Справа № 513/422/23
Провадження № 3/513/417/23
Саратський районний суд Одеської області
30 березня 2023 року Cуддя Саратського районного суду Одеської області Бучацька А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Михайлин Козятинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, молодшого інспектора 3 категорії - номер обслуги 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В), солдата строкової служби, паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 5145 21 грудня 2021 року,
за ч. 2 ст. 172-18,
Як зазначено в протоколі ПдРУ № 267584 Е від 27 березня 2023 року ОСОБА_1 за висновком службового розслідування по факту затримання прикордонним нарядом прикордонною поліцією Республіки Молдова на напрямку КОПЧАК (РМ) - МІНЯЙЛІВКА (Укр.) двох громадян України, які попросили статус біженців на проти ділянки відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) 20.02.2023 року, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Інспектором прикордонної служби 1 - категорії начальником кінологічної групи, (інструктор) відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) солдатом ОСОБА_2 не належним чином організовано службу в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» та не було вжито вичерпних заходів щодо затримання порушників Державного кордону, чим своїми діями порушено вимоги абзаців 13, 14 підпункту 7 пункту 2 розділ ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої Наказом МВС України 19.10.2015 №1261, зареєстрованої в Мінюсті України 06.11.2015 №1391/27836.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд справи, до суду не прибув. Надав до суду письмові пояснення, де зазначив, що 20 лютого 2023 року перебував в наряді в межах знаку п/з 0653-0649/15 з 22:00 по 03:00. Прикордонники Республіки Молдови затримали двох порушників о 04:15 годин. Зі слів порушників вони переткнули кордон о 02:45 на п/з 0650/з. В цей час він вже підходив до відділення, тому що закінчився час, який був їм виділений на наряд з прибуттям на впс. З урахуванням часу затримання прикордонниками РМ порушників він вважає, що відсутні докази про порушення ним порядку несення служби.
Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступних висновків.
Диспозиція частини 2 ст. 178-18 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони порушення несення служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, настає при умові, що ця особа порушила дією або бездіяльністю конкретні нормативні накази (розпорядження), що регламентують діяльність наряду з охорони державного кордону.
Частина 3 статті 2 Конституції України визначає, що територія України в межах кордону є цілісною та недоторканою.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про державний кордон України» охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України. Державна прикордонна служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються цим Законом, законами України Про Державну прикордонну службу України, Про оборону України, Про Збройні Сили України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі Закон) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Статтею 19 Закону визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається протидія і запобігання кримінальним та іншим правопорушенням особового складу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.11 розділу 2 частини ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПС України, затвердженої наказом МВСУ від 19 жовтня 2015 року №1261, забороняється залишати ділянку, що охороняється (місце несення служби), або переміщуватись на іншу до зміни чи закінчення терміну несення служби, а також змінювати маршрут руху, крім випадків, передбачених пунктом 10 глави 2 цього розділу.
Відповідно до абз.7, 9, 13 п.7 п.2 розділу 2 частини ІІ вказаної Інструкції одержавши наказ на охорону державного кордону, старший наряду повинен з'ясувати і знати: імовірні маршрути руху та можливі місця укриття правопорушників; можливий характер дій правопорушників; виявляти та припиняти кримінальні та адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України.
У відповідності п.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 року №111, службове розслідування в обов'язковому порядку проводиться у разі порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП надано: протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №267584 Е від 27 березня 2023 року; пояснення ОСОБА_3 .
Протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №267584 Е від 27 березня 2023 року не підписаний уповноваженою особою, яка його склала ОСОБА_4 . Крім того, в протоколі взагалі не зазначений точний час вчинення адміністративного правопорушення, не зазначено, за якою кваліфікуючою ознакою дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 ст. 172-18 КУпАП.
Висновок службового розслідування за вказаним фактом до протоколу не додано.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду даної справи судом тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці ЄСПЛ визначив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не наділений правом встановлювати нові обставини правопорушення, які не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, або самостійно змінювати на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд також не має повноважень самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 , провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Керуючись ст.7, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284, 285 КУпАП, суддя
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
Суддя А. І. Бучацька