Справа №585/1881/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Цвєлодуб Г. О.
Номер провадження 33/816/285/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
24 березня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березнівка, Недригайлівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого охоронником ПТУ №14,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 14.08.2022 року о 01 год. 30 хв. в м.Ромни по вул.Горького, керував транспортним засобом „Шевроле Авео”, д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Таким чином в діях водія ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події вказаного адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вказує, що суддя надав неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, формально підійшов до розгляду справи, і відповідно зробив необ'єктивні і помилкові висновки вирішуючи питання про його винуватість як водія. При цьому, суддя , послався на покази інспектора СРПП Роменського РВП, як свідка та на відеозапис з його нагрудної камери, який не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, суддя врахував протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано на два порушення Правил дорожнього руху України з його боку, а саме, керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що проявлялося з різкого запаху алкоголю з порожнини рота та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Разом з тим, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює склад адміністративного правопорушення, зокрема: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, в даному випадку має місце невірне застосування матеріального закону, як з боку поліцейського, який склав протокол, так і з боку судді, оскільки в обох випадках є посилання на кваліфікуючу ознаку правопорушення, яка не міститься в ч. 1 ст. 130 КУпАП - на керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що проявлялося з різкого запаху алкоголю з порожнини рота, оскільки названий закон містить кваліфікуючу ознаку «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння...»
Щодо іншої кваліфікуючої ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного», яку суддя визнав доведено, то як вказує апелянт, він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Апелянт вказує, що на місці зупинки та після прибуття працівників поліції та розмови з ними, у нього виник сумнів щодо їх неупередженості, а тому, він відмовився від проходження огляду на місці та наполягав на проходженні огляду в медичному закладі, де його пройшов за участі лікаря - нарколога. Проте результати проходження, черговий лікар йому не повідомив, і будь який документ чи довідку лікар не склав і йому не вручав.
При цьому апелянт стверджує, що у медичному закладі він пройшов медичний огляд на стан сп'яніння, продуваючи алкотестер і такі його дії свідчать проте, що він не відмовлявся від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння. Не його вина, що черговий лікар, не склав відповідно довідки про те що начебто результатом огляду на стан сп'яніння алкотестер є показник «НІ» про те що результат вимірювань перевищує діапазон відображення результатів. Крім того, в судовому засіданні лікаря допитано неи було, і невідомо навіть його прізвище.
За таких обставин, як зазначає апелянт, склад правопорушення, який йому інкримінується та зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення ААБ №315551 від 14 серпня 2022 року, та про що зазначено в оскаржувані постанові, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому його відповідальність за вказане діяння, виключається.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідно до п. 4, 8, 12, 13 Розділу 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ 09 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено , що метою такого огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Разом з тим, в медичному закладі замість лабораторних досліджень, йому запропонували пройти огляд на приладі «Алкофор», що є порушенням порядку огляду, а тому такий огляд є недійсним.
Також, апелянт вказує, що всупереч вимогам вищевказаної Інструкції, поліцейськими не було видано йому направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, крім того, в порушення п. 6 вищезазначеної Інструкції свідками при його огляду були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які були одягнені у військову форми, зі зброєю в руках, які незаконного його зупинили, не представилися і взагалі не можуть бути свідками, оскільки вони викликали поліцію з метою складанні відносно нього протоколу і є зацікавленими особами у встановленні факту його керування у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, вищевказані свідки надали неправдиві письмові пояснення про його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Також, апелянт вказує, що при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції не роз'яснили йому права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не надали можливості надати пояснення, щодо правопорушення, що підтверджується відсутністю його підпису у відповідних графах протоколу, чим порушили його право на захист.
Крім того, апелянт вказує, що відеозапис, який знаходиться в матеріалах адміністративного провадження, має переривання, а саме, містить чотири окремі відео файли, з яких, перший відеозапис з місця зупинки транспортного засобу, інші три відеозаписи в закладі охорони здоров'я. Крім того, в матеріалах відеозапису відсутній проміжок відеозапису по часу з 02:03:20 хвилини по 02:06:53 хвилина. Тобто 3 хвилини відеозапису вирізані чи іншим чином видалені. Таким чином, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, на який посилається суд першої інстанції в постанові, є неналежним і недопустимим доказом підтвердження його вини,
Також, апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення, суд спирається на пояснення інспектора СРПП Роменського РВП Мироненка Р.О., який склав відносно нього протокол, який є зацікавленою особою, і пояснення не можуть бути допустимим доказом.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції всебічного, повного і об'єктивного не з'ясування обставин даної справи як цього вимагає КУпАП, вирішив її не у відповідності з вимогами закону, чим порушив його право на справедливий суд, право на захист, і незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності.
Про призначення даної справи до апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Шунько О.Г. були повідомлені завчасно у передбачений законом спосіб.
До початку апеляційного розгляду, від захисника Шунько О.Г. надійшла заява, в якій останній просив здійснити розгляд поданої апеляційної скарги за його відсутності, та за відсутності ОСОБА_1 .
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шунько О.Г., що узгоджується з положеннями ст. 268 КУпАП.
При розгляді даної справи апеляційний суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП.
Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ№315551 від 14 серпня 2022 року, поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» у лікарні та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Зазначені докази зібрані у передбаченому законом порядку, і ставити під сумнів їх належність та допустимість у апеляційного суду підстави відсутні.
Крім того, в судовому засіданні був допитаний у якості і інспектор СРПП Роменського РВП ОСОБА_6 , який пояснив, що у серпні 2022 року вночі у період його чергування надійшов виклик від працівників ТРО про те, що ними затриманий водій з ознаками алкогольного сп'яніння, який, за попередніми повідомленнями, у порушення комендантської години вже близько 2х годин їздив по місту, однак його не вдавалось зупинити. Він виїздив на місце зупинки, де по приїзді було виявлено водія ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці із застосуванням приладу Драгер, на що він відмовився, однак погодився поїхати до медзакладу. У лікарні водій продув прилад Алкофор і він не зміг на екрані показати результат у зв'язку із перевищенням показників, видав результат «Н1», а надалі водій відмовився продовжувати медичний огляд, що також належним чином було зафіксовано та роз'яснено водію. що на нього буде складено протокол за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Надалі водія було доставлено до райвідділу, де у присутності працівників ТРО було складено протокол, відповідно роз'яснено його прав, що засвідчено письмовими показаннями свідків.
Що стосується доводів апелянта про відсутність доказів його відмови пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, то вони спростовуються вказаним відеозаписом, який було досліджено і апеляційним судом в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду.
Так, з вказаного відеозапису, вбачається, що з врахуванням того, що у працівників поліції, які приїхали на місце зупинки військовими ТРО за порушення комендантської години автомобіля під керуванням, як було встановлено ОСОБА_1 , виникла підозра щодо перебування останнього у стані сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд у передбачений законом спосіб. ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд на місці зупинки, однак погодився їхати до лікарні. У лікарні, при продуванні ОСОБА_1 алкотестера, який було надано для проходження огляду, було відображено результат «Н1», що за роз'ясненням працівника медзакладу, означає перевищення. Лікар роз'яснив ОСОБА_1 , що за таких обставин, для визначення результату, необхідно провести відповідну експертизу, від чого ОСОБА_1 відмовився, при цьому, йому було роз'яснено, що за таку відмову буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що останній відповів, що йому це зрозуміло.
При цьому, ті обставини, що лікар не склав довідку, в якій було б зазначено, що за результатом продуття ОСОБА_1 акотестера виявлено результат «Н1», не свідчать про те, що лікарем було допущено порушення, крім того, на подальшу пропозицію лікаря пройти огляд в інший спосіб, останній відмовився.
Що стосується посилань апелянта на те, що вказаний відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, є безпідставними, оскільки в даному випадку він був безперервним, з фіксуванням обставин, коли працівники поліції приїхали на місце, де був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 військовими ТРО і до того часу, як відносно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про те, що у протоколі відносно нього зазначено два правопорушення, то вони є надуманими і безпідставними, враховуючи, що вказаний протокол був складений саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як визначено диспозицією зазначеної частини та статті закону.
При цьому, посилання апелянта на те, що у протоколі зазначено свідків, які такими бути не могли, оскільки вони були у військовій формі, зі зброєю та зупиняли його, то вони є такими, що не заслуговують на увагу, з врахуванням того, що свідками при зазначених обставинах не можуть бути лише працівники поліції, а доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є поліцейськими, матеріали даної справи не містять і апелянтом не надані.
Крім того, на спростування доводів апелянта про те, що суддя при прийнятті оскаржуваної постанови врахував показання працівника поліції, який складав відносно нього протокол, що є недопустимим, то апеляційний суд зауважує, що не лише з врахуванням показань вказаного свідка, а і інших, зібраних у справі доказів, було встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. При цьому, апелянт не доводить, які саме обставини свідчать про упередженість та зацікавленість інспектора СРПП Роменського РВП Мироненка Р.О. у притягненні його до адміністративної відповідальності.
Що стосується доводів апелянта про те, що його не було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, то вони спростовуються вказаним відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції, після складання протоколу, роз'яснили останньому вказані права та запропонували підписати протокол, від чого останній відмовився.
При цьому, відсутність направлення водія для проходження огляду на стан сп'яніння, на що також вказує апелянт, не свідчить про наявність у діях працівників поліції порушень ст. 266 КУпАП чи Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом 1452/735 від 09 листопада 2015 року, при тому, що на пропозицію поліцейських від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, що і стало підставою для складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції «поза розумним сумнівом», за результатом повного, всебічно та об'єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, про що просить апелянт у поданій апеляційній скарзі, під час її апеляційного перегляду, не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.