29 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/3657/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023
(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді - Желік М.Б., Матущак О.І.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022
(суддя - Синчук М.М.)
у справі №914/3657/21
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галина»
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
13.03.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21 разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 , скаржником у касаційній скарзі зазначено місцезнаходження Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галина» (далі - ОСББ «Галина») - 80600, Львівська область, місто Броди, площа Ринок, 17.
Разом з тим, з 05.02.2018 у Верховного Суду наявний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На запит Верховного Суду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за пошуком по ідентифікаційному коду ОСББ «Галина» - 35938055, місцезнаходженням ОСББ «Галина» є 80600, Львівська область, Бродівський р-н, місто Броди, вулиця Калліра, будинок 1, водночас відомості щодо місцезнаходження, які вказані скаржником у касаційній скарзі відсутні.
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки, а саме належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України щодо форми і змісту касаційної скарги, шляхом подання уточненої касаційної скарги, в якій зазначити належне місцезнаходження ОСББ «Галина».
Окрім того, за змістом п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.
Відповідно до заголовку та змісту касаційної скарги, в якості предмету касаційного оскарження скаржник визначила постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21.
Разом з тим, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями ст. 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (передати справу повністю або частково на новий розгляд, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).
Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки відповідно до описової частини касаційної скарги, скаржник зазначає про наявність підстав для скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21 повністю або частково, однак у прохальній частині скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 частково і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Водночас скаржник не зазначає у якій саме частині оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню та не зазначає щодо рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21.
З вищенаведеного вбачається, що описова частина не відповідає її прохальній частині, а тому скаржнику необхідно однозначно сформулювати, в якій частині оскаржуються рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, а також уточнити які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною 2 ст. 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21, ОСОБА_1 в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Отже, у визначений Верховним Судом строк ОСОБА_1 слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Предметом оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду, яка прийнята 07.02.2023, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови є 27.02.2023.
Однак ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою 13.03.2023, про що свідчать відомості відділу поштового зв'язку на конверті у якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Водночас доказами на підставі яких можна встановити вищевказані обставини, зокрема, можуть бути поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надає докази отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 ГПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Водночас ч. 3 ст. 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У 2021 році ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСББ «Галина», про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Галина», оформлене протоколом № 2 від 02.10.2016 в частинах: №№ 3, 4 та 5.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі №914/3657/21 рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у справі №914/3657/21 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4 540,00 грн (2 270,00 грн* 200%).
Однак до касаційної скарги скаржника не додано доказів сплати судового збору, натомість заявлено клопотання, у якому скаржник просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік, вона одинока мати, утримує дитину віком до чотирнадцяти років і 17 років у складі малозабезпеченої сім'ї та виступає на захисті також їх соціальних і житлових прав. На підтвердження зазначеного скаржник надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 13.03.2023, видані Бродівською ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області, відповідно до яких остання отримала за 2022 рік 6427,11 грн соціальних виплат з відповідних бюджетів та 80 552, 39 грн заробітної плати, копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 11.10.2013 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження дитини, а саме: ОСОБА_2 , батьками якої вказані батько - ОСОБА_2 , матір - ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 , батьками якої вказані батько - ОСОБА_2 , матір - ОСОБА_4 .
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з наступних підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в касаційному суді, слід застосовувати положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна, з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема, у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
При цьому, Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
З огляду на приписи статті 287 ГПК України, реалізація особою права на касаційне оскарження рішення (ухвали, постанови) судів попередніх інстанцій здійснюється шляхом подання касаційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 290 цього Кодексу. Частиною 4 статті 290 ГПК України визначено перелік обов'язкових додатків до касаційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.
Отже, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".
Колегія суддів зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник належним чином не підтвердила, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2022 році інших видів доходів. Суд зазначає, що з доданих до касаційної скарги документів не можна встановити, що ОСОБА_1 є одинокою матір'ю та є членом малозабезпеченої сім'ї. Крім того скаржником також належно не обґрунтовано, що ця справа стосується її соціальних та житлових прав.
Зважаючи на викладене Суд, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 на підставі наданих скаржником доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, у зв'язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в неї грошових коштів для сплати судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 4 540,00 грн.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити: уточнену касаційну скаргу в якій зазначити: належне місцезнаходження ОСББ «Галина»; однозначно сформулювати, в якій частині оскаржуються рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, а також уточнити які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень; зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якому навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, разом з належними доказами отримання оскаржуваної постанови апеляційної господарського суду; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 4 540,00 грн.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі №914/3657/21 залишити без руху.
3.Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
Г.О. Вронська