29 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1528/21
Провадження № 22-ц/4820/703/23
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 677/1528/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 січня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
У вересні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.10.2016 року у розмірі 68692 грн 10 коп.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 25 квітня 2018 року відповідно до укладеного договору б/н, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на сайті банку http://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Проте, ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 25 серпня 2021 року має заборгованість у розмірі 68692 грн 10 коп, яка складається з: 46109 грн 28 коп - заборгованість за кредитом, 22582 грн 82 коп - заборгованість по процентам за користування кредитом, вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 січня 2023 позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-банк" заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2016 року в сумі 15387 грн. 57 коп. та 508 грн. 48 коп. судового збору, в задоволенні решти вимог відмовлено.
АТ «Акцент-банк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що висновок суду щодо відсутності підпису відповідача на тарифах та Умовах і Правилах надання банківських послуг є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг в банку і погодився з ними, оскільки даний договір є договором оферти. Крім того, відповідач користувався кредитними коштами та сплачував періодичні платежі по кредиту. Таким чином, на думку апелянта, ним доведено розмір існуючої кредитної заборгованості в повному обсязі, надавши необхідні докази щодо досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, крім того розмір заборгованості підтверджено і наданим банком розрахунком, який не був спростований в ході розгляду справи.
Суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог про стягнення процентів.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі в сумі 15387 грн. 57 коп. в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 29.10.2016 року звернувся до АТ «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк» ) та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява становить укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 станом на 25 серпня 2021 року має заборгованість у розмірі 68692 грн 10 коп, яка складається з: 46109 грн 28 коп - заборгованість за кредитом, 22582 грн 82 коп - заборгованість по процентам за користування кредитом.
До поданої позовної заяви Банк надав суду розрахунок заборгованості за договором № Б/Н від 25.08. 2019 року, Анкету-заяву від 29.10.2016 року, Умови та правила користування кредитною карткою та витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами користування кредитною карткою , а також виписку по рахунку позичальника.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 29.10.2016 року підписав лише анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, проте, підписана відповідачем анкета-заява не містить розміру процентної ставки за використання наданих кредитних коштів, а також відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання та їх розміру.
Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Твердження АТ «Акцент-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції указаного правового висновку касаційного суду є безпідставними.
Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення сторонами договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нарахована банком заборгованість по відсоткам не відповідає умовам, погодженим сторонами при наданні кредитних коштів, відповідно до підписаної ОСОБА_1 . Анкети-заяви.
Разом з тим, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вирішуючи спір, суд, дослідивши виписку про рух грошових коштів, вірно встановив, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, періодично погашаючи кредитну заборгованість та встановив, що сума фактично отриманих відповідачем коштів в загальній сумі склала 86620 грн. 11 коп. Однак, позичальником було повернуто банку кошти в сумі 71232 грн. 54 коп. Отже, станом на дату звернення до суду, у позичальника перед банком виникла заборгованість за кредитом з фактично отриманих та неповернутих коштів у загальній сумі 15387 грн. 57 коп. та вірно стягнув вказану суму заборгованості.
Посилання АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам матеріального права та правовим висновкам Верховного Суду.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 березня 2023 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова