28 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/17882/21
Провадження № 11-кп/4820/365/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,-
Цією ухвалою, дію обраного під час досудового розслідування у кримінальному провадженню № 1-кп/686/1318/21 щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 255-1 КК України ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено по 18 травня 2023 року включно.
Суд мотивував своє рішення тим, що у даному кримінальному провадженні наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто, вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КГІК України, що дає підстави продовжити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, суд не вбачає.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора від 04.01.2023 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою та обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту поєднаний із обов'язком носити електронний засіб контролю та прикладенням зусиль до пошуку роботи.
Вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та з огляду на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що суд не прийняв до уваги і не вказав у рішенні чому докази, додані стороною захисту, а саме копія трудової книжки ОСОБА_6 , відомості про постійне місце роботи його дружини та документи відносно батьків ОСОБА_6 , які є пенсіонерами, а мати інвалідом та потребує стороннього догляду, не можуть бути підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з обмеженням волі.
Крім того, на думку апелянта, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу не містить жодних даних, які б виправдовували тримання під вартою ОСОБА_6 , а прокурор не довів ризики можливого впливу на свідків, переховування від суду та продовження злочинної діяльності.
Також прокурор у даному клопотанні не розглядає застосування іншого виду запобіжного заходу, не заперечує проти такого і не наводить жодного доказу, які б виправдовували подальше тримання під вартою ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, із посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, перевіривши судове рішення, в межах апеляційної скарги, та обговоривши її доводи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора, в повній мірі, дотримався цих вимог закону.
Згідно положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На думку колегії суддів, ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Суд врахував особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а також обставини визначені ст. 178 КПК України, зокрема, що він обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, які за своїм характером становлять особливу суспільну небезпеку, зокрема санкція ч. 1 ст. 255-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна, та те, що наявність ризиків, на підставі яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, йому було обрано, не зменшились, а відтак відсутні підстави для зміни на інший більш м'який запобіжний захід.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, покарання, яке очікує особу, в разі доведення винуватості, схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, давали підстави для продовження строку дії саме такого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що суд не врахував наявність відомостей щодо обвинуваченого, а саме: копії трудової книжки ОСОБА_6 , відомості про постійне місце роботи його дружини та документи щодо його батьків, які є пенсіонерами, що мати його інвалідом та потребує стороннього догляду, не є визначальними при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, оскільки враховуються всі обставини, визначені ст.178 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що прокурор не довів, що існують зазначені у клопотанні ризики можливого впливу на свідків, переховування від суду та продовження злочинної діяльності, є безпідставними, так як в зазначеному клопотанні вірно вказано, що наявність встановлених ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилась, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов'язків під час подальшого судового розгляду справи по суті обвинувачення.
Твердження сторони захисту про те, що прокурор у клопотанні не розглядає застосування іншого виду запобіжного заходу, не заперечує проти такого і не наводить жодного доказу, які б виправдовували подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов'язків, під час подальшого судового розгляду справи по суті обвинувачення.
Колегія суддів враховує те, що чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений (обвинувачена) при застосуванні до нього (неї) більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього (неї) процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого, шляхом продовження, останньому, найсуворішого виду запобіжного заходу, є виправданою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , не пов'язаного з триманням під вартою, не спростовують таке рішення місцевого суду, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин вчинення злочину, які були враховані при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 п. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
За таких обставин, судова колегія вважає ухвалу місцевого суду, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, до 18 травня 2023 року, включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3