30 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17383/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ломака В.С.)
від 29.06.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)
від 24.01.2023
у справі № 910/17383/21
за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек"
про стягнення 10 516 558,00 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Журавльова О.О.
відповідача - Діденко А.О., Середа Р.С.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" (далі - ТОВ "Торговий дім "Егрітек") про стягнення 10 516 558,00 грн, з яких: 4 968 811,26 грн - пеня, 3 908 053,80 грн - штраф, 1 639 692,91 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем строків поставки частини продукції по II, III, IV етапах постачання продукції за договором від 19.06.2020 № 21-5/1.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі № 910/17383/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 1 545 554,44 грн - процентів за користування коштами, 4 681 688,94 грн - пені, 3 908 053,80 грн - штрафу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Місцевий господарський суд, відхиляючи доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин з 26.10.2020 - 26.11.2020, виходив з несвоєчасного повідомлення товариством про припинення дії форс-мажорних обставин, оскільки за умовами договору відповідач повинен був повідомити до 06.12.2020, тоді як таке повідомлення було здійснено листом лише від 31.12.2020.
Також місцевим господарським судом не прийнято до уваги доводи відповідача про виникнення форс-мажорних обставин у період з 13.01.2021 по 31.03.2021, оскільки товариством в порушення пункту 9.3 договору протягом 10 днів з моменту настання форс-мажорних обставин (до 23.01.2021) не було повідомлено позивача про можливу затримку поставки продукції внаслідок виникнення у його підрядника ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" форс-мажорних обставин, обумовлених наслідками поширення захворювання на COVID-19. Означені обставини були доведені до відома замовника лише 01.04.2021.
За висновком суду першої інстанції, фактичне перенесення на 77 календарних днів поставки ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" на користь ТОВ "Торговий дім "Егрітек" частини продукції за договором підряду, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, що тривали з 13.01.2021 по 31.03.2021, не може бути підставою для автоматичного продовження строків поставки такої продукції за договором № 21-5/1 чи звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну поставку товару, оскільки Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є стороною договору підряду та не зобов'язана відповідати за порушення зобов'язань контрагентами відповідача.
Місцевий господарський суд також взяв до уваги, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 в справі № 910/6601/21 та від 13.07.2021 в справі № 910/1755/21 у задоволенні вимог ТОВ "Торговий дім "Егрітек" до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про внесення змін до договору № 21-5/1 (у тому числі в частині продовження термінів поставки продукції) було відмовлено.
Також, відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій до 1%, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для такого зменшення, тоді як рівень фінансових результатів господарської діяльності не може бути віднесений до таких істотних обставин.
Крім того місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Торговий дім "Егрітек" про залучення до участі у справі ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі № 910/17383/21 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів апеляційного суду відхилила клопотання товариства про залучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки надані докази з огляду на дію в часі підтверджують обставини, які не входять до предмету доказування у даному спорі, тобто не є належними доказами в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, а наведені заявником причини не доводять неможливість подачі (витребування) звіту про фінансовий стан за 2021 рік у встановлений процесуальним законом строк.
Крім того апеляційним господарським судом залишено без задоволення клопотання ТОВ "Торговий дім "Егрітек" про залучення до участі у справі ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/17383/21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" подало касаційну скаргу, якою просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Торговий дім "Егрітек" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 16.07.2019 у справі №911/1897/18, від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, від 21.05.2018 у справі №913/688/17 (щодо повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин); від 28.04.2022 у справі №500/7005/18 (щодо залучення третьої особи); від 16.10.2019 у справі №303/2408/16-ц, від 21.08.2019 у справі №727/9352/17, від 07.12.2021 у справі №902/129/21, від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України).
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Державна служба України з надзвичайних ситуацій проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у ньому, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (замовник) та ТОВ "Торговий дім "Егрітек" (постачальник) 19.06.2020 укладено договір про закупівлю № 21-5/1, на умовах якого постачальник зобов'язався поставити у власність замовнику: ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби пожежні автомобілі для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт) (далі - продукція) у кількості та комплектації згідно зі специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання-передача продукції здійснюється у присутності представників сторін, за накладними та актами приймання-передачі в місці поставки продукції, при наявності документів, зазначених у пункті 5.3 договору.
Умовами пунктів 4.4, 4.7 договору погоджено, що постачальник зобов'язаний не менше, ніж за три робочих дні повідомити замовника про готовність поставити продукцію та узгодити з замовником дату поставки продукції. Датою поставки є дата підписання акта приймання-передачі продукції сторонами за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 13.09.2016 № 818, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2016 за № 1336/29466.
Відповідно до пункту 11.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України і діє до 31.03.2021, а в частині поставки - до повного його виконання.
19.06.2020 було укладено додаткову угоду № 1/21-9/2 до договору, в якій замовник та постачальник домовились про зменшення ціни договору та ціни одиниці товару, погодивши, що ціна договору становить 590 195 880,00 грн, у тому числі ПДВ: 98 365 980,00 грн, відповідно до тендерної пропозиції та специфікації. Крім того, сторони погодили внесення змін до специфікації на продукцію та календарного плану оплати та поставки продукції.
Так, згідно з специфікацією на продукцію, що поставляється, у редакції додаткової угоди від 19.06.2020 № 1/21-9/2, предметом закупівлі є: автоцистерна пожежна АЦ-8-50(63022)-530М, автоцистерна пожежна АЦ-8-50(6511)-530М, автоцистерна пожежна АЦ-8-50(TGS26.360)-530МN, автоцистерна пожежна АЦ-8-50(AD260T36W)-530I у кількості 74 одиниці вартістю (з ПДВ) 7 975 620,00 грн за одиницю загальною вартістю 590 195 880,00 грн.
Згідно з умовами календарного плану оплати та поставки продукції за договором № 21-5/1 (у редакції додаткової угоди від 19.06.2020 № 1/21-9/2), постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції:
за I етапом поставки (25 одиниць) у строк до 6 місяців з моменту попередньої оплати;
за II етапом поставки (12 одиниць) - протягом 5 місяців і 20 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати партії продукції;
за III етапом поставки (11 одиниць) - протягом 5 місяців і 20 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати партії продукції;
за IV етапом поставки (17 одиниць) - протягом 5 місяців і 20 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати партії продукції;
за V етапом поставки (9 одиниць) - протягом 5 місяців і 20 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати партії продукції.
За платіжним дорученням від 22.06.2020 № 8 позивач передплатив 100 % від вартості продукції за II етапом поставки у розмірі 95 707 440,00 грн;
За платіжним дорученням від 16.07.2020 № 11 позивач передплатив 100 % від вартості продукції за III етапом поставки у розмірі 87 731 820,00 грн; платіжним дорученням від 13.08.2020 № 12 позивач передплатив 100 % від вартості продукції за IV етапом поставки у розмірі 135 585 540,00 грн.
За переконанням позивача, передбачений договором обов'язок зі своєчасної поставки замовнику погодженої продукції відповідач виконував неналежним чином, поставивши Державній службі України з надзвичайних ситуацій товар за II, III та IV етапом поставки з простроченням:
- частина продукції за II етапом поставки (до 14.12.2020) у кількості 4 одиниці, загальною вартістю 31 902 480,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 24.12.2020, що підтверджується копією видаткової накладної від 24.12.2020 № 121 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 24.12.2020;
- решта продукції за II етапом поставки (до 14.12.2020) у кількості 8 одиниць, загальною вартістю 63 804 960,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 29.12.2020, що підтверджується копією видаткової накладної від 28.12.2020 № 123 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 29.12.2020;
- частина продукції за III етапом поставки (до 05.01.2021) у кількості 5 одиниць, загальною вартістю 39 878 100,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 15.01.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 14.01.2021 № 1 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 15.01.2021;
- частина продукції за III етапом поставки (до 05.01.2021) у кількості 5 одиниць, загальною вартістю 39 878 100,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 26.01.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 20.01.2021 № 2 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 26.01.2021;
- решта продукції за III етапом поставки (до 05.01.2021) у кількості 1 одиниця, загальною вартістю 7 975 620,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 02.02.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 02.02.2021 № 8 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 02.02.2021;
- частина продукції за IV етапом поставки (до 02.02.2021) у кількості 5 одиниць, загальною вартістю 39 878 100,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 02.02.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 27.01.2021 № 4 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 02.02.2021;
- частина продукції за IV етапом поставки (до 02.02.2021) у кількості 5 одиниць, загальною вартістю 39 878 100,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 17.02.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 15.02.2021 № 9 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 17.02.2021;
- частина продукції за IV етапом поставки (до 02.02.2021) у кількості 4 одиниці, загальною вартістю 31 902 480,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 09.03.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 02.03.2021 № 16 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 09.03.2021;
- решта продукції за IV етапом поставки (до 02.02.2021) у кількості 3 одиниці, загальною вартістю 23 926 860,00 грн, була поставлена позивачу та у встановленому договором порядку прийнята замовником 11.03.2021, що підтверджується копією видаткової накладної від 05.03.2021 № 23 та копією акта приймання-передачі основних засобів від 11.03.2021.
Таким чином:
- продукція за ІІ етапом на суму 95 707 440,00 грн мала бути поставлена позивачу до 14.12.2020 включно (оскільки останній день відповідного строку, встановленого тривалістю в п'ять місяців і двадцять календарних днів з дати здійснення попередньої оплати, припав на 12.12.2020 - суботу та переноситься на наступний за ним робочий день - понеділок, 14.12.2020), а прострочення поставки цієї продукції розпочалося з 15.12.2020;
- продукція за ІІІ етапом на суму 87 731 820,00 грн мала бути поставлена позивачу до 05.01.2021 включно, а прострочення поставки цієї продукції розпочалося з 06.01.2021;
- продукція за ІV етапом на суму 135 585 540,00 грн мала бути поставлена позивачу до 02.02.2021 включно, а прострочення поставки цієї продукції розпочалося з 03.02.2021.
Листом від 03.11.2020 № 122 ТОВ "Торговий дім "Егрітек" повідомив Державну службу України з надзвичайних ситуацій про настання у контрагента - підрядника ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" з 26.10.2020 форс-мажорних обставин та вказав про неможливість виконання ТОВ "Торговий дім "Егрітек" своїх зобов'язань за договором з терміном поставки до 12.12.2020 та неможливість на даному етапі виконання договору здійснити заміну підрядника внаслідок початку фактичного виготовлення ним пожежних автоцистерн та закупівлі останнім матеріалів для всіх 74 одиниць техніки. Відповідач також повідомив позивача про те, що можливим наслідком невиконання ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" умов укладеного з ТОВ "Торговий дім "Егрітек" договору підряду, може стати несвоєчасна поставка пожежних автоцистерн у кількості 12 одиниць з терміном перенесення поставки до 45 календарних днів. Крім того, у цьому листі ТОВ "Торговий дім "Егрітек" звернуло увагу на те, що по закінченні існування форс-мажорних обставин останні будуть підтверджені відповідачем Сертифікатом Торгово-промислової палати України протягом 10 днів з дати закінчення їх існування.
У відповідь на звернення замовник листом від 24.11.2020 № 04-17033/081 повідомив постачальника про те, що істотні умови договору, у тому числі в частині строків постачання продукції, залишаються незмінними, а також звернув увагу ТОВ "Торговий дім "Егрітек" на недопущення порушення строків постачання продукції за цим правочином.
Торгово-промисловою палатою України видано відповідачу Сертифікат № 3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.12.2020 вих. № 1624/05-4, яким засвідчено неможливість виконання ТОВ "Торговий дім "Егрітек" зобов'язань за договором № 21-5/1 та зазначено період дії обставин непереборної сили - з 26.10.2020 по 26.11.2020.
Листом від 31.12.2020 № 653 постачальник повідомив замовнику, що запланована поставка пожежних автоцистерн у кількості 11 одиниць у період до 06.01.2021 здійснюватися не буде. Крім того, у цьому листі ТОВ "Торговий дім "Егрітек" просило замовника розглянути можливість укласти додаткову угоду до договору щодо продовження термінів поставки продукції на підставі отриманого відповідачем Сертифікату № 3100-20-2046 (копія якого була долучена до листа від 31.12.2020 № 653 разом із проектом відповідної додаткової угоди).
Проте, листом від 18.01.2021 замовник, зважаючи на неповідомлення постачальником у встановлений договором десятиденний строк про завершення періоду дії форс-мажорних обставин та вчасного невжиття ТОВ "Торговий дім "Егрітек" заходів з отримання відповідного Сертифікату на їх підтвердження, не визнав зазначені відповідачем як форс-мажорні та відмовив у підписанні додаткової угоди до договору про продовження термінів поставки продукції.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/6601/21 та від 13.07.2021 у справі № 910/1755/21, залишеними без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні вимог ТОВ "Торговий дім "Егрітек" до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про внесення змін до договору № 21-5/1 (у тому числі в частині продовження термінів поставки продукції) було відмовлено.
Зважаючи на порушення ТОВ "Торговий дім "Егрітек" строків поставки продукції за договором, Державна служба України з надзвичайних ситуацій листами від 16.01.2021 № 01-586/081, від 11.02.2021 № 02-1984/081 та від 22.03.2021 № 01-4219/081 зверталася до постачальника з претензіями про сплату останнім сум пені, штрафу та процентів за користування коштами, нарахованих замовником у зв'язку із порушенням постачальником взятих на себе за договором зобов'язань.
Проте, ТОВ "Торговий дім "Егрітек" зазначені вимоги залишило без задоволення, нараховані суми грошових коштів не сплачено.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
5.4. У контексті статті 287 Господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
5.5. ТОВ "Торговий дім "Егрітек" вважає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновків стосовно повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 16.07.2019 у справі №911/1897/18, від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, від 21.05.2018 у справі №913/688/17.
У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення нарахованих сум пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасне здійснення відповідачем поставки частини продукції по ІІ, ІІІ, ІV етапах постачання продукції за укладеним між сторонами договором про закупівлю.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу продукції у строк, визначений за домовленістю сторін.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що у період з 26.10.2020 по 26.11.2020, а також у період з 13.01.2021 по 31.03.2021 у виробника пожежних автомобілів для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (підрядника за укладеним з відповідачем договором підряду № 29/404/20) виникли форс-мажорні обставини. За таких обставин, ТОВ "Торговий дім "Егрітек" вказувало на те, що воно звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції протягом дії форс-мажору та часу, необхідного для ліквідації наслідків цього форс-мажору.
Стаття 617 Цивільного кодексу України містить підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пункту 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків, якщо воно трапилось внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Форс-мажорними обставинами визначаються обставини війни, воєнні дії, диверсії, міжнародні санкції, пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха та об'єктивні обставини (пункт 9.2 договору).
Згідно з пунктом 9.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань, про настання передбачуваний термін дії і припинення вищезазначених обставин зобов'язана негайно, однак не пізніше 10 календарних днів з моменту їхнього настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені сертифікатом Торгового промислової палати України або іншим компетентним органом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Торгово-промисловою палатою України видано відповідачу сертифікат №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.12.2020 №1624/05-4, яким засвідчено неможливість виконання ТОВ "Торговий дім "Егрітек" зобов'язань за договором № 21-5/1 та зазначено період дії обставин непереборної сили з 26.10.2020 по 26.11.2020.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що в порушення умов договору, відповідач про припинення дії форс-мажорних обставин повідомив позивача лише згідно з листом від 31.12.2020, тоді як згідно умов договору повинен був повідомити до 06.12.2020.
Місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами договору вбачається покладення на сторону, яка зазнала впливу форс-мажорних обставин, обов'язку негайно, однак не пізніше 10 календарних днів з моменту їхнього настання і припинення (а не з моменту отримання Сертифіката ТПП), у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання таких обставин, їх передбачуваний термін дії та припинення. У той же час факти, викладені у повідомленні, повинні бути підтверджені сертифікатом Торгового промислової палати України або іншим компетентним органом.
Також суди виходили з того, що період дії обставин непереборної сили з 26.10.2020 по 26.11.2020 поза межами періоду прострочення, заявленого у даній справі.
Що стосується тверджень відповідача стосовно виникнення форс-мажорної обставини у період з 13.01.2021 по 31.03.2021, то суди попередніх інстанцій, спростовуючи зазначене, виходили з того, що в порушення пункту 9.3 договору № 21-5/1 ТОВ "Торговий дім "Егрітек" протягом 10 календарних днів з моменту їх настання (до 23.01.2021) не було повідомлено позивача про можливу затримку поставки продукції внаслідок настання у його підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" форс-мажорних обставин, обумовлених наслідками поширення захворювання на СOVID-19. Означені обставини були доведені до відома позивача лише 01.04.2021 шляхом направлення листа № 44, тобто майже через три місяці.
Відповідно до пункту 9.4 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про не доведеність наявності передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України та договором підстав для звільнення від відповідальності за договором за прострочення поставок продукції.
5.6. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
У справі №910/15264/21 за позовом товариства до Міноборони про внесення змін до договору постачання позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальник через простій підприємства, викликаний пандемією COVID-19 і запровадженим через це карантином, внаслідок якого більшість працівників взяли відпустку за свій рахунок, не зміг вчасно виконати зобов'язання, про що повідомив Міноборони. Стверджуючи, що мають місце форс-мажорні обставини, пропонував контрагенту продовжити строк поставки І партії товару і розірвати договір в частині поставки ІІ партії. Верховний Суд, відповідаючи на питання, якими є наслідки несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини), виходив з того, що неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини. Разом з тим, у даній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що положення укладеного договору не передбачають юридичні наслідки того, що постачальник не повідомив замовника в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний сертифікат чи без нього). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути зазначено в договорі. З огляду на зазначене, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав вважати, що порушення товариством передбаченого договором строку повідомлення Міноборони про настання форс-мажору означає автоматичну втрату товариством права посилатися на форс-мажор у відносинах з контрагентом.
У справі №904/5328/21 за позовом товариства до підприємства про стягнення збитків, штрафу та пені за договором, та за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки, Верховний Суд, погоджуючись із відхиленням судом апеляційної інстанції заперечень позивача щодо недотримання відповідачем порядку повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, передбаченого пунктом 10.3 договору, зазначив, що договором не встановлено такої умови, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.
У справі №911/1897/18 про стягнення попередньої оплати у зв'язку з порушенням умов договору щодо поставки товару, суди попередніх інстанцій, з висновком яких погодився і Верховний Суд, виходили з того, що після укладення договору поставки товару виникли обставини непереборної сили, про настання яких відповідач повідомив позивача листом у день отримання сертифікату Торгово-промислової палати України. Судами враховано, що сторони у пункті 9.1 договору поставки погодили, що строк виконання зобов'язань за договором зміщується відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини і їх наслідки. В зв'язку з чим дійшли висновку, що прострочення боржника у відповідності до норм чинного законодавства України не настало, оскільки строк поставки змістився згідно із строком дії обставин непереборної сили. При цьому, Верховний Суд погодився із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи про загальновідомість факту про те, що з початку 2014 року мала місце збройна агресія Російської Федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації. Зазначений факт розглядався як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії є загальновідомою обставиною, а отже в силу приписів частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.
У справі №913/688/17 про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також пені, 3% річних та інфляційних, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в частині стягнення пені, заначили про наявність форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом та з огляду на положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". При цьому, відхиляючи доводи позивача щодо відсутності доказів поінформування останнього про наявність форс-мажорних обставин, судами встановлено, що умови договору не містять наслідків порушення строку повідомлення.
Дослідивши зазначені скаржником постанови Верховного Суду у справах №910/15264/21, №904/5328/21, №911/1897/18, №913/688/17, суд касаційної інстанції зазначає, що з огляду на фактичні обставини даної справи (№910/17383/21) у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.
У справі, що розглядається, та у зазначених справах, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв'язку з наявністю різних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Тому правовідносини в зазначених скаржником справах, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.
У справі №914/2649/17 предметом спору є внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень з огляду на те, що умови договору щодо вартості об'єкта оренди та розміру орендної плати не відповідають чинному законодавству, а остання оцінка об'єкта оренди проводилася понад 20 років тому, що суперечить приписам Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Велика Палата Верховного Суду, змінивши мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову, зазначила, що те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що містить у частині другій статті 621 Цивільного кодексу України. Разом з тим, зважаючи на те, що сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору про продовження дії цього договору на змінених умовах, Верховний Суд погодився із правомірністю відмови у задоволенні позову.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі №914/2649/17 та у даній справі не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.
5.7. ТОВ "Торговий дім "Егрітек" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про залучення ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" в якості третьої особи та в оскаржуваних судових рішеннях дійшли зазначених висновків без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №500/7005/18.
Відповідно до частин першої - третьої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
ТОВ "Торговий дім "Егрітек" до місцевого та апеляційного судів було подано заяву про залучення до участі у справі ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на те, що результати розгляду справи прямо вплинуть на майнові права та законні інтереси, оскільки між відповідачем та зазначеним товариство укладено договір підряду на виконання договору з публічних закупівель, укладеного між Державною службою України з надзвичайних ситуацій та ТОВ "Торговий дім "Егрітек".
Судами попередніх інстанцій, з огляду на приписи статей 50, 51 Господарського процесуального кодексу України у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" було відмовлено.
У справі №500/7005/18, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, за позовом Управління Пенсійного фонду до державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду, стягувачем за яким є ОСОБА_1 , Верховний Суд, скасовуючи оскаржувані судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку, що незалучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 , є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Проаналізувавши згадане судове рішення, колегія суддів зазначає, що наведені висновки щодо застосування норм процесуального права зроблені судом касаційної інстанції, виходячи з інших встановлених фактичних обставин справи, щодо правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, що переглядається.
5.8. Щодо оскарження судових рішень в частині висновків щодо відхилення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій до 1%.
ТОВ "Торговий дім "Егрітек" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №303/2408/16-ц, від 21.08.2019 у справі №727/9352/17, від 07.12.2021 у справі №902/129/21, від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій до 1%, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для такого зменшення, тоді як рівень фінансових результатів господарської діяльності не може бути віднесений до таких істотних обставин.
Щодо наведених у касаційній скарзі постанов Верховного Суду, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
У постанові від 16.10.2019 у справі №303/2408/16-ц, на висновки якої щодо застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення місцевого суду, яким, зокрема, зроблено висновок про можливість зменшення нарахованої позивачем пені. При цьому, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції виходив із фінансово-матеріального становища відповідачів, що підтверджується доказами, а також того, що в силу незалежних від волі позичальника об'єктивних обставин (введення тимчасової адміністрації в банківській установі) сплачені ним кошти не були зараховані в рахунок погашення заборгованості.
У справі № 727/9352/17, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду визнала за можливе зменшити розмір пені до 40 тис.грн, заявленого до стягнення з приватного нотаріуса за порушення строків сплати орендної плати, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві, виходячи з того, що сума пені більш ніж утричі перевищує суму простроченого зобов'язання.
У справі №902/129/21 Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу, враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, відсутність поставки станом на день вирішення вказаного спору, попередні договірні взаємовідносини сторін, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, і крім того, вжиття заходів з усунення негативних наслідків невиконання відповідачем договірних зобов'язань та попередження позивача про неможливість виконання зобов'язання, що надавало можливість позивачу завчасно придбати аналогічний товар в інших контрагентів.
У справі №918/289/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що з огляду на відсутність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов'язання за договором мало наслідком значні збитки для позивача, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно перевіривши доводи сторін щодо зменшення штрафних санкцій та надані на їх підтвердження докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 90 %, до 247 030, 15 грн, що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов'язання.
Тобто, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є, в першу чергу, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Інші доводи касаційної скарги не містять підстав оскарження судових рішень, фактично стосуються незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.9. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/17383/21.
2. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/17383/21.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кролевець