29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" березня 2023 р. Справа № 924/970/22
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький
до Фізична особа-підприємець Герасимов Анатолій Олександрович, м. Хмельницький
про стягнення 13998,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Яковлев А.В. - згідно довіреності
від відповідача: Герасимов А.О.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Встановив: Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Герасимова Анатолія Олександровича про стягнення 17298,19 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Герасимова Анатолія Олександровича, м. Хмельницький про стягнення 17298,19 грн в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10:30 год. 01 лютого 2023 року.
Відповідач подав пояснення (вх.№05-08/357/23 від 01.02.2023) у яких просить суд відмовити у позові. В обгрунтування клопотання повідомив, що договір між сторонами відсутній, позивач не надіслав відповідачеві досудове попередження з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги станом на день подачі позову, ігнорував заяви щодо відключення від тепломереж.
Повідомив, що 22.02.21р. було направлено рекомендованим листом заяву-клопотання про надання дозволу на відключення від тепломережі, оскільки підприємницька діяльність не здійснюється з грудня місяця 2020 р. по теперешній час
Позивачем подано заяву (вх.№05-08/359/23 від 01.02.2023) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та просить стягнути з відповідача 13998,00 грн.
Ухвалою суду від 01.02.2023 заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, підготовче засідання та клопотання відповідача (вх.№05-08/357/23 від 01.02.2023) про закриття провадження у справі відкладено на 09:30 год. 21 лютого 2023 р.
Ухвалою суду від 21.02.23 у клопотанні відповідача (вх. № 05-08/357/23 від 01.02.2023) про закриття провадження у справі відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі №924/970/22. Призначено справу №924/970/22 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09:30 год. 15 березня 2023р.
15.03.2023 оголошено перерву до 09:30 год. 23.03.2023.
23.03.23 судове засідання не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, а тому ухвалою суду від 23.03.2023 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце судового засідання у справі №924/970/22, о 12 год. 00 хв. 29 березня 2023 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 05-08/357/23 від 01.02.2023) проти позовних вимог заперечив, просить суд відмовити у позові. Повідомив, що 22.02.2021р. відповідач надіслав до Хмельницької міської ради та директору Хмельницьктеплоенерго (05.11.2020) заяву про відключення від мереж за рахунок відповідача. Вважає, що попередній договір втратив чинність у 2018р.
Звертає увагу на те, що позивач проігнорував заяву про відключення від мереж.
Вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
22.10.2014 року між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та Фізичною особою-підприємцем Герасимовим Анатолієм Олександровичем було укладено Договір про надання послуг з теплопостачання № 4125/1028 (далі - Договір), згідно умов якого Позивач надає Відповідачу послуги з централізованого опалення та підігріву води у відповідності до умов до укладеного Договору, а саме у приміщення площею за адресою по вул. Перемоги, 6 у місті Хмельницькому.
У пункті 5 договору від 22.10.2014 сторонами було погоджено тарифи на послуги, зокрема, з централізованого опалення - 1121,33 грн за одну використану Гкал.
Відповідно до п. 6 договору від 22.10.2014 плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії (показники розрахункових приладів обліку) до 25 числа розрахункового місяця. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом, згідно з нормами споживання теплової енергії (п. п. 6.5, 6.6 договору).
Згідно з п. 6.7 договору тариф на постачання теплової енергії та порядок розрахунків, які вказані в договорі, вказані на день укладання договору і можуть змінюватись за рішенням компетентних державних органів.
Відповідно до п. 6.8 договору виконавець повідомляє споживача письмово (шляхом направлення повідомлення чи в рахунку за послуги) або в засобах масової інформації про зміну тарифів та додаткового погодження із споживачем не потребує.
У разі зміни тарифів споживач сплачує за надані послуги за новими тарифами з дня введення їх в дію (п. 6.9 договору).
За умовами п. 7 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 договору).
Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмір 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 7.2 договору від).
Згідно з п. 7.3 договору у платіжному дорученні споживач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату, підпис та призначення платежу.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що за наявності заборгованості у споживача за цим договором виконавець зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані у минулі періоди за цим договором.
Відповідно до п. 9 договору за наявності у приміщенні засобів обліку теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку.
Споживач має право на своєчасне отримання послуг належної якості згідно з чинним законодавством та умовами цього договору (пп. 1 п. 13 договору).
Умовами договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, оплачувати послуги в установлений договором строк; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (пп. 1, пп. 6 п. 14 договору).
Відповідно до п. 28 договору він набуває чинності з 22.10.2014 та діє до 22.10.2015. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов, передбачених п. 29 договору.
За приписами п. 29.1 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.
У матеріали справи надано виставлені позивачем на підставі договору №2951 від 09.11.2011 рахунки :
№ 1028 від 29.11.2021р. на суму 4401,20 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця,
№ 1028 від 30.12.2021р. на суму 6244,16 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1028 від 31.01.2022р. на суму 9789,02 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1028 від 28.02.2022р. на суму 12913,55 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1028 від 31.03.2022р. на суму 15941,50 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця;
№ 1028 від 29.04.2022р. на суму 17298,19 грн., з відображенням дебіторської заборгованості на початок місяця.
В матеріали справи позивач надав договір про надання послуги з постачання теплової енергії №7803/1028 від 03.03.2021, з повідомленням того, що відповідач підписаний примірник договору не повернув, своїх заперечень або протоколу розбіжностей не надав, а тому на підставі абз.3 ч.4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вважає , що договір №7803/1028 від 09.03.2021 є укладеним.
Несплата відповідачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 13998,19 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.11.2021 по 01.05.2022.
Зменшення заборгованості відбулось за рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, проте в призначенні платежу зазначено за договором №1028. Оскільки відповідачем не зазначено повного номера договору, суд не може ідентифікувати за яким договором була здійснено проплата (№4125/1028 від 22.10.2014 чи №7803/1028 від 03.03.2021).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідач подав заяву позивачу від 05.11.2020 про ненадання послуг з опалення власнику кв. АДРЕСА_1 та виконати усі запобіжні роботи щодо заблокування реального обігріву власності по АДРЕСА_2 та опломбуванню. Усі витрати на від'єднання від централізованого опалення зобов'язувався оплатити вчасно, претензій по проходженню теплосітей через свою власність не пред'являти.
Також, заявою-клопотанням від 22.02.2021 відповідач звернувся до Хмельницької міської ради та позивача про надання дозволу на відключення від тепломережі з врахуванням викладених підстав.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10.07.2018р. накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.07.2021 у позові за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю відмовлено.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 09.03.2022р. заходи забезпечення позову про арешт на квартиру АДРЕСА_3 та арешт на квартиру АДРЕСА_1 скасовано.
09.03.2021р. позивач направив Фізичній особі-підприємцю Герасимову Анатолію Олександровичу проект договору №7803/1028 про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідач підписаний примірник договору не повернув, своїх заперечень або протоколу розбіжностей не надав, а тому на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач вважає, що договір №7803/1028 від 09.03.2021 є укладеним.
На підставі договору з індивідуальним споживачем на послугу з постачання теплової енергії №7803/1028 від 03.03.2021 позивач нарахував заборгованість в сумі 13998,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за період з 01.11.2021 по 01.05.2022.
Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає договір з індивідуальним споживачем на послугу з постачання теплової енергії №7803/1028 від 03.03.2021 укладеним.
Згідно до статті 181 Господарського кодексу України (редакція від 19 лютого 2016 року) визначено загальний порядок укладання господарських договорів, а саме: Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. {Частина перша статті 181 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-VII від 15 квітня 2014 року; Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони; У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо); Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими; У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який неукладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10.07.2018р. накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Відповідач подав заяву позивачу від 05.11.2020 про ненадання послуг з опалення власнику кв. АДРЕСА_1 та виконати усі запобіжні роботи щодо заблокування реального обігріву власності по АДРЕСА_2 та опломбуванню. Усі витрати на від'єднання від централізованого опалення зобов'язувався оплатити вчасно, претензій по проходженню теплосітей через свою власність не пред'являти.
Також, заявою-клопотанням від 22.02.2021 відповідач звернувся до Хмельницької міської ради та позивача про надання дозволу на відключення від тепломережі з врахуванням викладених підстав.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 09.03.2022р. заходи забезпечення позову про арешт на квартиру АДРЕСА_3 та арешт на квартиру АДРЕСА_1 скасовано.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, за змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (14-499цс19).
Зважаючи на викладені обставини, з правовою позицією та аргументами позивача суд не погоджується.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що за наведених вище обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Герасимова Анатолія Олександровича, м. Хмельницький про стягнення 13998,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 30.04.2023 р.
Суддя І.В. Грамчук
Видрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (admin@teplo.km.ua), 3 - відповідачу ( АДРЕСА_4 ). реком. з повідомл. про вруч.