Справа № 602/354/22Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І.
Провадження № 22-ц/817/167/23 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 310020000
24 березня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
та сторін: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Покотила Ю.В., відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/354/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Юрія Володимировича на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року, ухвалене суддею Холявою Л.І., повний текст якого складений 30 листопада 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, стягнення додаткових витрат на утримання дітей, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
у травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, який був збільшений під час розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача в користь позивача: 1) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, з дня пред'явлення позову і до припинення навчання у Львівському державному університеті внутрішніх справ, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років; 2) аліменти за минулий час на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за період з 25 січня 2022 року і до дня пред'явлення позову; 3) додаткові витрати на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , в розмірі 91 174 (дев'яносто одна тисячі сто сімдесят чотири) гривні; 4) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року в розмірі 70 993 (сімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 77 копійок; 5) витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 1-9, 70-71).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вони з відповідачем є батьками дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року у справі №602/1493/20 вирішено стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання дітей в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 30 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Діти проживають та перебувають на її утриманні.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досяг повноліття, а тому стягнення аліментів на його утримання, які були визначені судовим рішенням припинилось. Однак, з 01 вересня 2021 року він продовжує навчатись у Львівському державному університеті внутрішніх справ, на денній формі навчання Інституту права, тривалість навчання - 4 роки, термін закінчення навчання 30 червня 2025 року та потребує матеріальної допомоги. Син навчається на денній формі навчання, що позбавляє його можливості працювати та отримувати дохід. Усі витрати, пов'язані із його утриманням несе позивачка одноосібно. Відповідач є пенсіонером, отримує пенсію, працює за кордоном, де отримує додатковий дохід, часто подорожує країнами Європи та відпочиває за кордоном, а тому з врахуванням майнового стану відповідача, інших обставин, які мають значення, вважає, що буде достатнім та справедливим розміром аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на даний час становить 2 481 грн.
Також, з врахуванням того, що ОСОБА_3 розпочав навчання ще 01 вересня 2021 року, тобто до досягнення повноліття, і у зв'язку із цим потребував матеріальної допомоги як до досягнення повноліття, так і після, вважає, що є достатні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина не лише з дня пред'явлення позову, в порядку ч.1 ст.191 СК України, а й за минулий час, за період з 25 січня 2022 року і до дня пред'явлення позову.
Крім того, в даний час виникла потреба в додаткових витратах на утримання дітей.
Вартість за весь строк навчання ОСОБА_3 становить 118 000 гривень, тривалість навчання 4 роки, оплата по 29 500 гривень за кожен навчальний рік. Позивачкою одноособово було внесено плату за навчання повнолітнього сина в сумі 29 500 гривень за 2021-2022 навчальні роки, і залишаються неоплаченими 2022-2025 навчальні роки на загальну суму 88 500 гривень,а тому просить стягнути з відповідача частину додаткових витрат на повнолітню дитину - ОСОБА_3 , пов'язаних із його навчанням у вищому навчальному закладі, які вже понесені в сумі 29 500 гривень, а також які будуть понесені в майбутньому в сумі 88 500 гривень, в загальній сумі 59 000 гривень. Також, позивачка була вимушена понести додаткові витрати, пов'язані із оплатою проживання сина в гуртожитку в м. Львів, в загальній сумі 4 160 гривень, на купівлю, для повноцінного навчання сина, смартфона вартістю 6 499,03 гривень та ноутбука вартістю 10 200 гривень, було здійснено оплату профілактично-гігієнічної чистки зубів та стоматологічного лікування зубів сина в сумі 6 900 гривень. Половину вартості понесених додаткових витрат на утримання сина просить стягнути з відповідача.
Крім того, для повноцінного навчання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 у загальноосвітній школі в дистанційній формі, було здійснено купівлю смартфону вартістю 4 999 гривень.
Відтак, станом на момент подання позову, було понесено додаткові витрати, пов'язані із навчанням та лікуванням дітей на загальну суму 55 358,03 гривень, а також будуть понесені в майбутньому витрати, пов'язані із навчанням сина на загальну суму 88 500 гривень, частину яких в сумі 27 679 гривень та 44 250 гривень відповідно, а всього - 71 929 гривень просить стягнути з відповідача.
Крім того, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року у справі №602/1493/20 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей набрало законної сили 24 листопада 2021 року, коли було прийнято постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі №602/1493/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а рішення Лановецького районного суду від 08 вересня 2021 року - без змін, тому обов'язок по сплаті аліментів у відповідача виник 25 листопада 2021 року. Однак, станом на 02 травня 2022 року відповідачем було лише частково погашено заборгованість зі сплати аліментів і становила 46 889,39 гривень, а тому, позивачка просить стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25 листопада 2021 року по 02 травня 2022 року на загальну суму 59 635,75 гривень.
В подальшому, позивачка збільшила позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання дітей та стягнення пені за прострочення сплати аліментів, зазначивши, що з моменту відкриття провадження у справі вона понесла додаткові витрати на утримання їхніх з відповідачем дітей на загальну суму 67 990 гривень, а також одержала від органу ДВС новий розрахунок із сплати аліментів станом на 07 вересня 2022 року, а тому вважає за необхідне збільшити свої позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання дітей до 91 174 гривень та стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 25 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року в розмірі 70 993,77 гривень.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на повнолітнього сина, стягнення додаткових витрат на утримання дітей, стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи з 19 травня 2022 року на час навчання ОСОБА_3 у Львівському державному університеті внутрішніх справ, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 21 744 (двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири) гривні 50 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) в користь держави 992 гривні 40 копійок судового збору, перерахувавши його за наступними реквізитами: рахунок отримувача UA208999980313121206000019731, отримувач ГУК у Терн.обл./тг м.Ланівці/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977599, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету22030101, призначення платежу: “*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податківфізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за заявою ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Лановецький районний суд Тернопільської області (назва суду, де розглядається справа)”.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с. 111-120).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Покотило Юрій Володимирович просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року у справі №602/354/22 в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина за минулий час, стягнення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, згідно з якою: стягнути з відповідача в користь позивача: 1) аліменти за минулий час на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за період з 25 січня 2022 року і до дня пред'явлення позову (19 травня 2022 року); 2) додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 72 879 (сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 51 копійка; 3) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року в розмірі 70 993 (сімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 77 копійок; в іншій частині рішення суду залишити без змін, провести перерозподіл судових витрат, посилаючись на те, що рішення в частині позовних вимог, у задоволені яких було відмовлено, є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права (а.с. 127-138).
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. зазначив, що з відповідача підлягало стягнення 1/2 частини додаткових витрат на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: пов'язаних із його навчанням у вищому навчальному закладі в загальній сумі 118 000 гривень; оплата проживання сина в гуртожитку в м. Львів, в загальній сумі 4 160 гривень; придбання смартфона та ноутбука, загальною вартістю 16 999,03 гривень; за профілактично-гігієнічну чистку зубів в сумі 6 900 гривень. Тобто, виходячи із обставин справи, які залишились поза увагою суду першої інстанції, а також ст.185 СК України, з ОСОБА_2 підлягали стягненню 72 879,51 гривень - 1/2 частина додаткових витрат на утримання сина, які виникли до повноліття сина, загальна сума яких складає 145 759,02 гривень. Щодо стягнення аліментів за минулий час на утримання сина, то в судовому засіданні 26 жовтня 2022 року останній повідомив, що він свідомо перестав сплачувати на користь позивачки будь-які грошові кошти на утримання спільних дітей сторін відразу, після того як вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей (справа №602/1493/20). Таким чином, факт ухилення від сплати аліментів на утримання дітей сторін був повідомлений самим ОСОБА_2 і ним визнавався, а тому, доказуванню не підлягав. Наявність у відповідача заборгованості у розмірі 41 558,90 гривень станом на 07 вересня 2022 року зі сплати аліментів зумовлює виникнення права у позивача на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є безпідставною, надуманою та такою, яка не підлягає до задоволення. Щодо стягнення аліментів за минулий час на утримання повнолітнього сина та додаткових витрат на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає їх необґрунтованими та не визнає в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина задоволенню не підлягають, оскільки дані вимоги передбачені ст.185 СК України можуть бути пред'явлені лише до досягнення дитиною повноліття та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання. Вказує, що ОСОБА_1 свої вимоги не обґрунтувала жодним належним і допустимим доказом, що заборгованість по сплаті аліментів настала з його вини, адже, він не відмовлявся від сплати встановлених судом аліментів, не приховує свого заробітку, не змінював місця проживання чи місця роботи, що могло б стати причиною унеможливлення їх стягнення. Вважає, що його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів в користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей не має. Вона утворилася з незалежних від нього причин. Тому, відсутні законні підстави для стягнення неустойки (пені) в сумі 70 993,77 гривень.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній.
ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року переглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина за минулий час, стягнення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис за №16, виданого 29 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області (а.с. 11).
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис за №83, виданого 24 жовтня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області (а.с. 12).
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року, справа №602/1493/20, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, вирішено стягувати з відповідача в користь позивачки, аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 30 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. А також, стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 4 385 гривень 95 копійок (а.с. 14-17).
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу відповідача - залишено без задоволення, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 вересня 2021 року - залишено без змін (а.с. 18-21).
Як вбачається з Акту, складеного 13 травня 2022 року депутатом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, в присутності свідків, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , зі слів свідків і заявника, фактично проживають разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 за адресою реєстрації і знаходяться на її утриманні (а.с. 13).
11 серпня 2021 року ОСОБА_1 оплатила 29 500 гривень за ОСОБА_3 , спеціальність Право, курс 1, форма навчання денна, про що свідчить Квитанція №0.0.2226205448.1, видана АТ КБ “Приватбанк” (а.с. 29, 74).
13 серпня 2021 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ державної форми власності з однієї сторони, вступником ОСОБА_3 та законним представником ОСОБА_1 з іншої сторони, укладено Договір про навчання у закладі вищої освіти №4366 (а.с. 25).
14 серпня 2021 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 було укладено Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №4611 (а.с. 26).
Відповідно до п.1 Розділу І Договору №4611 цей договір є невід'ємним додатком до Договору про навчання у закладі вищої освіти від 13 серпня 2021 року №4366.
Відповідно до п.1 Розділу III Договору №4611, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 118 000 гривень.
Згідно з п.2 Розділу III Договору №4611 вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 1) 2021-2022 навчальний рік - 29 500 гривень; 2) 2022-2023 навчальний рік - 29 500 гривень; 3) 2023-2024 навчальний рік - 29 500 гривень; 4) 2024-2025 навчальний рік - 29 500 гривень.
01 вересня 2021 року та 10 березня 2022 року ОСОБА_1 оплатила 3 360 гривень та 800 гривень за ОСОБА_3 , оплата за гуртожиток, проживання, про що свідчать Квитанції №0.0.2251265269.1, №0.0.2482023872.1, видані АТ КБ “Приватбанк” (а.с. 30).
Відповідно до довідки №627, виданої 07 лютого 2022 року директором Інституту права Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року навчається у Львівському державному університеті внутрішніх справ, є здобувачем вищої освіти І курсу денної форми навчання Інституту права. Освітній ступінь бакалавр, спеціальність 081 “Право”. Тривалість навчання 4 роки. Термін закінчення навчання 30 червня 2025 року. Навчання здійснюється за кошти здобувача вищої освіти. Стипендії не отримує (а.с. 31).
Відповідно до копії квитанції док. 00074329 від 03 вересня 2021 року, позивачка здійснила оплату в сумі 6 499 гривень 03 копійки за купівлю смартфона Xiaomi Redmi Note 10s 6/64GB (а.с. 33).
12 січня був придбаний ноутбук HP за 10 200 гривень, про що свідчить товарний чек №31, виданий ФОП ОСОБА_5 (а.с. 34).
Згідно копії Наказу (розпорядження) №08.19-1 виданого 19 серпня 2022 року ПП “Тернвояж” та копії трудового договору №430 з водієм автотранспортного засобу, укладеного 20 серпня 2022 року між ПП “Тернвояж” та ОСОБА_2 , відповідач прийнятий на роботу в дане підприємство з 20 серпня 2022 року до 30 листопада 2022 року на посаду “водій автотранспортного засобу”, із визначеною заробітною платою в розмірі 9 000 гривень (а.с. 101-103).
Як вбачається з інформації №91-522/0/15-21, №91-28267/0/15-22, наданої 27 вересня 2022 року Головним центром обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, протягом періоду з 24 квітня 2021 року по 31 серпня 2022 року ОСОБА_2 неодноразово перетинав Державний кордон України в напрямку Республіки Польща (а.с. 22-23, 99).
З наданих позивачкою доказів вбачається, що загальна сума понесених ОСОБА_1 та підтверджених додаткових витрат на дитину ОСОБА_4 складає 43 489 гривень.
Згідно довідки №121/0504, виданої 21 липня 2022 року ГУ ПФУ в Тернопільській області, ОСОБА_2 сплачує аліменти: за травень 2022 року - нараховано пенсії - 7 586,90 гривень, з них стягнуто аліментів на суму 3 793,45 гривень; за червень 2022 року - нараховано пенсії - 7 586,90 гривень, з них стягнуто аліментів на суму 5 310,83 гривень; за липень 2022 року - нараховано пенсії - 7 633,40 гривень, з них стягнуто аліментів на суму 5 343,38 гривень (а.с. 57).
Відповідно до довідки, виданої 21 липня 2022 року ГУ ПФУ в Тернопільській області про перерахунок пенсії, пенсія за вислугу років ОСОБА_2 перерахована з 01 липня 2022 року та становить з 01 липня 2022 року - 7 633,40 гривень, з 01 грудня 7 666,40 гривень (а.с. 58).
Згідно з копії заяви ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Тернопільській області від 21 березня 2022 року, відповідач звернувся з письмовою заявою про утримування з його пенсії стягнення в розмірі 80% для погашення заборгованості зі сплати аліментів та просить перераховувати на рахунок вказаний в додатку до заяви (а.с. 59).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28 квітня 2022 року, відповідач звернувся з письмовою заявою про утримування з його пенсії 70% на виплату аліментів на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та погашення боргу по виплаті аліментів (а.с. 60).
Як вбачається з копії Протоколу відрахування, виданого 03 травня 2022 року ГУ ПФУ в Тернопільській області, ОСОБА_2 призначена пенсія в сумі 7 586,90 гривень, на підставі постанови державного виконавця ВП 68213162 від 13 квітня 2022 року проводиться відрахування аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 травня 2022 року, сума щомісячних відрахувань - 1 309 гривень. Початковий борг - 48 198,39 гривень, залишок боргу - 48 198,39 гривень, відсоток на час погашення боргу - 70% з 01 червня 2022 року (а.с. 61).
Згідно з копії постанови про відкриття виконавчого провадження, ВП №68213162, винесеної 18 січня 2022 року заступником начальника Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Степанишином А.Б., заступником начальника відділу відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №602/1493/20, виданого 29 листопада 2021 року Лановецьким районним судом Тернопільської області про: стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 грудня 2020 року до повноліття дітей (а.с. 65).
Відповідно до копії постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, ВП №68213162, винесеної 13 квітня головним державним виконавцем Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федорівим А.А., при примусовому виконанні виконавчого листа №602/1493/20, виданого 29 листопада 2021 року Лановецьким районним судом Тернопільської області, постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що отримує дохід у Головному управлінні пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с. 62).
Як вбачається з Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого головним державним виконавцем Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Федорівим А.А., заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2022 року становить - 54 035,39 гривень, боржником сплачено/стягнуто державним виконавцем: в лютому 2022 року - 5 000 гривень, в березні 2022 року - 5 000 гривень, в квітні 2022 року - 5 000 гривень, в травні - 4 993,45 гривень, в червні 2022 року - 5 310,83 гривень, в липні 2022 року - 5 310,38 гривень. Станом на 01 серпня 2022 року заборгованість по аліментах становить 36 636,73 гривень (а.с. 24, 64).
Згідно з копії Розрахунку зі сплати аліментів, виданого 18 вересня 2022 року головним державним виконавцем Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) О. Кобзар, згідно виконавчого листа №602/1943/20 виданого 29 листопада 2021 року Лановецьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 грудня 2020 року до досягнення дітьми повноліття, заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2022 року становить - 54 035,39 гривень. Станом на 07 вересня 2022 року заборгованість становить 41 558,90 гривень (а.с. 73).
Згідно копій квитанцій про поштові перекази №0020, №0018, №0222, №0012, №0038, №0019, було здійснено перекази коштів, де одержувачем зазначено ОСОБА_1 , а саме: 06 січня 2022 року, 08 січня 2022 року, 26 лютого 2022, 09 березня 2022 року, 11 квітня 2022 року - в сумі по 5 000 гривень, 05 травня 2022 року - в сумі 1 200 гривень (а.с. 66-67).
Позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, надавши суду на підтвердження понесених витрат копію договору про надання правової допомоги від 10 травня 2022 року; копію Акту виконання робіт (наданих юридичних послуг) від 26 липня 2022 року, яким узгоджено остаточний перелік робіт загалом на суму 10 000 гривень (а.с. 89-91).
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №26/07/22 від 26 липня 2022 року адвокатом Покотило Ю.В. отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 гривень за договором про надання правової допомоги від 10 травня 2022 року (а.с. 92).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в добровільному порядку належного матеріального утримання повнолітньому синові не надає, не надав суду доказів перебування на його утриманні інших осіб, беручи до уваги майновий стан відповідача, часткове визнання позовних вимог, суд вважав, що вимоги позивачки в частині позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина підлягають до задоволення, з відповідача слід стягувати аліменти в користь позивачки на утримання повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, на час навчання ОСОБА_3 у Львівському державному університеті внутрішніх справ, починаючи з дати подання позову до суду, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Оскільки позивачем не доведено, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх отримати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, тому вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час є необґрунтованими.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд відмовив, оскільки вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 СК України, можуть бути пред'явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.
Також відповідачем доведено, що він не ухилявся від сплати аліментів, його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів судом не встановлено, а тому в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів судом було відмовлено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час саме позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів за минулий час, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які вона не могла одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо стягнення аліментів за минулий час на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за період з 25 січня 2022 року і до дня пред'явлення позову (19 травня 2022 року), оскільки в матеріалах справи відсутні офіційні звернення стягувача до платника аліментів.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо стягнення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаних із його навчанням у вищому навчальному закладі в загальній сумі 118000 грн., які частково вже понесені позивачем, а також які будуть понесені в майбутньому згідно договору про навчання у закладі вищої освіти № 4366 від 13.08.2021, договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 4611 від 14.08.2021 на загальну суму 59000 грн., витрати пов'язані з оплатою проживання сина в гуртожитку в загальній сумі 4160 грн, а також придбання смартфону вартістю 6499,03 грн. та ноутбуку вартістю 10200 грн., колегія суддів вважає недоведеними та безпідставним, виходячи з такого.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Суд першої інстанції, встановивши, що витрати, які позивач віднесла до витрат, пов'язаних з навчанням дитини, зокрема, оплата за навчання, проживання в гуртожитку, покупкою ноутбука та мобільного телефону, чистки зубів, обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами, також позивачем не доведено, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на утримання дитини до досягнення нею повноліття. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем таких витрат. Крім цього, навчання у вищих закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Разом з тим, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК ). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею 23-х років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 СК України.
Саме такий висновок щодо застосування статті 185 СК України висловлений в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 в справі № 478/2108/16-ц.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 25 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року в розмірі 70 993 (сімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 77 копійок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у її відмові, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Отже, тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Судом встановлено, що відповідачем добровільно здійснювалося погашення заборгованості по аліментах, що підтверджується квитанціями про поштові перекази коштів №0020, №0018, №0222, №0012, №0038, №0019, де одержувачем зазначено ОСОБА_1 , а саме: 06 січня 2022 року, 08 січня 2022 року, 26 лютого 2022, 09 березня 2022 року, 11 квітня 2022 року - в сумі по 5 000 гривень, 05 травня 2022 року - в сумі 1 200 гривень (а.с. 66-67).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки №121/0504, виданої 21 липня 2022 року ГУ ПФУ в Тернопільській області, що ОСОБА_2 на підставі постанови державного виконавця ВП 68213162 від 13 квітня 2022 року сплачує аліменти: за травень 2022 року - нараховано пенсії - 7 586,90 гривень, з них стягнуто аліментів на суму 3 793,45 гривень; за червень 2022 року - нараховано пенсії - 7 586,90 гривень, з них стягнуто аліментів на суму 5 310,83 гривень; за липень 2022 року - нараховано пенсії - 7 633,40 гривень, з них стягнуто аліментів на суму 5 343,38 гривень (а.с. 57).
Вказані відрахування здійснюються згідно з письмовою заявою від 21.03.2022 відповідача про утримування з його пенсії стягнення в максимальному розмірі - 80% для погашення заборгованості зі сплати аліментів, де просить перераховувати на рахунок вказаний в додатку до заяви (а.с. 59).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28 квітня 2022 року, відповідач звернувся з письмовою заявою про утримування з його пенсії 70% на виплату аліментів на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та погашення боргу по виплаті аліментів (а.с. 60).
Також, судом встановлено, що відповідач не приховував свого заробітку, не змінював місця проживання, що могло б стати причиною унеможливлення стягнення аліментів.
Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема вини платника аліментів.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає у всіх випадках є безпідставними, оскільки у цій категорії справ визначальним є вина платника аліментів у виникненні заборгованості по аліментам, якою ОСОБА_1 суду не представлено та не доведено.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Юрія Володимировича слід залишити без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила Юрія Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 березня 2023 року.
Головуючий
Судді