Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1513/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді: Усатого В.О.
при секретарі судового засідання П'ятак А.С.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022) у справі
за заявою ОСОБА_2 , м. Харків
до публічне акціонерне товариство "Футбольний Клуб "Металіст", м. Харків
про визнання банкрутом
за участю:
представника - Юрченка Ю.І.
представниці Кабінету Міністрів України - Богуцької В.В.
представниці Головного управління ДПС у Харківській області - Чорнобривець Є.Є.
представниці представниці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Прокопчук Я.М.
Постановою господарського суду Харківської області від 22.04.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, процедуру розпорядження майном ПАТ "ФК "Металіст" припинено, визнано юридичну особу ПАТ "ФК "Металіст" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражну керуючу Левкович О.К.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Проте, господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
02.08.2022 до суду від кредитора - ОСОБА_1 надійшла заява про винесення окремої ухвали (вх. № 7585), в якій заявник просить суд:
1) задовольнити його заяву;
2) винести окрему ухвалу у справі та надіслати її до відповідного органу досудового розслідування для внесення відповідної інформації/відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з метою забезпечення конституційної гарантії обов'язковості до виконання та непорушності судового рішення (ст. ст. 129, 129-1 Конституції України) та невідворотності відповідальності за невиконання судового рішення (ст. 382 Кримінального кодексу України);
3) зобов'язати відповідний орган досудового розслідування розглянути окрему ухвалу, вжити невідкладні заходи по усуненню недоліків у роботі посадових осіб підприємства, відповідальних за правову роботу (юридичне супроводження даної справи) та недопущення у майбутньому подібних порушень;
4) про результати окремої ухвали та вжиті заходи повідомити господарський суд у десятиденний строк з моменту отримання;
5) попередити, що посадові особи несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, згідно з чинним законодавством.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на прийняття Кабінетом Міністрів України та підписання прем'єр-міністром України Гройсманом В.Б. розпорядження № 234-р від 11.04.2018 "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду", який, на думку ОСОБА_1 , позбавив кредиторів ФК "Металіст" права на погашення їх боргів за рахунок майна боржника - ПАТ "ФК "Металіст".
Заявник вважає, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 234-р від 11.04.2018 "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду" порушує ст. ст. 3, 9, 41 Конституції України, ст. 382 Кримінального кодексу України, ч.ч. 15, 16 ст. 16 та ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 4 ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", п. п. 1, 15 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2022 № 985, ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Після усунення обставин, які перешкоджали виконанню обов'язків судді, а саме після виходу судді з лікарняного, ухвалою суду від 10.08.2022 призначено заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022) до розгляду на 25.10.2022. Залучено до участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022) Кабінет Міністрів України. Зобов'язано ОСОБА_1 надати суду докази надсилання заяви про винесення окремої ухвали на адресу Кабінету Міністрів України та ліквідатора (оригінали фіскальних чеків та поштових описів вкладення). Запропоновано Кабінету Міністрів України, ліквідатору та іншим учасникам у справі про банкрутство до дати проведення судового засідання надати суду: відзив на заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх.№7585 від 02.08.2022) з його правовим та документальним обґрунтуванням; докази надсилання відзиву на адресу ОСОБА_1 (оригінали фіскального чека та поштового опису вкладення).
19.09.2022 до суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2022 надійшла заява (вх. № 10096) з доказами надсилання заяви про винесення окремої ухвали на адресу Кабінету Міністрів України та ліквідатора.
25.10.2022 ОСОБА_3 - головний спеціаліст відділу судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - особа, яка діє від імені Кабінету Міністрів України, подала до суду заперечення (вх. № 12469) на заяву про винесення окремої ухвали, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про винесення окремої ухвали. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що підставою прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 11.04.2018 №234-р "Про визначення органу майновим комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду" був вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.08.2017 у справі № 712/9154/17; зауважує на тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2018 № 234-р в судовому порядку оскаржена не була, на даний час не визнана протиправною та не скасована; зазначає, що ОСОБА_1 не доведено наявність порушення законодавства чи недоліків в діяльності Кабінету Міністрів України; крім того вважає, що надання оцінки нормативно-правовому акту, у сенсі визнання його незаконним чи неправомірним, має відбуватися в іншому судовому провадженні.
Того ж дня до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 (вх. № 12535 від 25.10.2022) на заперечення Кабінету Міністрів України, в якій кредитор просить суд відкласти розгляд його заяви на іншу дату (посилаючись на надання Кабінетом Міністрів України заперечень на заяву лише напередодні судового засідання, а також на неможливість представника ОСОБА_1 бути присутнім у даному судовому засіданні) або розглянути заяву без його участі та задовольнити її.
У наданій відповіді ОСОБА_1 зазначає про те, що заперечення Кабінету Міністрів України, на його думку, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зводяться виключно до порядку оскарження розпорядження КМУ, однак не стосуються конституційної гарантії щодо обов'язковості судового рішення, яка, як зазначає кредитор, порушена в даній справі та була підставою його звернення до суду з заявою про винесення окремої ухвали. Крім того, кредитор зауважує на тому, що його заява подана в порядку забезпечення обов'язковості виконання і дотримання вимог судового рішення згідно зі ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ст. 382 КК України і не стосується оскарження рішення в порядку, визначеному КАС України.
Ухвалою суду від 10.08.2023 відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022) на 20.12.2022.
26.10.2022 до суду надійшов відзив ліквідатора (вх. № 12568), в якому арбітражна керуюча Левкович О.К. підтримала заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали та просила її задовольнити.
12.12.2022 до суду від ліквідатора разом із клопотанням про проведення судового засідання без її участі (вх. № 16077) надійшли пояснення до заяви про винесення окремої ухвали.
Ухвалою суду від 20.12.2022 учасників у справі про банкрутство повідомлено про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх.№7585 від 02.08.2022) на 02.03.2023.
17.01.2023 до суду від КМУ надійшло клопотання (вх. № 1121) про долучення документів, а саме копій ухвал Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 про відкриття провадження у справі та від 25.10.2022 про витребування доказів у справі №640/25903/20.
Ухвалою суду від 02.03.2023 учасників у справі про банкрутство повідомлено про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх.№7585 від 02.08.2022) на 16.03.2023.
16.03.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх.№6413), у яких кредитор просить суд задовольнити його заяву про винесення окремої ухвали та зазначає про те, що станом на дату подання даних документів за його заявою наявне кримінальне провадження № 62021100010000802 від 08.09.2021 за ч. 2 ст. 364 КК України. Також, заявник зазначає про те, що ним оскаржується вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.08.2017 про застосування спеціальної конфіскації по відношенню до ПАТ "ФК "Металіст".
Представник Гоменюка В.М., присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав заяву про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022).
Присутня в судовому засіданні педставниці КМУ підтримала в повному обсязі заперечення за заяву ОСОБА_1 , подані раніше.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022), дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників у справі про банкрутство, суд встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "ФК "Металіст", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 до боржника на суму 11824844,52 грн основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Яковлева Є.В., призначено попередньому засіданні суду.
11.06.2017 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "ФК "Металіст" № 43606.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.08.2017 у справі №712/9154/17, крім іншого, застосовано спецконфіскацію з примусовим вилученням у власність держави усе належне майно, в тому числі матеріальні і нематеріальні активи, корпоративні права ПАТ "ФК "Металіст".
Доказів, які б свідчили про скасування вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 21.08.2017 у справі №712/9154/17, матеріали справи не містять.
У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.04.2018 №234-р "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду" віднесено майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельну ділянку, товарні знаки), конфісковані у публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст" (код згідно з ЄДРПОУ 24341697), товариств з обмеженою відповідальністю "Металіст Холдинг" (код згідно з ЄДРПОУ 32870356) і "Металіст-Арена" (код згідно з ЄДРПОУ 34860423), до сфери управління Харківської облдержадміністрації. Визначено Харківську облдержадміністрацію уповноваженим органом управління корпоративними правами, конфіскованими у публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст" (код згідно з ЄДРПОУ 24341697), товариств з обмеженою відповідальністю "Металіст Холдинг" (код згідно з ЄДРПОУ 32870356).
Доказів, які б свідчили про визнання протиправною та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.04.2018 №234-р "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду", матеріали справи не містять.
В обґрунтування заяви про винесення окремої ухвали ОСОБА_1 посилається на прийняття Кабінетом Міністрів України та підписання прем'єр-міністром України Гройсманом В.Б. розпорядження № 234-р від 11.04.2018 "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду", який, на думку ОСОБА_1 , позбавив кредиторів ФК "Металіст" права на погашення їх боргів за рахунок майна боржника - ПАТ "ФК "Металіст".
Заявник вважає, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 234-р від 11.04.2018 "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду" порушує ст. ст. 3, 9, 41 Конституції України, ст. 382 Кримінального кодексу України, ч.ч. 15, 16 ст. 16 та ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 4 ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", п. п. 1, 15 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2022 № 985, ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію даному спору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06.12.1998, Європейський Суд вирішив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Як зазначено вище, у поданій заяві ОСОБА_1 посилається на те, що у діях Кабінету Міністрів України містяться ознаки кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України, які, на його думку, полягають у виданні розпорядження № 234-р від 11.04.2018 "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду" під час дії мораторію, введеного ухвалою суду від 09.06.2017.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із Законом України "Про Кабінет Міністрів України" та відповідно до пункту 2 § 1 Регламенту Кабінету Міністрів України (далі - Регламент), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та, зокрема, через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Питання діяльності, зокрема міністерств, у Кабінеті Міністрів України представляють відповідні міністри, які забезпечують формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю.
Розпорядження Кабінету Міністрів України № 234-р "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду" було видане 11.04.2018, тому у даному випадку слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв станом на зазначену дату.
Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ і ЗОБОВ'ЯЗАНЬ щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав ДО дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання ЦИХ зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється СТЯГНЕННЯ на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника СПЛАТИТИ КРЕДИТОРУ певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
З огляду на вищезазначені норми заявник помилково ототожнює грошові зобов'язання та спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України.
Відповідальність за невиконання судового рішення передбачена, зокрема, статтею 382 КК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об'єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.
З об'єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися: невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.
Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Суб'єктом злочину може бути лише службова, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суд зауважує на тому, що заявником не доведено наявність у діях службових осіб Кабінету Міністрів України умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
При цьому, суд зауважує на тому, що ухвала господарського суду Харківської області від 09.06.2017 не містить прямих вказівок для Кабінету Міністрів України.
Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.
При винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду.
За своєю суттю окрема ухвала є формою РЕАГУВАННЯ суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх УСУНЕННЯ шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
Водночас, вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду та є його правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.
Відповідний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18 та від 18.05.2018 у справі №521/18287/15-ц.
Заява ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022) фактично за своїм змістом є оскарженням розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.04.2018 № 234-р "Про визначення органу управління майновими комплексами та корпоративними правами, конфіскованими за рішенням суду".
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , у разі, якщо вважає наявними ознаки кримінального правопорушення у діях певних осіб, не позбавлений права самостійно звернутися до органу досудового розслідування з відповідним повідомленням.
При цьому, як зазначає сам заявник, за його заявою наявне кримінальне провадження № 62021100010000802 від 08.09.2021 за ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем), на підтвердження чого ОСОБА_1 надано до суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників у справі про банкрутство), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи, що ОСОБА_1 у заяві про винесення окремої ухвали, на переконання суду, не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022) відмовити.
Керуючись ст. ст. 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали (вх. № 7585 від 02.08.2022).
Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, ОСОБА_1 , Кабінету Міністрів України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 27 березня 2023 року.
Суддя (підпис) Усатий В.О.