Справа № 523/5797/22
Провадження №2/523/1149/23
(заочне)
"30" березня 2023 р.Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, -
встановив:
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути з відповідачки суму боргу за договором кредиту в розмірі 15 213,19 грн. В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_2 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 17.02.2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту змінювався. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, таким чином свої зобов'язання не виконав. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини є матір померлого - ОСОБА_1 . Тому, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.02.2011 року в сумі 15 213,19 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2 481,00 грн. судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 8).
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином (а.с.143), про причин неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи у її відсутність та відзив на позов не надавала.
Суд ухвалює заочне рішення за відсутності учасників справи відповідно до ст. 280-283 ЦПК України, про що не заперечував представник позивача (а.с. 8).
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так встановлено, що 17.02.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.36).
Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_2 отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту змінювався, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.35).
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».(а.с.37-63).
Водночас, позичальник неналежно виконував свої зобов'язання щодо повернення коштів, отриманих у кредит. Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 17.02.2011 року, станом на дату його смерті становить 15 213,19 грн, з яких: 15 213,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №8657 (а.с.72).
22.06.2021 року до спадкоємця позичальника ОСОБА_1 було надіслано лист- претензію в якій Банк повідомив відповідачку про розмір невиконаних зобов'язань позичальника ОСОБА_2 та про необхідність погашення заборгованості в розмірі 15 213,19 грн. (а.с.76). Вказана вимога не була виконана, а тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Спадкування, перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Отже, у спадкоємців у силу положень статті 1282 ЦК України із прийняттям спадщини виникає обов'язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за зобов'язаннями, які існували на час відкриття спадщини.
За змістом частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, а тому таке зобов'язання спадкоємців може бути грошовим.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
В даному випадку спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його матір - ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копією спадкової справи №109/2021, яка міститься в матеріалах справи (а.с.105-132) .
Згідно зі ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
На виконання вимог зазначеної норми закону представник АТ КБ «Приватбанк» 22.06.2021 року направив претензію кредитора до Суворовської державної нотаріальної контори у м.Одесі (а.с.126-127).
Разом з тим, спадкоємець позичальника ОСОБА_1 вимоги АТ КБ «Приватбанк» щодо погашення наявної заборгованості за кредитним договором та угодою не задовольнила, що свідчить про порушення прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», як кредитора у даних правовідносинах.
При таких обставинах, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 213,19 грн.
Згідно ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 481,00грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263-265, 268, 279, 280-283, 353,354 ЦПК України, -
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ) заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 213 (п'ятнадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ) судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 30.03.2023 року.
Суддя: