30 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/34449/22
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати йому пенсії в неповному відсотковому розмірі та щодо обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.12.2022 перерахувати, доплатити та виплачувати в подальшому перераховану йому на підставі наданої Житомирським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки про грошове забезпечення від 04.11.2021 пенсію в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він з 01.06.2006 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило йому з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії на підставі довідки Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.11.2021. Однак, в результаті такого перерахунку відповідач зменшив основний розмір його пенсії до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення, замість встановлених йому раніше при призначенні пенсії 90 % сум грошового забезпечення, а також застосував до його пенсії максимальне обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач наголошує, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення основного розміру його пенсії з 90 % до 70 % грошового забезпечення, а також щодо застосування максимального обмеження до розміру його пенсії суперечить нормам чинного законодавства та порушують його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки встановлений відсотковий розмір пенсії на момент призначення не може бути в подальшому змінений, а норма ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо максимального обмеження пенсії рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 була визнана неконституційною. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження у вказаній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Аргументуючи таку позицію, відповідач вказав, що відповідно до пункту 4 Порядку №45 проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 зазначеного Закону. Тобто до реалізації права на перерахунок пенсії, як до події, мають застосовуватися норми, які діють на момент виникнення такого права. Так, частина 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачу перерахунку пенсії) передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. З огляду на що відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивача є правомірним, оскільки здійснений за чинним на день перерахунку приписам статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог в частині, яка стосується застосування до пенсії позивача максимального обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що норми статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність кореспондуються з положеннями частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказує, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що обмеження максимального розміру пенсії необхідно застосовувати, зокрема, і щодо тих осіб, яким пенсія призначена/перерахована згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи вищезазначені обставини Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з 01.06.2006 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У зв'язку з наявністю в позивача 37 років вислуги на військовій службі, основний розмір його пенсії, при її призначенні, був визначений як 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось сторонами, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.11.2021.
Однак, в результаті проведення вказаного перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 був визначений відповідачем як 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, відповідач застосував до нарахованої позивачу на виконання рішення суду пенсії максимальне обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, передбачене норми статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив усунути допущені порушення та виплачувати перераховану йому на виконання рішення суду пенсію в розмірі 90 % від грошового забезпечення та без застосування максимального обмеження її розміру.
Розглянувши вищезазначену заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу лист в якому повідомило, що перерахунок його пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21 був проведений за діючою на час перерахунку редакцією статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Також відповідач зауважив, що вказаним судовим рішенням на управління не було покладено зобов'язань щодо проведення перерахунку його пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 90 % на 70 % грошового забезпечення та застосування максимального обмеження до розміру його пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог, які стосуються зменшення з 01.04.2019 основного розміру призначеної позивачу пенсії з 90 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Положеннями статті 13 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно вимог статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Пунктом 4 Порядку № 45 визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З наведеного вбачається, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 зазначила, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Частиною другою статті 13 Закону України від 09.04.1992№2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пенсія за вислугу років була призначена з 01.06.2006 у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому стаття 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення та станом на момент виникнення спірних правовідносин (дату проведення позивачу перерахунку пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21) передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, положення статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими встановлено максимальний розмір пенсії за вислугу років 70 % від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після набрання ними чинності та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Водночас, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим та визначається на день призначення пенсії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 висловила позицію, відповідно до якої, застосування цього показника (70 % грошового забезпечення) до перерахунку пенсії позивача є протиправним, тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що порядок перерахунку призначених військовослужбовцям пенсій врегульований нормами статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування відповідачем при перерахунку з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка регулює визначення розміру пенсії при її призначені, та зменшення основного розміру пенсії позивача до 70 % відповідних сум грошового забезпечення є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії позивача з 90 % до 70 % грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Однак, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що протиправні дії щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 були вчинені відповідачем при перерахунку його пенсії, здійсненому на виконання рішення суду з 01 квітня 2019 року, суд, застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.04.2019, а не з 01.12.2022, як зазначено в прохальній частині позовної заяви, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються застосування відповідачем максимального обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI було передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Крім того, вказаним Законом №3668-VI також було внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, та викладено її у новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 вищезазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України приймаючи вищезазначене рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 про визнання положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262 такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Водночас, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким, в тому числі й внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційним Судом України було надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Натомість, оцінка положенням частини першої статті 2 Закону №3668-VІ у зазначеному рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційним Судом України не надавалась.
Однак, суд зауважує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які фактично дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин (дату проведення позивачу перерахунку пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21) була наявна колізія між частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, а тому вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що до спірних у даній справі правовідносин застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем максимального обмеження розміру пенсії позивача є протиправним.
Оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що протиправні дії щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 були вчинені відповідачем при перерахунку його пенсії, здійсненому з 01 квітня 2019 року, суд, застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої з 01.04.2019 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21 пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1984,00 гривень.
Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПРУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % відповідних сум грошового забезпечення, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 , при здійсненні її перерахунку на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21, максимального обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої з 01.04.2019 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №240/34068/21 пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1984,80 грн (тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович