28 березня 2023 року Справа № 160/963/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 09 вересня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 09 вересня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за 2015-2020, 2022 відповідачем протиправно не було проведено нарахування і виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки після звільнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2022 року відкрито провадження у справі №160/17254/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
31.01.2023 через систему «Електронний суд» від Головного управління Національної поліції в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235, затверджено, «Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції». Документ 31.01.2023 формований в системі «Електронний суд». Абзацом 2 п. 10 розділу III, вищезазначеного наказу визначено, що в наказі про звільнення, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року.
В наказі від 09.09.2022 № 340 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції зазначається, «…з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 30 діб». Слід вказати, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про звільнення 26.09.2022 про, що свідчить власноруч написана позивачем розписка у копії наказу та розписка позивача від 26.09.2023 про отримання витягу з наказу про звільнення.
Позивач наказ ГУНП в Луганській області від 09.09.2022 № 340 о/с про своє звільнення не оскаржував, відтак, даний наказ є чинним та продовжує встановлювати для позивача спірні юридичні наслідки, а отже визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваних відпусток за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки є передчасними за відсутності визнання судом протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень
Відповідач звертає увагу на те, що частина перша статті 83 КЗпП України та частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачають, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про відпустки» не передбачена.
Встановивши під час вивчення матеріалів справи, що подана заява не відповідає вимогам с. 161 КАС України, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністрнативного суду від 14.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу термін для подання нової обгрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з іншими підставами поважності причин його пропуску та доказами в підтвердження таких підстав.
На виконання ухвали суду через електронну пошту до суду 20.03.2023 від позивача надійшла нова заява про поновлення строку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 продовжено розгляд адміністративної справи №160/963/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 .
Наразі позивач відповідно до довідки від 15.04.2022 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
За копією витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.09.2022 №340 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 (0122358), заступника начальника сектору превенції відділу поліції №4 Северодонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 26.09.2022, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 26 років 08 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні: 43 роки 01 місяць 01 день, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 26 років, з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 30 діб, встановивши відсоток премії за вересень 2022 року 21,200 %.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.06.2015 позивач є учасником бойових дій.
Головним управлінням Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 було видано довідку №4102/111/19-2022 від 13.12.2022, в якій вказано, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області з 07.11.2015 до 26.09.2022 і згідно ч. 2 ст. 92 Закону України «Про національну поліцію», ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» йому додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2022 рік у кількості 14 днів не надавалася.
Таким чином, ОСОБА_1 не використав додаткової відпустки за 2015 , 2016 , 2017 , 2018 , 2019 , 2020 і 2022 роки.
Оскільки Головним управлінням Національної поліції в Луганській області не було здійснено нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 45 Конституції України кожному хто працює, гарантовано право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлені Законом України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (Закон №.504/96-ВР).
Положеннями ст. 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Частиною 1 ст. 24 Закону №.504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (Закон №580-VIII).
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).
Частиною 2 ст. 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За приписами частин 9 і 10 ст. 93 Закон № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є учасником бойових дій.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За визначенням у ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII).
За п. 12 ст. 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( Закон № 2011-XII).
Відповідно до п. 8. ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Частинами 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.20016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Так, приписами п. 8 розд. III Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.
Водночас положеннями абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд відхиляє доводи відповідача, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних відпусток, а тому на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.
За змістом п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Тобто, вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
За приписами ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 11.11.2021 у справі № 360/1874/20 Верховний Суд вказав, що положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У даному випадку, Верховний Суд зазначає про те, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Верховний Суд у постанові від 22.12. 2021 року №640/21771/20 додатково зазначив, що у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустки, оскільки відпустки за попередні роки, також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 08.02.2023 у справі №420/9834/22, яким вказано відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (пункт 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).
Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».
Таким чином, оскільки за час проходження служби, за період з 2015 року по 2020 рік і у 2022 році , позивач не використав додаткову оплачуваної відпустки, як учасник бойових дій, відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», то при його звільненні, відповідач мав обов'язок виплати позивачу компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки. Не вирішивши це питання, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
За приписами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач як учасник бойових дій відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Н а підставі викладеного, керуючись статями 139,243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд.1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 09 вересня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд.1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 09 вересня 2022 року.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона