Справа № 347/191/23
Провадження № 1-кп/347/135/23
"30" березня 2023 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12022091190000309 від 17 грудня 2022 року стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Спас Коломийського району Івано- Франківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, не працевлаштований, не одружений, раніше судимий, депутатом не обирався
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на території України діє воєнний стан.
У ранковий час 17.12.2022 ОСОБА_4 , перебуваючи в селі Люча Яблунівської селищної територіальної громади Косівського району Івано- Франківської області, з метою вчинення крадіжки свійських тварин, а саме коней, що належать ОСОБА_6 , зайшов на територію неогородженого господарства за місцем проживання останнього, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Перебуваючи на території вказаного господарства, ОСОБА_4 , впевнившись у відсутності сторонніх осіб та у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив запірний механізм дверей підсобного приміщення, де утримувались коні та інші свійські тварини, після чого проник всередину цього приміщення.
У подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи у підсобному приміщенні, спеціально призначеному для утримання свійських тварин, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, таємно викрав належних ОСОБА_6 двох коней, а саме кобилу сірої в яблучко масті, вартістю 20 333 (двадцять тисяч триста тридцять три) гривні, та кобилу червоної масті, вартістю 22 000 (двадцять діві тисячі) гривень.
Після вчинення крадіжки двох свійських тварин ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 42 333 (сорок дві тисячі триста тридцять три) гривні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину повністю визнав, та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково ствердив, що потерпілий є його знайомим. ОСОБА_4 було добре відомі, що в потерпілого ОСОБА_6 є свійські тварини, а саме два коня. Вказані коні добре відомі ОСОБА_4 , оскільки дані тварини часто випасались на його полі. ОСОБА_4 ствердив, що не мав наміру завдати шкоди ОСОБА_6 , а просто взяв цих коней, щоб зробити домашню побутову роботу в господарстві, зокрема повозити дрова. Ствердив, що одразу після того, як закінчив би роботу повернув їх ОСОБА_6 . ОСОБА_4 зазначив, що дійсно вказані коні були вилучені в нього працівниками поліції, в той момент коли він рухався з ними проїжджою частиною, що підтверджує відсутність у нього наміру завдати шкоди, чи приховати викрадене майно. За допомогою коней, хотів повозити лише дрова. ОСОБА_4 наголосив, що не мав наміру завдати шкоду комусь. ОСОБА_4 щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, просив його суворо не карати, зробив для себе правильні висновки. Просив не позбавляти його волі, та врахувати той факт, що він і так вже перебуває під вартою з 17 грудня 2022 року, що є достатнім покаранням. Зазначив, що подібного не вчинятиме, та буде займатися вихованням двох неповнолітніх дітей.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак подав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. В заяві ОСОБА_6 ствердив, що жодних претензій майнового характеру до обвинуваченого немає. Просив призначити покарання відповідно до закону.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Отже, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) повторно, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває. ОСОБА_4 зареєстрований у с. Спас, Коломийського району однак там тривалий час не проживає, а проживає в с. Акрешори, Косівського району в цивільному шлюбі та має двох неповнолітніх дітей, 2016 року народження, та 2021 року народження. Згідно довідки- характеристики Старости с. Спас, скарг на ОСОБА_4 до сільської ради протягом 2022 року не потупало, депутатом не являється.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні свідоцтва про народження дітей, однак в матеріалах справи є копія вироку Косівського районного суду від 2016 року, в якому зазначено, що на утриманні обвинуваченого є неповнолітня дитина.
Суд також звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягався до адміністративної відповідальності та кримінальної відповідальності.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, повне визнання вини на стадії судового розгляду, також відсутність майнових претензій у потерпілого, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, критичне ставлення до вчиненого.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, предмет злочину, суд вважає, що в даному випадку за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що до обвинуваченого ОСОБА_4 слід застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому інший, більш м'який вид основного покарання, не зазначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді арешту.
Так, на переконання суду, наявні обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття ОСОБА_4 , який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, своєю активною позицією демонстрував критичне ставлення та негативну оцінку своїм протиправним діям, перебування на утриманні малолітньої дитини, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого.
Призначення ОСОБА_4 покарання у виді арешту, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому обраний під час судового розгляду у виді тримання під вартою, залишити на строк зазначений в ухвалі про обрання запобіжного заходу.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, строк його перебування під вартою в умовах Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», починаючи з 13 год 15 хв. 17.12.2022 року, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день арешту.
Строк відбування покарання за даним вироком слід обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 13 год.15 хв. 17 грудня 2022 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 залишити на строк до 17 квітня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 1132 грн., 68 коп.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Косівського районного суду від 20.12.2022 року на мобільний телефон марки Nokia моделі RM-1190 чорного кольору (ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із вмонтованими двома картками оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», вилучений у ОСОБА_4 під час особистого обшуку
Речові докази:
- кобилу сірої в яблучко масті та кобилу червоної масті, які передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 - повернути законному володільцю ОСОБА_6 .
- знімок екрану мобільного телефону (скріншот) ОСОБА_7 на аркуші паперу - залишити при матеріалах кримінального провадження.
- мобільний телефон марки Nokia моделі RM-1190 чорного кольору (ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із вмонтованими двома картками оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» вилучений у ОСОБА_4 під час особистого обшуку - повернути ОСОБА_4 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1