про відмову у задоволенні клопотання
28 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7788/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд з позовом до 7 прикордонного Карпатського загону ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016 році та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпуски без урахування у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; зобов'язання перерахувати та виплатити допомогу на оздоровлення, виплачену у 2016 році та компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпуски з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.02.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення позивача до суду. При цьому відповідач заявив, що необхідно застосувати спеціальний процесуальний строк, передбачений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк на звернення до суду.
Також зазначив, що позивач оскаржує дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016 році та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпуски без урахування у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Позивач звільнений зі служби і остаточною датою проходження служби слід вважати 04.04.2017.
Водночас, позивач звернувся з даним позовом до суду більше ніж через 4 роки 7 місяців з моменту виключення зі списків особового складу загону і всіх видів забезпечення та після виплати йому всіх нарахованих сум при звільненні. При цьому, відповідач покликається на Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2352-IX від 01.07.2022 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, якими відповідно до частини другої ст. 233 КЗпП України обмежено строк звернення до суду, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
З врахуванням викладеного просив залишити позов без розгляду.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України)
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 надав оцінку положенню частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України та зазначив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Відтак відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Позивач із цим позовом звернувся 23.11.2022.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин”, який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Розділу Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно пункту першого постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020р. до 31 грудня 2022р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Оскільки станом на час звернення позивача до суду карантин, встановлений КМ України діяв, тому наведені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, відповідно клопотання не підлягає задоволенню.
З огляду з вищевикладене, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду відбулось в межах встановленого строку, а тому у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання 7 прикордонного Карпатського загону ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Суддя Т.М.Димарчук