_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"20" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2261/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"; (вул.Промислова,20,Обухів,Київська область,08702)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОІНВЕСТ-М” (вул.Північна буд.32,Нижні Торгаї,Нижньосірогозький район, Херсонська область,74741)
про стягнення 1383947,65 грн.;
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОІНВЕСТ-М”, в якому просить господарський суд про стягнення заборгованості в сумі 1 383 947,65грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №48/21-3 від 01.03.2021р..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2261/22 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
18.01.2023 представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: вул.Північна буд.32,Нижні Торгаї,Нижньосірогозький район, Херсонська область,7474.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи /абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону/.
Господарським судом 20.01.2023 року на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, повідомлено відповідача про постановлення ухвали від 20.01.2023 року у справі № 916/2261/22 шляхом розміщення посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/107876327; та шляхом розміщення тексту ухвали.
Таким чином, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи № 916/2261/22 з 20.01.2023 року.
Крім того, відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на електронну пошту в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, що підтверджується витягами з журналу реєстрції телеграм, телефонограм, факсограм, електронної пошти, публікації в межах Інтернет.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали Господарського суду Одеської області були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2401/22, міг ознайомитися з текстом цих ухвал.
Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 20.03.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (надалі за текстом - Позивач) укладено договір поставки № 48/21-3 від 01 березня 2021 р. (надалі за текстом - Договір поставки) продукції виробничо-технічного призначення (надалі за текстом - Товар) з Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ- М», відповідно до якого Позивачем було передано у власність Відповідачеві Товар та документи, що до нього відносяться.
За умовами п. 1.1, 1.2 Договору поставки, а також Додатків до Договору поставки. Відповідачу був поставлений Товар відповідно до видаткових накладних: 47094 від 16.09.2021 р. на суму 168 330,00 грн.; 47103 від 16.09.2021 р. на суму 684 543,42 грн.; 47763 від 21.09.2021 р. на суму 84 991,56 грн.; 48394 від 24.09.2021 р. на суму 362 332,44 грн., а всього на суму 1 300 197,42 грн. в строки, вказані в додатках до Договору поставки.
Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору поставки Відповідач зобов'язувався здійснити оплату за поставлений Товар в строк, вказаний в додатковій угоді від 04 січня 2022 р. - до 20 лютого 2022 р., проте, в порушення умов Договору поставки, прострочив оплату Товару та не оплатив вартість поставленого Товару. Отже, станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно накладних за поставлений Товар складає суму 1 300 197,42 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 1300197,42 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 83750,23 грн -10% річних.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за поставку товару у розмірі 1300197,42 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10% річних за користування товарним кредитом у розмірі 83750,23 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти па суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем
Відповідно до п. 2.6 Договору за користування товарним кредитом, ПОКУПЕЦЬ сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. В додатках до договору, в яких передбачена оплата після поставки Товару - «відстрочений платіж», вказаний розмір відсотків за користування Товарним кредитом - 0,10 % вічних. Пунктом 2 додаткової угоди від 04 січня 2022 р. з 02 грудня 2021 року розмір відсотків за користування товарним кредитом було збільшено до 10 % річних.
Пунктом 2.7 Договору передбачено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання Товару Покупцем, та закінчується в день повного розрахунку Покупцем за поставлений Товар. Саме тому, відповідно до актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом були нараховані відсотки за період, починаючи з наступного дня після поставки Товару.
Пунктом 2.11 Договору передбачено, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються Постачальником відповідно до п. 2.6 та 2.7 Договору. Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом та надсилає його в двох примірниках на адресу місцезнаходження Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути один примірник підписаного акта Постачальнику протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний примірник акта не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 83750,23 грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ-М» (вул. Північна буд. 32, Нижні Торгаї, Нижньосірогозький район, Херсонська область , 74741, код ЄДРПОУ 37879133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (вул. Промислова, 20, Обухів, Київська область, 08702, код 36348550) за договором поставки 1 300 197, 42 грн. основного боргу та 83 750,23 грн. відсотків за користування товарним кредитом. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 20759,21 грн.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30 березня 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов