Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 296/8933/22
28 березня 2023 року м. Овруч
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Вачко В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 006036 від 01.12.2022 року, 01 грудня 2022 року о 08 годині 40 хвилин, по вул.Жуйка, 28 в м.Житомир, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ЗАЗ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роти, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці); від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі; пояснив, що в період часу з 29.11.2022 року по 06.12.2022 року його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на лікуванні в Житомирській обласній дитячій лікарні; 01.12.2022 року він знаходився у м.Житомир, щоб у разі потреби, якщо доньці необхідно буде якась допомога (у придбанні ліків, продуктів харчування, тощо) зміг би швидко приїхати до неї; в цей день вранці йому зателефонував лікар і повідомив, що у ОСОБА_4 піднялася дуже висока температура тіла і йому терміново необхідно прибути до лікарні, поспішаючи до лікарні, на блок-посту його зупинили працівники поліції і нібито виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він їм пояснив, що вживав напередодні в обід пиво у малій кількості, а в цей день алкоголю не вживав, так як йому необхідно було у будь-який час їхати до доньки в лікарню, тому він відмовився проходити будь-який медичний огляд, оскільки йому терміново необхідно було їхати в лікарню до доньки, що для нього в той момент було найважливіше; той факт, що у нього були відсутні будь-які ознаки алкогольного сп'яніння, підтверджується відеозаписом, який долучений до протоколу; враховуючи викладені обставини, просить справу провадженням закрити на підставі п.4 ст.247 КУпАП, оскільки в той момент він діяв у зв'язку з крайньою необхідністю, так як дуже хвилювався за стан здоров'я своєї дитини, в підтвердження чого подав копії свідоцтва про народження дитини, витягу із медичної карти стаціонарного хворого № 8199 КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Дослідивши матеріали справи, в т.ч. заяву ОСОБА_1 з поясненнями та додані до неї копії документів, диск з відеозаписами, на якому візуально не вбачається у ОСОБА_5 явних ознак алкогольного сп'яніння, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.
Відповідно до п.4 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Враховуючи викладене вище, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв'язку з вчиненням ним дій в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст.ст. 33-35, 130 ч.1, 221, 247 п.4, 248, 249, 268, 278, 279, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з вчиненням ним дій в стані крайньої необхідності.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. І. Вачко