24 березня 2023 рокум. Ужгород№ 260/494/23
13:45 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Скраль Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Шестак Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явився;
представник позивача: адвокат Талапа Ярослав Васильович;
відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник у судове засідання не з'явився;
відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - представник у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Талапи Ярослава Васильовича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошицька,7) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, Вінницька область, м. Вінниця, Хмельницьке шосе,7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 24 березня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 29 березня 2023 року.
01 лютого 2023 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: "1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071750002801 від 22.11.2022 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи, відображені в трудовій книжці від 03.10.1977р., з 04.09.1982 року (запис № 4) по 25.05.1993р. (запис№9)".
02 лютого 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.
24 лютого 2023 року представником позивача подано до суду заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 071750002801 від 22.11.2022 року, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи, відображені в трудовій книжці від 03.10.1977р., з 04.09.1982 року (запис № 4) по 25.05.1993р. (запис№ 9); 3) встановити загальний страховий стаж при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 - 20 років, 6 місяців, 23 дні; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.11.2022р.
02 березня 2023 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача від 24 лютого 2023 року (вх. № 4181/23) в частині збільшення позовних вимог та залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що безспірним є факт прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, на посаду старшого товарознавця бази, Ужгородської оптової торгівельної бази В/К «Союзплодімпортторг», про що є запис №4 в трудовій книжці позивача, після якого записами № 5,6,8 зазначено просування по службі на підприємстві-роботодавцеві. У відповідача сумніви викликає дата прийняття на роботу (запис №4), оскільки така є виправленою та дата звільнення (запис № 9) оскільки між датою звільнення та наказом про звільнення часовий проміжок 2 місяці. При цьому відповідно архівних відомостей про прийняття працівника на роботу, (архівна довідка про стаж, архівна довідка про заробітну плату) вказаною датою відрахування в пенсійний фонд з заробітної плати ОСОБА_1 , з посади старшого товарознавця бази, Ужгородської оптової торгівельної бази В/К « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є - серпень 1982р. Щодо дати звільнення 25.05.1993р., та наказу на звільнення №3-К, від 25.03.1993р., такі в архівній довідці збігаються з датою звільнення ОСОБА_1 , та датою наказу про звільнення зазначеними в трудовій книжці. Лише з тією різницею, що архівна довідка видана на ім'я ОСОБА_1 , а позивач за паспортом та трудовою книжкою є ОСОБА_1 . Відтак, є підстави вважати, що відомості в трудовій книжці від 03.10.1977р., та відомості трудового архіву, за наданими довідками, про трудовий стаж працівника, в період з 04.09.1982р. по 25.05.1993р., на посаді старшого товарознавця бази, Ужгородської оптової торгівельної бази В/К «Союзплодімпортторг», стосуються однієї і тієї ж особи - ОСОБА_1 . Розбіжність записів імені по батькові ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) в відомостях трудового архіву, трудової книжки, паспорті заявника, виникли внаслідок перекладу імені по батькові з української на російську мову, в той час як ім'я та по батькові заявника « ОСОБА_4 », мають угорське походження.
20 лютого 2023 року відповідачем 1 до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Згідно наданих документів загальний страховий стаж становить 09 років 10 місяців 1 день. За наданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи, згідно трудової книжки від 03.10.1977р. з 04.09.1982р. по 25.05.1993р.,оскільки наявне виправлення дати прийняття і дати наказу на прийняття та розбіжність між датою звільнення та датою наказу на звільнення 2 місяці. Для підтвердження періоду роботи заявником надано уточнюючу архівну довідку від 1811.2019р. №537/01-13, видану комунальну закладом «Ужгородський районний трудовий архів» Ужгородської районної ради, проте вищезазначена довідка не взята до уваги, оскільки мають розбіжності імені і по-батькові з трудовою книжкою. Згідно трудової книжки прізвище російською мовою зазначено - « ОСОБА_5 », а відповідно довідки - « ОСОБА_6 ». Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсій за віком мають особи після досягнення 63 років та при наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 19 років. Аналіз норм законодавства та об'єктивна оцінка наведених доказів дає підстави дійти висновку, що Головне управління, діяло в межах чинного законодавства, порядок дій було повністю дотримано, порушень з боку органу Фонду відсутні. Відтак, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
23 березня року відповідачем 2 до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. За результатами розгляду наданих документів, встановлено, що вік Позивача на момент звернення за призначенням пенсії становить 63 роки. Страховий стаж, врахований відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, складає 09 років 10 місяців 01 день. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 03.10.1977 - з 04.09.1982 по 25.05.1993, оскільки наявні виправлення у даті прийняття і даті наказу про прийняття на роботу, а також розрив між датою звільнення та датою видання наказу про звільнення у 2 місяці, чим порушено вимоги п.2.4, 2.6 та 2.9 Інструкції №58. Для підтвердження зазначеного періоду надано уточнюючу довідку №537/01-13 від 18.11.2019, видану комунальним закладом «Ужгородський районний трудовий архів» Ужгородської районної ради, що передбачено Постановою №637. Проте зазначена довідка не може бути підтвердженням зазначеного періоду роботи Позивача, оскільки наявні розбіжності в імені та по-батькові з трудовою книжкою. Згідно трудової книжки зазначено « ОСОБА_5 », а відповідно до довідки - « ОСОБА_6 ». Згідно паспорту - « ОСОБА_4 ». Додатково наголошують, що на титульному аркуші трудової книжки від 03.10.1977 відсутній підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, та відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, чим порушено вимоги п.2.11-2.12 Інструкції №58. У зв'язку з чим для зарахування будь-яких періодів роботи згідно наведеної трудової книжки необхідне надання уточнюючих довідок відповідно до Постанови №637. Враховуючи наведене, 06.02.2023 Головним управлінням прийняте правомірне та обґрунтоване рішення №071750002801 від 22.11.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного листа до електронного кабінету 3 березня 2023 року.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, однак 23 березня 2023 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять розгляд справи здійснювати без їх участі.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 8971 про призначення пенсії за віком, (а.с. 34-36).
22 листопада 2022 року Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області рішенням № 071750002801 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки його страховий стаж складає 9 років 10 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії. Зазначено, що не враховано до страхового стажу періоди, згідно трудової книжки від 03.10.1977 р. з 04.09.1982 р. по 25.05.1993 р., оскільки наявне виправлення дати прийняття і дати наказу на прийняття та розбіжність між датою звільнення та датою наказу на звільнення 2 місяці. Для підтвердження періоду роботи заявником надано уточнюючу архівну довідку від 18.11.2019 р. № 537/01-13, видану комунальним закладом «Ужгородський районний трудовий архів» Ужгородської районної ради, проте вищезазначена довідка не може бути взята до уваги, оскільки мають місце розбіжності імені і по-батькові з трудовою книжкою. Згідно трудової книжки прізвище російською мовою зазначено - « ОСОБА_5 », а відповідно довідки - « ОСОБА_6 », (а.с. 60).
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача записі про періоди роботи з 04 вересня 1982 року по 25 травня 1993 року була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Слід вказати, що відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно із пунктом 2.4 зазначеної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Позивачем при поданні заяви 15 листопада 2022 року про призначення/перерахунок пенсії було надано трудову книжку від 03 жовтня 1977 року та архівні довідки Комунального закладу «Ужгородський районний трудовий архів Ужгородської районної ради» від 18 листопада 2019 року № 537/01-13 про стаж роботи та № 538/01-13 про заробітну плату для обчислення пенсії.
Так, судом із трудової книжки позивача встановлено, що згідно записів № 4,9 з 04.09.1982 року по 25.05.1993 року ОСОБА_1 працював в Ужгородській оптовій торгівельній базі в/к «Союзплодоімпортторг» (Ужгородська госпрозрахункова оптово-торгівельна база в/о «Союзагрозагранпоставка», Ужгородська філія АВК «Ексіма»), (а.с. 39-40).
Крім того, страховий стаж підтверджено архівними довідками комунального закладу «Ужгородський районний трудовий архів Ужгородської районної ради» від 18 листопада 2019 року № 537/01-13 про стаж роботи та № 538/01-13 про заробітну плату для обчислення пенсії, (а.с. 45-48).
В даному випадку відповідач 2 мав в розпорядженні трудову книжку позивача, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, наявний відтиск печатки та архівні довідки, тому суд констатує що відповідач до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.
Щодо доводів відповідача з приводу виправлень, що містить трудова книжка позивача, то суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Щодо доводів про розбіжності імені і по батькові, оскільки згідно з трудовою книжкою російською мовою зазначено - « ОСОБА_5 », а відповідно довідки - « ОСОБА_6 », то дана обставина є виключно формальною розбіжністю, а тому орган Пенсійного фонду з врахуванням інших ідентифікуючих ознак міг встановити приналежність такого документу саме позивачу.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем 2 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 04 вересня 1982 року по 25 травня 1993 року є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача та архівними довідками комунального закладу «Ужгородський районний трудовий архів Ужгородської районної ради» від 18 листопада 2019 року № 537/01-13 про стаж роботи та № 538/01-13 про заробітну плату для обчислення пенсії.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність зарахування вищевказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач-2, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії №071750002801 від 22 листопада 2022 року діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 04 вересня 1982 року по 25 травня 1993 року, то сукупний страховий стаж позивача становить понад 19 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Судом встановлено, що за заявою позивача про призначення пенсії згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Таким чином, наслідком скасування, прийнятого ГУ ПФ України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити пенсію.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Оскільки, позивач досягнув 63 роки - 29 серпня 2022 року, та із заявою про призначення пенсії звернувся 15 листопада 2022 року, тобто в межах строку визначеного пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058, то призначення пенсії має відбутися з 30 серпня 2022 року.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті частини 2 статті 2 КАС України, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №071750002801 від 22 листопада 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідність захисту порушеного права позивача, виходячи з повноваження суду, визначених статтями 9 та 245 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 04 вересня 1982 року по 25 травня 1993 року та призначити пенсію за віком, згідно з пунктом 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з моменту настання права на пенсію за віком, тобто з 30 серпня 2022 року.
Позовна вимога встановити загальний страховий стаж при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 - 20 років, 6 місяців, 23 дні не підлягає задоволенню, оскільки позивач фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 24 січня 2023 року № 0.0.2832767625.1, (а.с. 23).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
1. Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №071750002801 від 22 листопада 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 04 вересня 1982 року по 25 травня 1993 року та призначити пенсію за віком, згідно з пунктом 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з моменту настання права на пенсію за віком, тобто з 30 серпня 2022 року.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, Вінницька область, м. Вінниця, Хмельницьке шосе,7, код ЄДРПОУ 13322403) судові витрати у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень, 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль