Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1581/20
Провадження по справі № 1-в/514/10/23
27 березня 2023 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку ч. 4 ст. 107 КПК України заяву засудженого ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження,
Вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком терміном на 3 (три) роки.
Вироком Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року вирок Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року скасовано в частині призначення покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, якому ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. В іншій частині оскаржений вирок залишено без змін.
07 березня 2023 року постановою Верховного суду вирок Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.
До Тарутинського районного суду Одеської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Прокурор заперечував проти клопотання та просив розглянути його без його участі про що надав відповідну заяву.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Вивчивши клопотання суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, крім іншого, питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді.
Частиною 2 ст.538 КПК України визначено, що вищезазначені питання вирішує суд, який ухвалив вирок.
Виходячи з положень ст. 317 КПК України, засуджений вправі ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження (кримінальної справи) у разі заявлення відповідного клопотання.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, встановлено, що на теперішній час засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в Державній установі "Одеська виправна колонія (№14)" за адресою: вул. Краснова, 2"а", м. Одеса (Т.1 а.с. 210).
21 листопада 2022 року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області було надано дозвіл про етапування ОСОБА_4 з Державної установи "Одеська виправна колонія (№14)" до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор №22" для подальшого доставлення до приміщення Тарутинського районного суду Одеської області для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (Т.1 а.с. 219-220).
25 січня 2023 року засуджений ОСОБА_4 був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження про що свідчить його розписка (т. 1 а.с. 231).
07 березня 2023 року постановою Верховного суду вирок Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 - без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає (т.2 а.с. 97-104).
Згідно листа №51-236 км 23 видно, що копію постанови Верховного суду від 07.03.2023 року було надіслано усім сторонам кримінального провадження у тому числі й начальнику Державної установи "Одеська виправна колонія (№14) для вручення під запис засудженому ОСОБА_4 та долучення до матеріалів особової справи (Т.2 а.с. 106).
Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/2012 встановив, що вимоги Кодексу узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) та з підпунктом «b» пункту 3 статті 6 Конвенції, відповідно до якого кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право мати час і можливості для підготовки свого захисту.
Європейський суд неодноразово зазначав, що право на захист не є абсолютним, а за змістом статті 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», від 25 вересня 2008 року у справі «Полуфакін і Чернишов проти Росії»).
Як зауважив Європейський суд, підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому «мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхідним» для підготовки розгляду справи судом. Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення для цілей підготовки свого захисту з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Однак питання адекватності часу і можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»).
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (ч. 2 ст. 425 КПК України) передбачає можливість засудженого знайомитись із матеріалами справи для підготовки подачі касаційної скарги.
Тож, враховуючи, що засуджений ОСОБА_4 є ознайомленим з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі, касаційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а постанова Верховного суду від 07.03.2023 року є остаточною й оскарженню не підлягає суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_4 є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539, 372 КПК України, суд
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1