Справа № 234/7915/21
Провадження № 1-кп/202/499/2023
Іменем України
30 березня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 22022050000005711 від 11.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України
Обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується.
В судовому засіданніпрокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 зазначив, що прокурором у своєму клопотанні не було доведено ризиків на які він посилається як на підставу застосування найсуворішого запобіжного заходу, а перелічені ризики мають характер припущень, тому просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі. Захисник також зазначив про тривале перебування обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, але злочин вчинено під час відбування покарання за аналогічний злочин, в період випробування, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений зареєстрований у м. Краматорськ Донецької області та у зв'язку з веденням воєнного стану на території України і активними бойовими діями на Сході країни, в тому числі у місцевості, наближеній до місця проживання обвинуваченого, ризик переховування останнього та неявки до суду у разі перебування на волі є обґрунтованим.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Доводи захисника та обвинуваченого щодо необхідності зміни запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
На час розгляду цього клопотання, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що продовжують існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, тому підстави для обрання запобіжного у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а обрання саме такого запобіжного заходу є доцільним, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в тому числі й домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Судом також врахована і процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового розгляду в іншому складі суду, який видалявся із зали суду за порушення порядку у залі судового засідання, не підкорявся розпорядженням головуючого, висловлювався нецензурними словами. Порушував ОСОБА_10 порядок у залі судового засідання і під час розгляду цього клопотання, перебивав головуючого, виражався нецензурними словами, висловлював неповагу до суду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою, передбачений статтею 197 КПК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та значну складність справи, яка потребує тривалого часу для її судового розгляду. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, враховуючи, що обвинуваченому інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 214 720 грн. 00 коп. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень).
Керуючись ст.ст. 314, 315, 316, 331, 350КПК України, суд, -
Постановив :
ОСОБА_6 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28.05.2023 року, включно.
Одночасно обрати ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 214 720 грн. 00 коп. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду у визначений час; не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується військова частина у якій він проходить військову службу, без письмового дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця перебування; не спілкуватися зі свідками за даним кримінальним провадженням; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Копію ухвали вручити учасникам процесу.
Головуючий: ОСОБА_11