визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, Кабінету Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
Підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 №107-VI частину четверту статті 13 Закону №3551-XII викладено в такій редакції:
- щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Зміни, внесені підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, який набрав чинності з 01.01.2011, згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 №79-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015:
- доповнено пунктом 26, окремими положеннями якого, зокрема, установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020:
- визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону №3551-XII, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби (частина друга статті 17-1 Закону №3551-XII).
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина 4 статті 17-1 Закону №3551-XII).
На момент нарахування і виплати позивачу разової грошової допомоги за 2022 рік діяла стаття 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998, яка передбачала виплату разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів разової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Зокрема, вказаною нормою встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету.
Таким чином, з 01.01.1999, згідно з розділом ІІ Закону №367-XIV, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати порядок, а з 01.01.2015 згідно з пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України - порядок та розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року, №112 від 19 лютого 2020 року, №325 від 08 квітня 2021 року, №540 від 07 травня 2022 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Так, у постанові Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 “Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги”, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 3906,00 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 стаття 13 Закону №3551-XII передбачає виплату разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Як установлено судом, позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та фактично виплаченою є сума допомоги у розмірі 3906,00 грн.
Вирішуючи питання щодо належного розміру спірного платежу, суд зазначає, що частиною першою та четвертою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2022 становить 1934 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2022 році становить 15472,00 грн (1934,00 грн х 8).
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Суд враховує, що в цій справі обов'язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.
Стосовно суб'єкта владних повноважень, яким має бути здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону №3551-XII, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
В даному випадку, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є належним відповідачем у цій справі, оскільки особа є пенсіонером на перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 суд зазначає наступне.
Так, у вказаній справі Верховний Суд дійшов таких висновків:
- право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII підпадає під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України, які відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану;
- положення частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України як спеціального закону, що прийняті у 2022 році, не визнавалися Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов'язковими для виконання всіма суб'єктами приватного та публічного права;
- Кабінет Міністрів України відповідно до пунктів 3, 7 статті 116 Конституції України, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, зокрема і щодо порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань;
- з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних/обмежених фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо тимчасового порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, що стосується разової (несистематичної, додаткової до пенсії та інших видів соціальних виплат) грошової допомоги від держави, ніяким чином не може розцінюватися, як звуження права на соціальний захист, таке рішення покликане, передусім, фінансово забезпечити заходи правового режиму воєнного стану в Україні та заходи загальної мобілізації;
- з огляду на положення пунктів 3, 7 статті 116 Конституції України, вимоги підпункту 2 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, керуючись частиною сьомою статті 20 та абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 7 травня 2022 року № 540 затвердив порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, яким установлено, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році виплачується, зокрема, у такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня;
- з огляду на імперативні вимоги частини другої статті 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) та норми пункту 2 Положення №280 (Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства), Пенсійний фонд України та його територіальні органи під час вирішення питання щодо нарахування та виплатити позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік повинні керуватися положеннями Порядку №540”.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами 5, 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець розмежовує поняття обов'язковості висновків Верховного Суду та необхідності їх врахування.
Так, висновки Верховного Суду, згідно із законом, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують відповідну норму. Натомість, для судів передбачено необхідність врахування висновків Верховного Суду.
Тлумачення, значення слова “ураховувати” вказує на те, що воно означає поняття “брати до уваги”, “зважати на що-небудь”.
Отже, суд першої інстанції повинен врахувати (взяти до уваги) наявність релевантних правових висновків Верховного Суду та обґрунтувати у судовому рішенні застосування, або не застосування цих висновків у спірних правовідносинах.
Тому, в контексті спірних правовідносин суд частково не застосовує у цій справі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у справі від 01.12.2022 №580/2869/22, з огляду на таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі №580/2869/22, право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII підпадає під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України, які відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Не заперечуючи вказаного висновку, суд також зазначає, що право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII, фактично, не було обмежено у порядку, передбаченому законом.
Так, відповідно до частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 20 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що для тимчасового обмеження прав і свобод людини і громадянина у зв'язку з введенням воєнного стану необхідно дотримання певного порядку, який, зокрема, включає зазначення в указі Президента України про введення воєнного стану про обмеження цього права та зазначення строку дії цього обмеження.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Отже, Указ Президента від 24.02.2022 №64/2022, як і подальші Укази, якими продовжено термін дії воєнного стану на території України, не містить будь-яких обмежень щодо конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 46 Конституції України (право на соціальний захист), серед яких й право позивача на отримання грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у визначеному законом розмірі.
Це означає, що хоч право позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII може бути тимчасово обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану, проте, фактично, такі обмеження у належному порядку не встановлено.
Тому суд не може погодитися з правомірністю обмеження в умовах воєнного стану права позивача на отримання допомоги у визначеному законом розмірі, оскільки такі обмеження не вводились в установленому законом порядку.
Положення підпункту 2 пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, не можна трактувати як такі, що наділяють Уряд України повноваженнями з визначення розміру соціальних виплат.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі №580/2869/22, положення частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України як спеціального закону, що прийняті у 2022 році, не визнавалися Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов'язковими для виконання всіма суб'єктами приватного та публічного права.
Не заперечуючи вказаного висновку в частині збереження чинності відповідних положень закону, суд також зазначає, що при цьому спеціальним законом у сфері регулювання розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не Бюджетний кодекс України.
Подолання таких та інших колізій законодавства є складовою правозастосування та завданням, зокрема, суду першої інстанції.
Тому суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) зазначено, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Отже, суд дійшов висновку про застосування у спірних правовідносинах норм Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які є спеціальними у спірних правовідносинах та мають пріоритет, а не норм Бюджетного кодексу України, який, по-перше містить загальні для спірних правовідносин норми, а по-друге застосування цих норм суперечить висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20.
Суд також не застосовує до спірних правовідносин висновок Верховного Суду стосовно того, що прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо тимчасового порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, що стосується разової (несистематичної, додаткової до пенсії та інших видів соціальних виплат) грошової допомоги від держави, ніяким чином не може розцінюватися, як звуження права на соціальний захист.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, на думку суду, питання щодо наявності чи відсутності звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод належить аналізувати у випадку прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів з відповідного питання, проте не у випадку прийняття підзаконного нормативно-правового акта Кабінетом Міністрів України.
Що ж стосується спірних правовідносин, то підставою для задоволення позовних вимог є не звуження змісту та обсягу прав позивача, а подолання судом колізій у нормативно-правових актах, зокрема, шляхом застосування акта, який має вищу юридичну силу.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущені протиправні дії щодо виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги, у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, спростовуються доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.
За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо правової допомоги, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем з метою отримання правничої допомоги 12.12.2022 укладено договір № 110/ш про надання правової допомоги з адвокатом Плужником М.В. Предметом договору є надання правничої допомоги з юридичних питань у відповідності до умов договору.
Згідно акту прийому-передачі від 24.01.2023 адвокатом надано наступні послуги:
консультація з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду ІІ групи;
складання адміністративного позову про стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду ІІ групи;
правове супроводження ведення справи щодо стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду ІІ групи.
Квитанцією № 1 від 24.01.2023 підтверджується оплата послуг за договором № 110/ш від 12.12.2022 у сумі 5000 грн.
Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши подані докази суд доходить висновку що з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), характеру спору у справі, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг становить 2000,00 грн.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 11566 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 00коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.03.2023.
Суддя Л.Я. Максименко