Номер провадження: 22-ц/813/5228/23
Справа № 495/9229/22
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Воронцова Л. П.
29.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі
головуючого Воронцової Л.П.,
суддів: Базіль Л.В., Ігнатенко П.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 січня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановив
Позивач ОСОБА_2 21.11.2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 07 липня 2022 року розірвано. Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з тим, що син постійно проживає з нею, перебуває на її утриманні, однак вона самостійно не може забезпечити дитині належній рівень життя, необхідний йому для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, стягнути з батька дитини - ОСОБА_1 , який є працездатним та має постійне місце роботи та стабільних дохід, аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуване рішення у його резулятивній частині, стягнувши з нього аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/16 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтував тим, що на його утриманні фактично знаходяться п'ять осіб: 1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька від першого шлюбу (на підставі рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, справа № 676/5504/15-ц, 30 листопада 2015 року); 2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син від другого шлюбу (на підставі оскаржуваного рішення суду); 3. ОСОБА_5 , теперішня вагітна дружина відповідача; 4. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син теперішньої дружини від попереднього шлюбу; 5. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син теперішньої дружини від попереднього шлюбу.
Кошти на утримання малолітніх дітей від попереднього шлюбу його теперішня дружина не отримує, що підтверджується розрахунком заборгованості з державної виконавчої служби, а отже малолітні діти фактично знаходяться також на повному його утриманні.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд, враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем ЗСУ, участі в суді першої інстанції не приймав, долучає до матеріалів справи, додані ним до апеляційної скарги рішення у справі №676/5504/15-ц та виконавчий лист №676/5504/15 від 30.11.2015 року.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких обставин.
Рішення суду про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що рівністю прав та обов'язків матері та батька щодо дитини, та недостатністю участі відповідача як батька дитини в її утриманні.
Проте, у супереч положенням ст. 263 ЦПК України, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд першої інстанції не повно встановив обставини, що мають значення для справи та належним чином його не обґрунтував.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину, проте вважає визначений судом першої інстанцій розмір аліментів, що підлягають стягненню надмірним, з огляду залишення поза увагою суду першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та приходить до висновку про необхідність зменшення стягнутих оскаржуваним рішенням суду аліментів, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 липня 2022 року розірвано (а.с.4).
Від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №80 (а.с.5).
Неповнолітня дитина мешкає з позивачкою та знаходиться на її утриманні, про що свідчить довідка №401 від 16.11.2022 року, яка видана ОСББ «Фортеця 1» (а.с.6).
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира батальйону та його сукупний дохід за 2022 рік, склав 1 095 782,34 грн., 98 492,63 грн. з якого було сплачено у якості аліментів (а.с.24, 28).
На підставі рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 676/5504/15-ц від 30 листопада 2015 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, які і стягнуті з останнього.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 27 жовтня 2022 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 (а.с.51), з якою та її дітьми: ОСОБА_6 , 2015 р.н., ОСОБА_7 , 2018 р.н., проживає однією сім'єю (довідка № 260 від 14 лютого 2023 року та акт про склад сім'ї (а.с.63), акт від 14.02.2023 року (а.с.64).)
У відповідності до положень ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. За змістом ч. 1 ст. 27 Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.91 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15.05.2006, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне положення дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів, витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на факт перебування на його утриманні дітей його теперішньої дружини від попереднього шлюбу, зауважуючи, шо згідно СК України обов'язок утримувати дитину покладено на батьків цієї дитини, та у разі ненадання батьком дитини коштів на утримання, мати дитини має право вирішити питання про стягнення аліментів у примусовому порядку, тобто законом передбачено обов'язок утримувати дітей дружини відповідача від попереднього її шлюбу на батьків цих дітей.
Щодо посилань ОСОБА_1 про перебування на його утриманні його теперішньої дружини, з огляду на те, що остання є непрацевлаштованою та не має джерел доходів, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, наявність у платника аліментів саме непрацездатних чоловіка або дружини. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_9 є непрацездатною особою, має будь- які захворювання чи травми, які унеможливлювали б виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я. Позаяк, апеляційний суд приймає до уваги встановлене ст. 84 СК України право дружини на утримання від чоловіка під час вагітності.
Апеляційний суд погоджується із зауваженнями скаржника про неврахування судом першої інстанції факту перебування на його утриманні дочки від першого шлюбу. Так, на підставі рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справа № 676/5504/15-ц від 30 листопада 2015 року з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно (а.с.48).
Факт виконання зазанченого вище рішення підтверджується наданою відповідачем до суду першої інстанції довідкою про доходи, згідно якої у 2022 року ОСОБА_1 було сплачено 98 492,63 грн. у якості аліментів (а.с. 28).
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, законодавець за вказаними правовідносинами визначив 1/3 частину заробітку платника аліментів із розрахунку на двох дітей.
Відтак, враховуючи доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази, зокрема, дохід відповідача, утримання відповідачем малолітньої дитини від першого шлюбу та наявність у вагітної дружини відповідача права на утримання своїм чоловіком, апеляційний суд, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), вважає за необхідне визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, оскільки такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення розвитку дитини, крім того, буде відповідати достатньому життєвому рівню самого платника аліментів.
При цьому сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України).
Підставами для скасування чи зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 1 п. п. 1-4, ч. 4 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції у частині визначення розміру аліментів не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, рішення суду у частині визначення розміру аліментів підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 січня 2023 року змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягає стягненню, на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 21.11.2022 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді : Л.В. Базіль
П.Я. Ігнатенко