29 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8804/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.11.2021 №032350015501; зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника, відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом дитинства та має право на призначення пенсії за померлого годувальника - матері ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.11.2021 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). Проте рішенням від 29.11.2021 №032350015501 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за померлого годувальника ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю у померлого годувальника на день смерті страхового стажу - 15 років.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Вказує, що відмовляючи в призначення пенсії за померлого годувальника, Пенсійний фонд покликається на ту обставину, що за доданими документами до трудового стажу ОСОБА_2 не враховано, оскільки ім'я не відповідає іншим даним (паспортним даним) померлого годувальника, періоди роботи з 01.03.1966 по 03.04.1967 та з 02.06.1970 по 08.07.1970 потребують додаткового підтвердження.
З такою позицією пенсійного органу позивач не погоджується, та наголошує, що основним документом який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. При цьому, працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, так як записи у його трудову книжку вносяться власником/відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу годувальника.
ОСОБА_1 також вказує, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 є подання від 26.09.1986 за №04 в якому в записах №19-20 та №23-24 є відомості, які безпосередньо підтверджують спірні періоди роботи його матері.
Окрім того, померлий годувальник ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні ПФ, як одержувач пенсії за віком. А отже трудова книжка, видана на ім'я « ОСОБА_3 » не була визнана такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, на момент призначення пенсії за віком ОСОБА_2 , а тому не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника.
Позивач також вказує, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З огляду на наведене, позивач просить суд задовольнити позов повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 поновлено строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позов відповідач-1 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивач ОСОБА_1 , 23.09.1961 року, 26.11.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV. З врахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок), заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області, яким 29.11.2021 у прийнято рішення № 032350015501 про відмову у призначенні пенсії позивачу за померлого годувальника ОСОБА_2 за відсутності в годувальника на день смерті страхового стажу - 15 років. При визначенні права позивача на пенсію до страхового стажу не враховано періоди роботи ОСОБА_2 згідно трудової книжки від 17.02.1954, оскільки зазначене ім'я « ОСОБА_4 » не відповідає іншим документам померлого годувальника, записи містять виправлення, періоди трудової діяльності з 01.03.1966 по 03.04.1967 та з 02.06.1970 по 08.07.1970 не читаються. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу підстави призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відсутні.
З наведених підстав просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, далі - відповідач-2); судовий розгляд справи ухвалено проводити спочатку та за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.
У відзиві на позов відповідач-2 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує, що розглянувши заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи, відповідачем-2 не було зараховано до страхового стажу періоди роботи померлого годувальника ( ОСОБА_2 ), зазначені у трудовій книжці, оскільки вказано ім'я - « ОСОБА_4 » не збігається з написанням імені в інших документах, де вказано « ОСОБА_5 ». Записи у трудовій книжці містять виправлення, що не засвідчені печатками відповідних підприємств, а періоди трудової діяльності померлого годувальника з 01.03.1966 по 03.04.1967 та з 02.06.1970 по 08.07.1970 є нечитабельними. Крім того, позивачем до заяви не було надано документів, які б засвідчували статус померлого годувальника як пенсіонера. На підставі викладеного, відповідачем-2 було встановлено, що страховий стаж померлого годувальника складає 00 років 00 місяців 00 днів та прийнято рішення №104450007516 від 29.11.2021 про відмову позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника.
З наведених підстав просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Суд перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства третьої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №498265 та висновком №3/1 про час настання інвалідності від 10.09.2021.
Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 16.10.1961 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є - ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_2 (мати).
26.11.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника - матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого від 29.11.2021 №032350015501 згідно пункту 1 статті 36 Закону №1058-ІV відмовлено позивачу в призначенні пенсії за померлого годувальника ОСОБА_2 за відсутності в годувальника на день смерті страхового стажу - 15 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: трудову книжку, оскільки ім'я не відповідає іншим документам померлого годувальника, періоди трудової з 01.03.1966 по 03.05.1967, з 02.06.1970 по 08.07.1970 потребують додаткового підтвердження (записи не читаються). Відповідно до наданих документів страховий стаж померлого годувальника підтверджений документами складає - 0 років 0 місяців 0 днів. В пенсійній справі відсутні документи померлого годувальника ОСОБА_2 , які засвідчують, що померла була пенсіонером.
Вважаючи протиправними вказане рішення, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-ІV встановлений пенсійний вік в залежності від тривалості страхового стажу, зокрема, ті особи, які мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу станом по 31 грудня 2017 року - не менше 15 років.
Відповідно до статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Статтею 37 Закону №1058-ІV передбачено, що розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
У відповідності до частини першої статті 38 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія в разі втрати годувальника інвалідам з дитинства призначається на весь час визнання їх інвалідами органом медико-соціальної експертизи (підтвердженням цього є висновок МСЕК).
Як встановлено судом спірним рішенням позивачу ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника через відсутність у померлого годувальника - ОСОБА_2 на день смерті страхового стажу - 15 років.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-ІV).
Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.
Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII).
Так, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Як визначено статтею 62 Закону №1788-XII, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як свідчать записи трудової книжки померлого годувальника ОСОБА_7 (а.с. 57-68), копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_2 з 19.10.1953 по 05.01.1954 працювала мастильницею форм в Луцькому хлібзаводі, з 20.05.1954 по 29.09.1957 нянею в Дитячому садку №2, з 01.08.1958 по 09.08.1958 нянею в Дитячому садку №3, з 08.06.1959 по 08.09.1959 нянею в Дитячому садку №1, з 02.12.1959 по 08.02.1960 кухпрацівником в Луцькому тресті їдалень, з 07.08.1960 по 01.02.1963 збиральником посуди в пивбарі від ресторану «Ластівка», з 04.05.1965 по 22.11.1966 нянею-санітаркою в Дитячому садку №6, з 20.05.1963 по 01.09.1963 працівником цеха Луцького міськмолзаводу, з 08.04.1964 по 26.10.1964 прибиральником на заводі «Буг», з 01.03.1966 по 03.04.1967 прибиральником торгового залу в Ресторані станції Луцьк, з 09.06.1967 по 18.02.1970 посудомийкою їдальні №8 Луцько треста їдалень, з 02.06.1970 по 08.07.1970 робітником в кондитерському цеху Луцької кондитерської фабрики, з 11.11.1970 по 16.11.1970 прибиральником в кафе «Львів».
Однак, судом встановлено, що відповідачем-2 при визначення права позивач на одержання пенсії у зав'язку з втратою годувальника не зараховано до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, оскільки вказано ім'я - « ОСОБА_4 » не збігається з написанням імені в інших документах, де вказано « ОСОБА_5 ». Записи у трудовій книжці містять виправлення, що не засвідчені печатками відповідних підприємств, а періоди трудової діяльності померлого годувальника з 01.03.1966 по 03.04.1967 та з 02.06.1970 по 08.07.1970 є нечитабельними.
На час внесення спірних періодів роботи до трудових книжок померлого годувальника ОСОБА_2 діяла постанова Ради народних комісарів СРСР від 20.12.1938 №1320 «Про ведення трудових книжок» та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162, пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посад дві особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу рядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Як встановлено судом, в трудових книжках померлого годувальника ОСОБА_2 наявні відповідні записи щодо спірних періодів роботи. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачами суду не надано.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Більше того, суд зауважує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі №677/277/17, від 11 липня 2019 року в справі 683/737/17.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Запорізькій області безпідставно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи згідно її трудової книжки.
Крім того, як стверджує позивач, ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по віку. До позовної заяви додано копію подання від 26.09.1986 за №04 на призначення пенсії ОСОБА_2 .
Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на включення при обрахунку страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 усіх періодів роботи згідно трудових книжок.
Згідно частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім цього, згідно пункту 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 26.11.2021), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Суд наголошує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків. У випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що ГУ ПФУ в Запорізькій області таким правом скористалося. При цьому суд наголошує, що документи щодо наявності у ОСОБА_2 необхідного страхового стажу знаходяться в ГУ ПФУ у Волинській області, оскільки остання за життя перебувала там на обліку, як одержувач пенсії по віку.
А відтак, суд зазначає, що відповідачем-2 було протиправно не зараховано до страхового стажу померлого годувальника - ОСОБА_2 періоди роботи згідно її трудових книжок.
З огляну на наведені норми чинного законодавства, та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за у зв'язку з втратою годувальника згідно пунтку 1 статті 36 Закону №1058-ІV.
Згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону №1058-ІV.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, враховуючи, що порушення прав позивача відбулося саме внаслідок прийняття ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувалтьника, тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 29.11.2021 №032350015501 підлягає до задоволення.
При вирішенні спору в частині позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника, відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.11.2021, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Тобто, повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи померлого годувальника до страхового стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (до якого позивач звернувся із заявою про призначення пенсії) повторно розглянути заяву від 26.11.2021 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону №1058-ІV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (про зобов'язання призначити таку пенсію з 26.11.2021).
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь Державного бюджету України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, ідентифікаційний код 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.11.2021 року №032350015501 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2021 року про призначення йому пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк