Справа № 474/302/23
Провадження № 2-а/474/3/23
про залишення позову без руху
30.03.23р. смт Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., під час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Миколаївській області та начальника СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП України в Миколаївській області капітана поліції Томіци Євгенія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне стягнення та закриття справи, -
встановив:
29.03.2023р. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції України в Миколаївській області та начальника СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП України в Миколаївській області капітана поліції Томіци Євгенія Сергійовича, в якому просить:
- скасувати постанову серії БАВ № 437351 від 23.02.2023р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.;
- адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.ст. 121, 126 КУпАП закрити за відсутністю в діях складу такого правопорушення.
Позовну заяву від імені позивачки підписав адвокат Доров А.О.
В позовній заяві адвокат Доров А.О. просить поновити строк на оскарження постанови, вказуючи таке: “... Хочу зазначити, що строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 пропущені.
24 січня 2023 року старшим слідчим СВ відділення № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Вікторією Назаренко складена постанова про закриття кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної події за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Хочу зазначити, що в цій постанові відсутні будь-які посилання слідчого та висновки експертів щодо порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.1.а. і 2.3.г ПДР України, “не мала права керуванням даним видом транспортного засобу, а також керувала без мотошолому”, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 5.2 ст.ст. 126, 121 КУпАП.
Крім того, на вищевказану постанову про закриття кримінального провадження подана скарга до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області.
Від результатів розгляду поданої скарги, залежить і подальший розгляд оскаржуваної постанови. Так як в разі, направлення матеріалів для продовження досудового розслідування, винесена постанова є передчасною та незаконною.
20 березня 2023 року була винесена ухвала слідчим суддею Врадіївського районного суду про повернення скарги на вищевказану постанову про закриття кримінального провадження, яку ми маємо намір оскаржити в апеляційному порядку. Про вказану ухвалу суду я, як представник ОСОБА_1 , дізнався лише 22.03.2023 року. Копія ухвали суду надійшла на мою електронну адресу. Скріншот з ел. скриньки додається.
Тому право на оскарження постанови Серія БАВ № 437351 від 23.02.2023 року виникло у позивача з 23.03.2023 року ...”.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови та ознайомившись з матеріалами позовної заяви вважаю встановленим таке.
Частиною 1 ст. 168 КАС України визначено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 120 КАС України).
Частинами 1 та 6 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом, суддею, судом проміжку часу. До їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів (наприклад, несвоєчасне одержання копії постанови слідчого); 6) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню учасником суждового провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Водночас необхідно звернути увагу, що у рішенні від 03.04.2008р. у справі “Пономарьов проти України”, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Тобто окрім принципу правової визначеності важливим також є і принцип добросовісності, як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
При цьому у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.02.2023р. у справі № 697/1044/22 висловлено правову позицію, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для звернення до суду із даним позовом є незгода позивача із діями начальника СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Томіци Євгенія Сергійовича щодо складання 23.02.2023р. постанови серії БАВ № 437351 від 23.02.2023р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Про порушення свого права позивачка дізналася 23.02.2023р. отримавши вказаної дати копію оскаржуваної постанови серії БАВ № 437351, про що свідчить відмітка та підпис позивачки у графі 9 цієї постанови.
Адміністративний позов подано позивачем до суду 29.03.2023р., що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Врадіївського районного суду Миколаївської області, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Обставиною, на яку представник позивачки посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, є його звернення до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ч. 1 ст. 286 КК України, та отримання ухвали слідчого судді про повернення скарги лише 22.03.2023р., з наступного дня після отримання якої, представник позивачки і обчислює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, та зазначає, що право на оскарження постанови серії БАВ № 437351 у нього виникло з 23.03.2023р.
Однак звернення представника позивача до слідчого судді зі скаргою є альтернативним способом захисту прав його довірительки, та при отриманні негативного результату від слідчого судді, представник позивачки обрав другий варіант - оскаржити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності до суду, при цьому вже поза строком оскарження постанови, порушивши питання про його поновлення.
Як зазначено вище поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.
Водночас звертаючись до слідчого судді зі скаргою, а не до адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування постанови серії БАВ № 437351 в межах десятиденного терміну в порядку, визначеному ст. 286 КАС України, позивачка та її представник діяли усвідомлено, а саме звернення залежало від їх волі, а не від обставин, на які вони не могли впливати. Таким чином вказана обставина не є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи питання поважності пропуску строків звернення з адміністративним позовом, приходжу до висновку, що поновлення пропущеного строку в даному випадку буде не лише порушенням принципу правової визначеності, а й принципу добросовістності, як загальноправового принципу, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Таким чином заява про поновлення пропущеного строку є безпідставна та необґрунтована, а відтак не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 КАС України.
Керуючись ст.ст. 123, 243, 248 КАС України, -
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Дорова Андрія Олексійовича про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Миколаївській області та начальника СРПП ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП України в Миколаївській області капітана поліції Томіци Євгенія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне стягнення та закриття справи - залишити без руху.
Роз'яснити позивачці ОСОБА_1 та її представнику адвокату Дорову Андрію Олексійовичу, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали вони мають право звернутися до суду з заявою в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.Г. Сокол