30 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/5527/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» (далі - ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач через уповноваженого декларанта ПП «РЕСПЕКТ БРОК» подав до Волинської митниці митні декларації (далі - МД) № UA205140/2022/014693 від 15.02.2022, № UA205140/2022/015344 від 17.02.2022, № UA205140/2022/015346 від 17.02.2022, згідно з якими було заявлено до митного оформлення товар:
- товар № 1 «1/1. Печінка яловича заморожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервована, в поліблоках, вага нетто 16000 кг; 2/1. Серце яловиче, морожене, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 5000 кг»;
- товар № 2 «Сало свійських свиней морожене, хребтове, обвалене, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 20951 кг»;
- товар № 3 «Сало свійських свиней морожене, хребтове, обвалене, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, вага нетто 21116 кг».
Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2022 № UA205140/2022/000043/2, від 17.02.2022 № UA205140/2022/000051/2, від 17.02.2022 № UA205030/2022/000048/2.
У графі № 33 вказаних рішень зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.
Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, викладеними у графі № 33 оскаржуваних рішень, та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправні рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованих товарів виключаються.
Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості усього товару. Оскаржувані рішення прийняті з порушеннями вимог Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Позивач також звертає увагу на умови поставки товарів, подання до митного оформлення прейскурантів (прайс-листів) та безпідставність застосування відповідачем Меморандуму Всеукраїнської асоціації імпортерів м'яса та м'ясопродукції.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.02.2022 № UA205140/2022/000043/2, від 17.02.2022 № UA205140/2022/000051/2, від 17.02.2022 № UA205140/2022/000048/2.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 поновлено ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 117).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 122-131) представник відповідача Зозуля К.С. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Митна вартість товарів, які ввозилися на митну територію України згідно з МД №UA205140/2022/014693 від 15.02.2022, №UA205140/2022/015344 від 17.02.2022, № UA205140/2022/015346 від 17.02.2022, не була визнана у зв'язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, про які зазначено в оскаржуваних рішеннях.
Декларанту було запропоновано надати в 10-денний строк додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку із відмовою декларанта подати додаткові документи, за результатами проведення консультації шляхом обміну електронними повідомленнями, митну вартість правомірно визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби та з врахуванням інформації, наданої «Всеукраїнською асоціацією імпортерів м'яса та м'ясо продукції».
В поданій до суду відповіді на відзив (а. с. 213-216) представник позивача Крючков В.О. з доводами відзиву не погодився з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, та додатково подав копії платіжних документів та додаткової угоди від 31.12.2021.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» через уповноваженого декларанта ПП «РЕСПЕКТ БРОК» на митний пост Волинської митниці подав МД № UA205140/2022/014693 від 15.02.2022, № UA205140/2022/015346, № UA205140/2022/015344 від 17.02.2022 (а. с. 146, 173, 195), згідно з якими було заявлено до митного оформлення товари:
- товар № 1 «1/1. Печінка яловича заморожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервована, в поліблоках, вага нетто 16000 кг; 2/1. Серце яловиче, морожене, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 5000 кг», ціна товару - 13300 євро (МД №UA205140/2022/014693);
- товар № 2 «Сало свійських свиней морожене, хребтове, обвалене, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 20951 кг», ціна товару - 10685,01 євро (МД №UA205140/2022/015344);
- товар № 3 «Сало свійських свиней морожене, хребтове, обвалене, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, вага нетто 21116 кг», ціна товару - 10769,16 євро (МД №UA205140/2022/015346).
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаних МД були подані такі документи:
- товар № 1 «1/1. Печінка яловича заморожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервована, в поліблоках, вага нетто 16000 кг; 2/1. Серце яловиче, морожене, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 5000 кг» (МД №UA205140/2022/014693 від 15.02.2022): сертифікат якості від 14.02.2021, рахунок-фактура №PL/050606979/2022-009/0106 від 14.02.2022, автотранспортна накладна (CMR 8228147) від 14.02.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво № 1020/00009/22/10UA від 14.02.2022, прейскурант (прайс-лист) виробника від 10.02.2022, зовнішньоекономічний контракт № 29882021 від 29.09.2021, копія митної декларації країни-відправлення № 22PL301010Е0139389 від 14.02.2022 (а. с. 35-45, 80-85);
- товар № 2 «Сало свійських свиней морожене, хребтове, обвалене, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто 20951 кг» (МД № UA205140/2022/015344 від 17.02.2022): сертифікат якості від 15.02.2022, рахунок-фактура № PL/050606979/2022-009/0108 від 15.02.2022, автотранспортна накладна (CMR) від 15.02.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат № 2469/00054/22/01/UA від 15.02.2022, зовнішньоекономічний контракт № 29882021 від 29.09.2021, копія митної декларації країни-відправлення № 22PL301010Е0144185 від 15.02.2022 (а. с. 49-57, 80-85);
- товар № 3 ««Сало свійських свиней морожене, хребтове, обвалене, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, вага нетто 21116 кг» (МД №5140/2022/015346 від 17.02.2022): сертифікат якості від 16.02.2022, рахунок-фактура №PL/050606979/2022-009/0111 від 16.02.2022, автотранспортна накладна (CMR) від 16.02.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат № 2469/00058/22/01/UA від 16.02.2022, прейскурант (прайс-лист) виробника від 10.02.2022, зовнішньоекономічний контракт № 29882021 від 29.09.2021, копія митної декларації країни відправлення № 22PL301010E0149038 від 16.02.2022 (а. с. 67-76).
З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що у зв'язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, відповідно до статті 53 МК України у всіх вказаних вище випадках митного оформлення декларанту була надіслана пропозиція про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:
- по МД № UA205140/2022/2022/014693 від 15.02.2022: проформу інвойс; пакувальний лист, зазначений в CMR б/н від 14.02.2022; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосується руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни); прейскурант (прас-лист) виробника товару для загального кола покупців відповідно до VII статті ГАТТ; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а. с. 29).
- по МД № UA205140/2022/015344 від 17.02.2022: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товарів; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб від виробника товару; документи, передбачені пунктом 6 контракту № 29882021 від 29.09.2021; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; платіжні документи (а. с. 105);
- по № UA205140/2022/015346 від 17.02.2022: проформу-інвойс; пакувальний лист; банківський платіжний документ, проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосується руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни); прейскурант (прайс-лист) виробника товару для загального кола покупців відповідно до VII статті ГАТТ; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а. с. 62).
Листами від 15.02.2022 № 15/02-01, 17.02.2022 № 17/02-02 (а. с. 101 - 103, 151-152, 184-185), у відповідь на пропозицію щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» повідомило митний орган про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару. Крім того, позивач вказав, що митний орган не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною рахунку-фактури, основні документи містили усі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Стосовно документа про оплату позивач звернув увагу, що умовами зовнішньоекономічного контракту передбачена можливість післяоплати, саме тому надання платіжного документа не є обов'язковим.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000043/2 від 16.02.2022, № UA205140/2022/000051/2 від 17.02.2022, № UA205140/2022/000048/2 від 17.02.2022 (ст. 28-29, 61-62, 104-105).
З графи 33 вказаних рішень вбачається, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Декларанту було запропоновано надати в 10-денний строк додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку із відмовою декларанта подати додаткові документи, за результатами проведення консультації шляхом обміну електронними повідомленнями, митну вартість визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби та з врахуванням інформації, наданої «Всеукраїнською асоціацією імпортерів м'яса та м'ясопродукції»:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000043/2 від 16.02.2022: на товар № 1/1 - 0,90 дол. США/кг за МД від 29.01.2022 №UA209160/2022/001282, від 12.02.2022 № UA209160/2022/001960; товар № 2/1 - 1,08 дол. США/кг, за МД від 26.11.2021 №UA205140/2021/98203, 23.11.2021 №UA209160/2021/014339 (а. с. 29);
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000048/2 від 17.02.2022: 1,0 дол. США/кг за МД від 03.12.2021 № UA206140/2021/102634 (а. с. 62);
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000051/2 від 17.02.2022: 1,0 дол. США/кг за МД від 06.11.2021 № UA209160/2021/13497 (а. с. 105).
Крім того, Волинська митниця видала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205000/2022/000695, №UA205140/2022/000668, №UA205140/2022/000698, відповідно до яких відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із прийняттям зазначених рішень про коригування митної вартості товарів (а. с. 30-31, 63-64, 106-107).
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/015135, №UA205140/2022/015620, №UA205140/2022/015601 (а. с. 32-34, 46-47, 65-66).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунки-фактури (інвойси) № PL/050606979/2022-009/0106 від 14.02.2022 (а. с. 35), № PL/050606979/2022-009/0108 від 15.02.2022 (а. с. 49), № PL/050606979/2022-009/0111 від 16.02.2022 (а. с. 68), копії МД країни-відправлення № 22PL301010Е0139389 від 14.02.2022 (а. с. 37-38), № 22PL301010Е0144185 від 15.02.2022 (а. с. 50), № 21PL301010E0149038 від 16.02.2022 (а. с. 69), прайс-листи (а. с. 36, 48, 67).
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).
В оскаржуваних рішеннях відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
При цьому, суд враховує, що у зазначених вище митних оформленнях згідно з МД № UA205140/2022/014693 від 15.02.2022, № UA205140/2022/015344 від 17.02.2022, № UA205140/2022/015346 від 17.02.2022 постачання товарів здійснювалося на виконання контракту від 29.09.2021 № 29882021, укладеного між компанією POL-EXPORT (РП) та ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» (а. с. 86-91).
Згідно з умовами зазначеного зовнішньоекономічного договору (контракту):
- продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, вказаному в інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту, товар постачається партіями на умовах, узгоджених сторонами в даному контракті та проформах-інвойсах згідно із правилами Інкотермс 2010 (пункт 1);
- ціна на товар включає в себе вартість упаковки, маркування, страхування та завантаження товару на транспортний засіб (якщо поставка здійснюється на умовах FCA або EXW правил Інкотермс 2010), сторони в інвойсі вказують найменування, загальну кількість товару, а також його вартість (пункт 2);
- вантажовідправником може бути третя сторона (пункт 4);
- оплата товару здійснюється на умовах, вказаних в проформах-інвойсах, та може включати в себе: передоплату, оплату по факту поставки та/або оплату з відстрочкою платежу (пункт 6).
В рахунках-фактурах (інвойсах) № PL/050606979/2022-009/0106 від 14.02.2022 (а. с. 35), № PL/050606979/2022-009/0108 від 15.02.2022 (а. с. 49), № PL/050606979/2022-009/0111 від 16.02.2022 (а. с. 68) були визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс - CPT UA Луцьк; аналогічні умови поставок відображені у графах 20 вказаних вище МД № UA205140/2022/014693 від 15.02.2022, № UA205140/2022/015344 від 17.02.2022, № UA205140/2022/015346 від 17.02.2022 (а. с. 146, 173, 195). Суд погоджується із доводами позивача про те, що оскільки доставка товару на умовах CPT Луцьк передбачає доставку продавцем товару за свій рахунок перевізнику або іншій особі та продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, тому до митного оформлення позивач не повинен був подавати документи, що підтверджують вартість транспортування чи страхування.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000043/2 від 16.02.2022, № UA205140/2022/000048/2 від 17.02.2022 (ст. 28-29, 61-62) вказано про те, що контракт № 291102021 від 29.10.2021 втратив свою чинність 31.12.2021, в свою чергу декларантом не подано додаткової угоди про пролонгацію контракту.
Разом з тим, пунктом 9 вказаного контракту передбачено, що сторони можуть продовжити його дію шляхом підписання додаткової угоди (а. с. 90).
Суд враховує, що зазначений контракт на момент проведення митного оформлення товарів був чинним, оскільки сторонами контракту 31.12.2021 була підписана додаткова угода, відповідно до якої контракт діє до 31.12.2022 (а. с. 219). Крім того, суд бере до уваги пояснення позивача про те, що ним ввозиться на митну територію України від компанії-експортера товар на постійній основі, митниця володіє інформацією про чинність контракту, тому суд погоджується із доводами позивача, що помилкове неподання додаткової угоди до контракту не впливає на митну вартість товару, не може бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта.
Крім того, в оскаржуваних рішеннях вказано, що числове значення вартості товару в декларації країни відправлення відрізняється від числового значення, вказаного в інвойсі:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000043/2 від 16.02.2022: в інвойсі № PL/050606979/2022-009/0106 від 14.02.2022 вартість товару становить 13330 євро, а в експортній декларації країни відправлення № 22PL301010Е0139389 від 14.02.2022 - 59505 злотих;
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000048/2 від 17.02.2022: в інвойсі № PL/050606979/2022-009/0111 від 16.02.2022 вартість товару становить 10769,16 євро, а в експортній декларації країни відправлення № 22PL301010Е0149038 від 16.02.2022 - 48309 злотих;
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000051/2 від 17.02.2022: в інвойсі № PL/050606979/2022-009/0108 від 15.02.2022 вартість товару становить 10685,01 євро, а в експортній декларації країни відправлення № 22PL301010Е014418 від 15.02.2022 - 47928 злотих.
Водночас, суд погоджується із доводами позивача про те, що у поданих до митного оформлення експортних МД та Komunikat IE599 зазначена саме статистична вартість товару у злотих, яка відрізняється від вартості, зазначеної в інвойсі в євро. Крім того, зміна валютного курсу може зумовлювати різницю у вартості товару, вказаної в експортній декларації та в інвойсі, проте така різниця не може свідчити про заниження митної вартості декларантом під час митного оформлення товарів.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав про необхідність подання декларантом прейскурантів (прайс-листів) виробників товарів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Проте, до митного оформлення щодо кожної поставки такі прейскуранти (прайс-листи) насправді декларантом були подані (а. с. 36, 48, 67). Відсутність у прайс-листах умов поставки товару не впливає на митну вартість товару з огляду на подання інших документів та не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Крім того, суд враховує, що зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 29.09.2021 № 29882021, укладеним ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» з компанією POL-EXPORT (РП), було передбачено, що оплата товару може здійснюватися на умовах передоплати, оплати по факту поставки та/або оплату з відстрочкою платежу (пункт 6) (а. с. 88).
Оскільки за умовами спірних поставок не здійснювалася передоплата за товар, тому у декларанта був відсутній обов'язок подання проформи-інвойсу. Суд також наголошує на тому, що саме умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, наведеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20).
Додатково суд враховує, що станом на момент вирішення справи оплата за поставку спірного товару уже проведена у повному обсязі, про що позивачем подані платіжні доручення в іноземній валюті від 01.03.2022 та від 23.02.2022 на суму 34000 євро та 15300 євро відповідно (а. с. 218, 218 зворот).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у них, крім номера та дати МД від 29.01.2022 № UA209160/2022/001282 (а. с. 171), від 12.02.2022 № UA209160/2022/001960 (а. с. 169-170), від 26.11.2021 № UA205140/2021/098203 (а. с. 164-165), від 23.11.2021 № UA209160/2021/014339 (а. с. 167-168), від 03.12.2021 № UA209160/2021/13497, № UA205140/2021/102634 (а. с. 138), а також Меморандуму «Всеукраїнської асоціації імпортерів м'яса та м'ясопродукції», на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання цього позову позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 7443,00 грн згідно із платіжним дорученням від 18.08.2022 № 815 (а. с. 27, 221), при цьому, судовий збір сплачено окремо за три самостійні позовні вимоги (2481,00 грн х 3 = 7443,00 грн).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - № 3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5954,40 грн (7443,00 грн х 0,8 = 5954,40 грн), що підлягав сплаті за подання цього позову, решту судового збору в сумі 1488,60 грн може бути повернуто ухвалою суду позивачу за окремо поданим ним клопотанням, на підставі статті 7 Закону № 3674-VI.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн суд враховує такі положення КАС України та правові позиції Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
Позивач, на підтвердження витрат на правничу допомогу, подав договір про надання правової допомоги від 08.09.2021 (а. с. 92-94), рахунок-фактуру № 1-000000308 від 17.08.2022 (а. с. 97), попередній орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу № 18/08-22 від 18.08.2022 (а. с. 98), платіжне доручення від 18.08.2022 № 814 (а. с. 27), з яких вбачається, що ТзОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» оплатило правову допомогу, надану адвокатом Крючковим В.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 607 від 04.01.2012; ордер про надання правової допомоги серії АС № 1031535) (а. с. 99-100), шляхом перерахування коштів в сумі 15000,00 грн на рахунок адвоката.
Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а. с. 122-131). Крім того, договором про надання правової допомоги від 08.09.2021 не передбачено фіксованого розміру гонорару адвоката, а в попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат на правову допомогу (а. с. 98) включено надання послуг, які або не є видами правової допомоги, або не стосуються правової допомоги саме у цій справі (ознайомлення керівника із процесуальними правами та обов'язками; надання письмових пояснень на вимогу митного органу; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет; юридичний прогноз справи).
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 10954,40 грн (з них: судовий збір в сумі 5954,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16 лютого 2022 року № UA205140/2022/000043/2, від 17 лютого 2022 року № UA205140/2022/000048/2, від 17 лютого 2022 року № UA205140/2022/000051/2.
Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, 1, ідентифікаційний код 44359373) судові витрати в загальному розмірі 10954 гривень 40 копійок (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх