15 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13704/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» - Фелді О. В.,
Політичної партії «Європейська Солідарність» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ»
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/13704/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ»
до Політичної партії «Європейська Солідарність»
про стягнення 3 737 384,64 грн,
Постановою Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21 касаційну скаргу Політичної партії «Європейська Солідарність» (далі - ПП «Європейська Солідарність») залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 залишено без змін.
28.02.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (далі - ТОВ «Підприємство «Київ») про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 164 558,70 грн, орієнтовний розрахунок яких було наведено товариством у відзиві на касаційну скаргу ПП «Європейська Солідарність» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/13704/21.
Так, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Підприємство «Київ» зробило заяву про стягнення з ПП «Європейська Солідарність» на свою користь витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 200 000,00 грн.
Подавши 28.02.2023, тобто протягом 5 днів після ухвалення Верховним Судом постанови, клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, ТОВ «Підприємство «Київ» уточнило суму витрат та надало докази на її підтвердження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2023 призначено до розгляду клопотання ТОВ «Підприємство «Київ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13704/21 у відкритому судовому засіданні на 15.03.2023.
ПП «Європейська Солідарність» подало заперечення на клопотання ТОВ «Підприємство «Київ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому просило зменшити розмір витрат до нуля гривень та залишити заяву без задоволення.
ПП «Європейська Солідарність» в судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до частини 1 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначений учасник справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представника ПП «Європейська Солідарність».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Підприємство «Київ», дослідивши наведені у клопотанні доводи та заперечення проти нього, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Як свідчать матеріали справи, 10.02.2022 між ТОВ «Підприємство «Київ» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЕЛ СІ ЕФ» (фірма) було укладено договір про надання правової допомоги № 71-АО/22 (далі - Договір № 71-АО/22), за умовами якого фірма зобов'язується надавати клієнту правову допомогу за окремими завданнями клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати фірмі винагороду (гонорар) за надання послуг та авансувати або відшкодувати фірмі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1).
Розмір гонорару за надання послуг в рамках кожного окремого завдання, строки та порядок його сплати визначаються у окремих додаткових угодах та/або додатках до цього договору або шляхом обміну повідомленнями (пункт 5.2 договору).
Додатковою угодою № 8 від 01.02.2023 до Договору № № 71-АО/22, укладеною між тими ж сторонами, передбачено, що клієнт доручає фірмі, а фірма зобов'язується надати клієнту на умовах та в порядку, передбачених договором та цією додатковою угодою, правову допомогу щодо комплексного судового супроводу інтересів клієнта в суді касаційної інстанції (Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду) при перегляді постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/13704/21 (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди вартість послуг, що надаються згідно пункту 1.1 цієї додаткової угоди, є фіксованою сумою у розмірі 4 500,00 доларів США, не включаючи ПДВ, що є еквівалентом на дату укладення цієї додаткової угоди - 164 558,70 грн за курсом валют, встановленим Національним банком України на 01.02.2023 .
ТОВ «Підприємство «Київ» у відзиві на касаційну скаргу ПП «Європейська Солідарність» навело орієнтовний розрахунок судових витрат у суді касаційної інстанції, повідомивши, що товариство очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 200 000,00 грн, а докази понесених витрат будуть надані за правилами частини 8 статті 129 ГПК України.
Клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (з уточненням їх розміру) ТОВ «Підприємство «Київ» направило до Верховного Суду в межах строку, передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК України.
У цьому клопотанні ТОВ «Підприємство «Київ» за результатами розгляду справи просило вирішити питання щодо розподілу судових витрат і стягнути з ПП «Європейська Солідарність» на свою користь 164 558,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 164 558,70 грн у суді касаційної інстанції ТОВ «Підприємство «Київ» надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2023 № ОУ-0000028, складений Адвокатським об'єднанням «ЕЛ СІ ЕФ» та ТОВ «Підприємство «Київ», відповідно до якого загальна вартість наданих позивачу послуг за додатковою угодою № 8 від 01.02.2023 до Договору № № 71-АО/22 складає 164 558,70 грн. Також у поданому акті зазначено опис наданих послуг.
Обґрунтовуючи розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилається на складність справи та значення її розгляду для позивача; залучення до надання правової допомоги партнерів, радників, адвокатів та допоміжного персоналу, які загалом витратили на надання правничої допомоги понад 50 годин (за даними адвокатського об'єднання); співмірність розміру витрат із ціною позову; співмірність суми витрат із ринковими цінами на подібні послуги в інших юридичних компаніях відповідного рівня; рейтингом адвокатського об'єднання у списку юридичних компаній України.
Також у клопотанні зазначено, що адвокатами були надані позивачу юридичні послуги у вигляді: консультування керівництва ТОВ «Підприємство «Київ» з приводу правої позиції у справі, підготовка необхідних процесуальних документів, безпосереднє представництво інтересів ТОВ «Підприємство «Київ» у касаційному суді, консультування керівництва ТОВ «Підприємство «Київ» з тих чи інших питань у справі.
Щодо представництва інтересів позивача у касаційному суді у клопотанні зазначено, що така робота включала: періодичні внутрішні наради по проекту; детальний аналіз касаційної скарги; правовий аналіз постанов Верховного Суду, на які у касаційній скарзі послався відповідач; визначення правової стратегії у справі; погодження необхідних процесуальних документів, забезпечення подання їх до суду та іншим учасникам; підготовка клопотання про закриття касаційного провадження; пошук актуальної судової практики з подібних категорій судових спорів; підготовка до участі в судових засіданнях; участь в судових засіданнях; комунікація з клієнтом з приводу судових засідань; листування та/або телефонні переговори з клієнтом.
Разом з тим, як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2023 № ОУ-0000028 послуги, надані позивачу адвокатським об'єднанням, включають в себе: розробку стратегії судового захисту прав та інтересів, підготовку та подачу необхідних процесуальних документів, представництво інтересів під час судових засідань, ознайомлення з матеріалами справи, супроводження компенсації витрат на правову допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що під час касаційного провадження у справі № 910/13704/21 представником ТОВ «Підприємство «Київ» до суду касаційної інстанції було подано відзив на касаційну скаргу ПП «Європейська Солідарність» та клопотання про закриття касаційного провадження. Також представник позивача приймав участь у судовому засіданні 22.02.2023, яке тривало близько 20 хвилин.
Докази щодо ознайомлення представником позивача з матеріалами справи під час касаційного провадження у справі № 910/13704/21 відсутні.
Крім того, позивачем не надано обґрунтувань та доказів щодо наданої йому послуги «супроводження компенсації витрат на правову допомогу», зазначеної у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2023 № ОУ-0000028.
Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, Верховний Суд з огляду на результати розгляду цієї справи у судах та незмінність позиції позивача за час розгляду справи щодо захисту прав та інтересів, враховуючи обсяг та обґрунтованість поданих до суду касаційної інстанції процесуальних документів, дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат - 164 558,70 грн є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, та є явно завищеним.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 301, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13704/21 задовольнити частково.
2. Стягнути з Політичної партії «Європейська Солідарність» (ЄДРПОУ 21715714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ЄДРПОУ 00308146) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень).
3. Доручити Господарському суду міста Києва на виконання цієї постанови видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
В. Г. Суховий