Справа № 473/1178/23
іменем України
"30" березня 2023 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Казарєз К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП України в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює Вознесенська лікарня, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер платника податків НОМЕР_1
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАВ №168055 від 07.03.2023 року в розділі склад правопорушення поліцейським, який склав цей протокол, зазначено, що: «06.03.2023 р. близько 14-30 год. ОСОБА_1 порушила п.6.Г «Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР» та допустила втечу сторожової собаки породи Алабай, внаслідок чого собака загризла собаку породи «Чихуа хуа», яка належала ОСОБА_2 , тим самим заподіяла шкоди ОСОБА_2 , адже згідно ст.160 ЦК України домашні тварини є річчю».
Дії ОСОБА_1 поліцейським, що склав протокол, були кваліфіковані за ч.3 ст.154 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явилась, була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, в матеріалах справи є поштове повідомлення що ОСОБА_1 судовий виклик не вручено по закінченню терміну зберігання, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи чи про поважні причини неприбуття до суду вона не надала, тому розгляд справи відбувся в її відсутності згідно із вимогами ст.268 КУпАП..
Крім того, суд враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення визначених ст.277 КУпАП строків розгляду справ про адміністративні правопорушення.
При цьому суд враховує, що розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Окрім того, що ОСОБА_1 повідомлялася про час та місце слухання справи листом, також на офіційному сайті Судової влади України дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 , вона, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколу (07.03.2023 року) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, тому розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 згідно із вимогами ст.268 КУпАП.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серія ВАВ №168055 від 07.03.2023 року, вважає, що він не може бути доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Так у протоколі серія ВАВ №168055 від 07.03.2023 року поліцейським вказано, що ОСОБА_1 порушила п.6.Г «Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР».
Тоді як вказаний нормативний акт на момент складання поліцейським протоколу втратив чинність відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.12.2021 № 834 «Про визнання такими, що втратили чинність, Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР», пунктом 1 якого передбачено таке: «Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та з метою актуалізації нормативно-правових актів, які регулюють особливості утримання домашніх тварин: 1. Визнати такими, що втратили чинність, Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджені заступником Міністра житлово-комунального господарства УРСР О.О. Пустоваровим від 17 червня 1980 року, заступником Міністра сільського господарства УРСР О.М. Окопним від 17 червня 1980 року, головним державним санітарним лікарем Української РСР, заступником Міністра охорони здоров'я УРСР О.В. Павловим від 18 червня 1980 року».
Вирішуючи вказану справу в межах, які визначені протоколом про адміністративне правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За змістом статей 7, 251, 254, 256, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, суд враховує, що диспозиція ч.3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, тобто відсилає до ч.1 цієї статті.
Так, згідно ч.1 ст.154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак), чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Тоді як в протоколі серія ВАВ №168055 від 07.03.2023 року не вказано які ж саме дії, з переліку, що визначені ч.1 ст.154 КУпАП, вчинила ОСОБА_1 , а зазначено лише про наслідки, що настали у вигляді шкоди, спричиненою майну.
Тому суть правопорушення, що викладена в протоколі серія ВАВ №168055 від 07.03.2023 року, - не відповідає ознакам правопорушення, яке вказано в ч.3 ст.154 КУпАП.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що протокол серія ВАВ №168055 від 07.03.2023 року - не дозволяє встановити всі обов'язкові елементи об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
При цьому судом враховується правова позиція, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016) про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Через встановлені в протоколі недоліки суд не зобов'язаний повертати його до поліції, оскільки чинний КУпАП не містить такої форми постанов.
Також згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа № 11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: «74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Оскільки належних, допустимих та несуперечливих доказів вчинення ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, - суду не надано, а суд не уповноважений збирати докази на підтвердження вини ОСОБА_1 ,, оскільки такий обов'язок ст.251 КУпАП покладає на осіб, уповноважених складати протоколи, в даному випадку на органи Національної поліції, в протоколі відсутній опис об'єктивної сторони правопорушення і не вказано, що ж саме порушила особа, здійснено посилання на нормативний акт, який не був чинним на момент складання протоколу - тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.154 ч.3, п.1 ч.1 ст.247, 280, 283 КУпАП, суд
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.
Суддя Н.Б.Зубар