про повернення позовної заяви
30 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/33788/22
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Відділ примусового виконання рішень Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 30.01.2017 про закінчення виконавчого провадження №39507399 та зобов'язати поновити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Житомирського кружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі №0670/4692/12 про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Ухвалою суду від 28.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду:
- нової позовної заяви до відповідача, оформленої із дотриманням вимог ст.ст. 5, 160-161 КАС України, в 2-х примірниках;
- заяви про поновлення строку звернення до суду, у разі необхідності, оформленої з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2022 подано заяву на усунення недоліків, додатками до якої зазначено: позовну заяву, заяву про поновлення строку звернення до суду, клопотання про витребування доказів.
Дослідивши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та матеріали позовної заяви, суд вважає, що позовну заяву належить повернути позивачу з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені ст.287 КАС України.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із п.1 ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, до Департаменту державної виконавчої служби звернувся з адвокатським запитом за вих. №07/02-22 від 07.02.2022 ОСОБА_2 у зв'язку з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 , в якому поміж іншого, просив надати інформацію щодо стану виконавчого провадження №ВП 39507399.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом №21732/22159-33-22/20 від 21.02.2022 повідомив адвоката Угрінчука Олексія Едуардовича щодо результатів розгляду запиту, де зазначив, що державним виконавцем Іванютою І.М. 30.01.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказаний лист направлено адвокату 22.02.2022, про що свідчить копія конверта.
Щодо тверджень позивача про обізнаність з приводу закінчення ще 30.01.2017 виконавчого провадження ВП 39507399 лише наприкінці 2022 року з відповіді на адвокатський запит, то суд зазначає, що повідомлені позивачем обставини є суперечливими та недоведеними, оскільки жодних доказів на їх підтвердження як до матеріалів позовної заяви, так і заяви про поновлення строку звернення до суду надано не було.
Отже, будучи обізнаним про закінчення виконавчого провадження у лютому 2022 року та звернувшись до суду у грудні 2022 року, ОСОБА_1 пропустив десятиденний строк звернення до суду, визначений ст.287 КАС України.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 в справі № 1.380.2019.001042.
Таким чином, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відтак, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установлених строків звернення до суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.
Відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, встановлених ч.4 ст.169 КАС України, шляхом повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа