28 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 673/904/22
Провадження № 22-ц/4820/629/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Рада) про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв.м. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина та матір позивача, ОСОБА_3 , яка вступила в управління спадковим майном. У свою чергу ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як єдиний спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_3 позивач прийняв спадщину, проте не може оформити її через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яким є житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м, допоміжною площею 22,0 кв.м, з надвірними будівлями - прибудовою «а», сараєм «Б», погребом «В».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яким є житловий будинок загальною площею 62,4 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м, та допоміжною - 22,0 кв.м., надвірних будівель прибудови «а», сараю «Б», погреба «В», що знаходяться під АДРЕСА_1 .
В задоволенні позову в частині визнання права власності на спадкове нерухоме майно відмовлено.
Суд керувався тим, що внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок, яку в установленому порядку прийняла його дружина ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її син ОСОБА_1 , а тому за останнім слід визнати право на спадкове майно померлого ОСОБА_2 . Водночас право власності позивача на нерухоме майно не може бути визнане, оскільки за життя ОСОБА_2 не набув це право в установленому законом прядку.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно даних погосподарського обліку за життя ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок, однак не зареєстрував це право за собою. ОСОБА_3 після смерті чоловіка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а після її смерті ОСОБА_1 прийняв спадщину в установленому порядку. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про визнання за позивачем права, а не права власності на спадкове майно.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Рада не подала відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Крім того, суд не застосував норми статей 100, 524 Цивільного кодексу Української РСР в редакції Закону 1963 року (далі - ЦК Української РСР 1963 року) та статті 13 Закону України від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ «Про власність» (далі - Закон №697-ХІІ).
У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мали сина ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок «А1» з прибудовою «а» загальною площею 62,4 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м, допоміжною площею 22,0 кв.м., з надвірними будівлями сараєм «Б», погребом «В», який розташований по АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка вступила в управління та володіння спадковим майном. Спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилася.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадщину прийняв ОСОБА_1 . Спадкова справа до майна ОСОБА_3 заведена приватним нотаріусом Бас Л.Й.
Листом нотаріуса від 25 серпня 2022 року №244 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно яких акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За змістом частини першої статті 529 ЦК Української РСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
В силу статті 548 ЦК Української РСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Із положень пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за № 152/361), яка була чинною на час виникнення спірних відносин, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
1 січня 2004 року набрав чинності ЦК України (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Як передбачено пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу.
В силу статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Із положень частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 100 ЦК Української РСР 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
Відповідно до статті 13 Закону №697-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна i робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5 (далі - Вказівки №112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за №5-24/26, і Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року №69 (далі - Вказівки № 69).
За змістом цих Вказівок до Погосподарської книги у розділі ІІІ «Жилий будинок (квартира) в приватній власності громадян» вносилися дані про належні членам господарства на праві власності житлові будинки (квартири).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов'язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті.
Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку. За відсутності заповіту право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.
Відносини спадкування регулюються тим законом, який був чинним на час відкриття спадщини, зокрема, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року до відносин спадкування застосовуються відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, в тому числі щодо кола спадкоємців і порядку прийняття спадщини.
Згідно цього Кодексу до спадкоємців першої черги за законом відносяться діти, дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, необхідно щоб він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або щоб він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець має вчинити ці дії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За чинним ЦК України діти спадкодавця також відносяться до спадкоємців першої черги за законом. Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, перебіг якого починається з дня смерті спадкодавця. У цей строк спадкоємець, який не проживав із спадкодавцем, вправі подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що своєчасно прийняв її.
До набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (3 серпня 2004 року) громадяни могли мати в особистій власності житлові будинки. При цьому виникнення права власності на житлові будинки не залежало від державної реєстрації цього права. Записи про право власності громадян на житлові будинки вносилися до погосподарських книг місцевих рад, які визнавались особливою формою статистичного обліку. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житловий будинок.
Зібрані докази вказують на те, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом вступила в управління та володіння спадковим майном, у зв'язку з чим вона набула право на спадщину після смерті чоловіка.
У свою чергу, ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 .
Згідно книги погосподарського обліку №2 с. Черешенька за 1991-1995 роки Нижнянської сільської ради Деражнянського району та списку власників будинків по Нижнянській сільській раді, затвердженого рішенням виконкому сільської ради №35 від 8 вересня 1988 року, ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок. Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на цей будинок, яку прийняла його дружина, ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_3 житловий будинок успадкував її син, ОСОБА_1 .
Отже, позивач у порядку спадкування за законом набув право власності на житловий будинок.
Суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 житловий будинок, який раніше належав його батькові ОСОБА_2 . Водночас суд зробив суперечливий висновок про відсутність підстав для визнання права власності позивача на спадкове майно.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми матеріального права та зробив помилковий висновок про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
В порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 слід визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку «А1» з прибудовою «а» загальною площею 62,4 квадратних метра, житловою площею 40,4 квадратних метра, допоміжною площею 22,0 квадратних метра, сараю «Б», погреба «В».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 березня 2023 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Дворнін О.С.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39