Справа № 210/4928/22
Провадження № 2/210/480/23
іменем України
30 березня 2023 року
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія «Український Страховий Стандарт», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
28 грудня 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія «Український Страховий Стандарт», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український Страховий Стандарт» та ОСОБА_2 на його користь, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 122 128,52грн., та стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 20 000,00грн., судові витрати стягнути з відповідачів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 25 серпня 2022 року, о 14:00год. в м. Кривий Ріг на перехресті вул. Галатова та вул. Ю.Камінського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «FORD TRANSIT 25675», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «НІСАН МАКСІМА», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно Постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.10.2022 року по справі №210/3185/22, винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, сам позивач отримав фізичні ушкодження. Про настання страхового випадку було повідомлено ПрПТ «СК «Український Страховий Стандарт». Протоколом огляду транспортного засобу від 14.10.2022 року, був встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем «Нісан Максіма», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті ДТП. Згідно висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №128/22 по визначенню матеріальних збитків від 26.10.2022 року, вартість шкоди складає 122 128,52грн. Згідно висновку спеціаліста СМЕ №1207 від 14 вересня 2022 року тілесних ушкодження, які позивач отримав внаслідок ДТП у вигляді: забійної рани голови - яке виникло від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий предмет, та відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, понад 06 днів, але не більше трьох тижнів. Позивач зазначив, що він звертався до страхової компанії з заявою про здійснення страхової виплати, однак, ПрАТ СК «Український Страховий Стандарт» йог документи не були отримані. У зв'язку з чим, посилаючись на вимоги ст.ст.22, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 13 січня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.58).
В ухвалі про відкриття провадження від 13 січня 2023 року відповідачам був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала не отримана відповідачами, що підтверджується поштовими направленнями які 24 лютого 2023 року повернулись на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_2 до суду не надійшло. Відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи відповідно до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Згідно вимог ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
За частинами 1, 5, 6 ст.81, ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2022 року, о 14год. 00хв. в м. Кривий Ріг, Металургійний район на перехресті вул. Галатова та вул. Ю.Камінського громадянин ОСОБА_2 керував ТЗ «FORD TRANSIT», днз. НОМЕР_3 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не почав своєчасно гальмувати, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки ТЗ на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись на другорядній дорозі назначеній дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», не дав дорогу ТЗ, що рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснив зіткнення з авто «Нісан Максіма», днз. НОМЕР_2 під керуванням водія-власника ОСОБА_1 , після чого втратив керування, виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді електроопори. В результаті ДТП ТЗ отримали механічні ушкодження, також було пошкоджено електроопору, чим завдано матеріальні збитки. Також був травмований громадянин ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.3б, 16.11, 12.3, 8.4б ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року по справі №210/3185/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.5-6).
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
14 жовтня 2022 року судовим експертом Рейнюк Олександром Віталійовичем за результатами огляду автотранспортного засобу «NISSAN MAXIMA QX», державний номерний знак НОМЕР_2 складено Протокол огляду транспортного засобу (а.с.7).
Відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №128/22 по визначенню матеріального збитку складеного ОСОБА_3 від 26 жовтня 2022 року (проведеного на підставі заяви ОСОБА_1 на підставі якої був укладений договір про проведення транспортного-товарознавчого дослідження), вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «NISSAN MAXIMA QX 3.0і», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , складає: 122 128,52грн. (13-46).
За частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування», страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Аналогічні позиції висловлені в Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року справа №490/5676/18, провадження №61-11612св19 та Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справа №756/2632/17 провадження №61-12032св19.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика в межах ліміту відповідальності страховика.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18, вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №754/1108/15-ц, провадження №61-20780св18.
За таких обставин, покладання обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, у межах страхового ліміту на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки на відповідача можна покласти відповідальність лише у разі, якщо відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», згідно полісу страхування серії ЕР №207908059, термін дії з 28.01.2022 року по 27.01.2023 року, що підтверджується Повідомлення від страхувальника ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».
Після настання ДТП ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та надав усі необхідні документи для здійснення йому страхового відшкодування, однак виплата не була здійснена.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 122 128,52 грн. на користь позивача ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про стягнення завданої моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено,що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань,ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини,зокрема,характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого,тяжкість завданої травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Суд враховує, що захист порушеного права забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з порушенням її прав. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
З матеріалів справи встановлено порушення прав позивача шляхом завдання майнової шкоди. Завдання майнової шкоди призвело до душевних страждань, пов'язаних із пошкодженням транспорту, що належить позивачу.
Крім того, відповідно до Висновку спеціаліста СМЕ №1207 від 14 вересня 2022 року тілесних ушкодження, які позивач отримав внаслідок ДТП у вигляді: забійної рани голови - яке виникло від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий предмет, та відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (а.с.8-9).
Суд погоджується з доводами позивача, що у зв'язку із пошкодженням транспорту та нанесеними тілесними ушкодженням внаслідок ДТП позивач зазнав душевних страждань, переживань та негативних емоцій. Суд також погоджується із тим, що в результаті пошкодження здоров'я та майна позивача, останній зазнав зміни звичного укладу його життя, пов'язаного із лікування після ДТП, тривалою неможливістю використання пошкодженого транспорту, похилим віком позивача, а винуватець ДТП не відшкодовує завдану матеріальну шкоду.
До того ж позивач витрачає зусилля на відновлення своїх прав, а тому суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.
Разом з тим, визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди, судом враховується характер порушення прав позивача, його наслідки та інші обставини справи, а тому суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом у розмірі 10 000грн., що буде відповідати розумності і справедливості.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене позов слід задовольнити частково.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 992грн. 40коп.
Також, позивачем надано Рахунок-фактура №144 від 13 жовтня 2022 року на суму 3500грн. 00коп. на підтвердження витрат, пов'язаних з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля, платник ОСОБА_1 (а.с.20).
Щодо стягнення витрат за сплату за проведення СМЕ у розмірі 407грн. 30коп., суд відмовляє в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів доказів понесення вказаних судових витрат.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг ); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Проте, позивачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим, в цій частині заявлені вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.3, 11, 14, 22, 23, 599, 636, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», ст.ст.2, 3, 4, 12, 76-81, 89, 95, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія «Український Страховий Стандарт», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український Страховий Стандарт», код ЄДРПОУ: 22229921, місце знаходження: місто Київ, вулиця Багговутівська, 17/21, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , майнову шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 122 128,52грн. (сто двадцять дві тисячі сто двадцять вісім гривень 52 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 10 000грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині в задоволенні прозову, - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український Страховий Стандарт», код ЄДРПОУ: 22229921, місце знаходження: місто Київ, вулиця Багговутівська, 17/21, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по справі у розмірі 2246,20грн. (дві тисячі двісті сорок шість гривень 20 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по справі у розмірі 2246,20грн. (дві тисячі двісті сорок шість гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український Страховий Стандарт», код ЄДРПОУ: 22229921, місце знаходження: місто Київ, вулиця Багговутівська, 17/21;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович