28 березня 2023 року Справа 215/797/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про встановлення наявності компетенції, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни в якому просить: встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача, у тому числі делегованих повноважень, за результатом розгляду заяви від 23.08.22 вх.№1333, визнати відмову від вчинення певних дій, зазначених в заяві, протиправною бездіяльністю та зобов'язати вчинити дії зазначені в заяві.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.02.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про встановлення наявності компетенції, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023р., справу №215/797/23 передано на розгляд судді Турлаковій Н.В.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій остання, зокрема, просила суд звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з інвалідністю 1 групи та захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ст. ст.48, 49 Конституції України.
При цьому, до вищезазначеної заяви позивачем надано копію довідки МСЕК серії АВ №0247162 від 12.12.2013р.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю та недієздатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р. встановлено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію дитина з інвалідністю (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
З огляду на викладене, право особи на одержання пільг та привілеїв підтверджується не довідками відповідних органів, де особа перебуває на відповідному обліку, а посвідченням встановленого зразка. Також довідка МСЕК до таких документів в силу закону не належить, тим більше, що не передбачає в своїй формі вклеювання фотокартки, що унеможливлює встановлення особи власника за відсутності паспорта чи іншого посвідчення особи.
Отже, на момент звернення до суду ОСОБА_1 не підтвердила належними документами своє право на звільнення від сплати судового збору.
З огляду на наведене, позивачеві слід надати або завірений належним чином відповідний документ на підтвердження того, що остання дійсно має право на звільнення від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, або надати документ про сплату судового збору.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” з 01.01.2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн.
Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.).
Враховуючи вищевикладене, у разі не надання документів на підтвердження звільнення від сплати судового збору позивачеві слід сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на реквізити суду: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету 22030101, із зазначенням номеру справи.
За змістом ч.4, 5, 9 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Перевіривши матеріали позовної заяви і зміст позовних вимог ОСОБА_1 , судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме - позовні вимоги не конкретизовано, позов не містить належного обґрунтування заявлених вимог, послідовного розбірливого викладу обставин на підтвердження позовних вимог.
Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору та суб'єктного складу правовідносин.
Суд також вважає за необхідне додатково звернути увагу позивача на те, що за змістом пункту 3 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.
Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.
Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства є розв'язання законодавчої колізії, а також, усунення наслідків дублювання повноважень. При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 26 вересня 2019 року у справі №826/7320/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №160/1106/19.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 сформовано правовий висновок, відповідно до якого компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Тобто, з вищенаведеного вбачається, що спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб'єктами владних повноважень. При цьому, позивач, який не є суб'єктами владних повноважень, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю щодо пред'явлення позову про визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
Таким чином, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивач має подати до суду виправлену позовну заяву, складену згідно з вказаними вище положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, в якій викласти позовні вимоги, враховуючи обраний спосіб судового захисту порушених прав та інтересів.
Також ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Однак, в матеріалах справи відсутні копії доданих до позовної заяви документів для відповідача.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ч.2 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), у зв'язку із чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу підписанта поданого адміністративного позову та з'ясувати факт наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про встановлення наявності компетенції, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання виправленого позову у кількості відповідно до сторін, а саме:
- надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1073,60грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- надати уточнену позовну заяву, оформленої відповідно до вимог ст.160 КАС України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги;
- завірену належним чином копію документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача);
- надати для суду та учасників справи додатки завірені належним чином у відповідності до ч.5 ст.94 КАС України.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Турлакова