Справа № 211/2105/22
Провадження № 2/211/494/23
Заочне рішення
іменем України
30 березня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С. В.,
при секретарі Мариненко Е.П.,
за відсутності: сторін у справі,
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд постановити рішення звільнити його від сплати аліментів на користь відповідача на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2017. За час перебування у вказаному шлюбі у сторін народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з відповідачем. У свою чергу, 27.09.2017 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте обставини змінилися: вказана дитина з травня 2021 року стала проживати з позивачем та повністю перебувати на утриманні останнього. У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до суду із вказаним позовом про припинення стягнення аліментів.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача адвокат Савченко В.В. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, своєчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце слухання справи в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України, відзиву на позов не надала.
Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити у цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2017 шлюб розірвано. Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7 - копія свідоцтва про народження).
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 залишилася проживати з матір'ю, про що у позовній заяві вказав сам позивач.
27.09.2017 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на місяць для дитини відповідного віку, починаючи з 12.09.2017 до досягнення дитиною повноліття.
Згідно копії акта обстеження житлового приміщення по факту проживання від 01.02.2022 встановлено, що позивач мешкає разом зі своєю донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з травня 2021 року (а.с. 6).
З 05.10.2022 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 перебуває у Республіці Польща та взята на облік до УВКБ ООН для отримання допомоги.
Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту ст. 181 СК України вбачається, що право на пред'явлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини належить тому з батьків, з ким проживає дитина.
При цьому, відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно зі ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у статтях 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь відповідача на утримання спільної дитини сторін, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Так, судом встановлено факт проживання дитини сторін з позивачем як на території України за адресою: АДРЕСА_1 , так і за її межами у Республіці Польща.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідач своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась, не надала суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин справи, у судові засідання не з'явилась.
Отже, зважаючи на встановлені у справі обставини, беручи до уваги досліджені на їх підтвердження докази, керуючись наведеною правовою позицією Пленуму Верховного Суду, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76, 141, 247, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 180, 181-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуті на підставі судового наказу, виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2022 у справі № 211/4110/17.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко