Справа № 127/4798/23
Провадження № 2/127/548/23
30 березня 2023 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з даним позовом. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4418, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0494-2839, укладеним 23 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс». На підставі цього виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. 14 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження. Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинений з порушенням умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, а також зазначає, що кредитний договір не підписаний позивачем, оскільки не зазначено, яким саме ідентифікатором був підписаний кредитний договір, відсутні докази підписання електронного правочину у формі визначеної ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію». За таких обставин просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2023 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб та до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіду В. О.
Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався. Однак на адресу суд надійшло його клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Третя особа своїх пояснень не надала.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом установлено, що 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4418, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0494-2839 від 23 вересня 2020 року, укладеним ним з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за період з 02 грудня 2020 року по 12 травня 2021 року на суму 34 000,00 грн, в тому числі: 20 000,00 грн - прострочена заборгованості за сумою кредиту, 14 000,00 грн - прострочена заборгованості по невиплаченим відсоткам за користування кредитом, а також стягнуто 350,00 грн. - за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
На підставі зазначеного виконавчого напису 14 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. відкрито виконавче провадження №67151667.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Отже, оскільки у судовому порядку вказану вище постанову від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконною та не чинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Даний висновок відповідає правовому висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року в справі №910/10374/17.
Тобто, виконавчий напис було вчинено 01 червня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.
Укладений кредитний договір № 0494-2839 від 23 вересня 2020 року з додатком №1, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Щодо твердження позивача про відсутність його підпису на кредитному договорі, то суд звертає увагу, що вказаний договір укладений в електронній формі.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, цей кредитний договір та Правила надання споживачем кредитів ТОВ «УКР Кредит Фінанс» разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту.
Згідно п. 1.5 договору кредитний договір вважає укладений з моменту одержання кредитодавцем відповіді (акцепту) заявника/позичальника про прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що більш детально зазначено у правилах.
За Правилами надання споживачем кредитів ТОВ «УКР Кредит Фінанс» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує Заявник/Позичальник, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в ІТС Кредитодавця, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор (одноразовий пароль) Кредитодавець може передавати Заявнику засобом зв'язку, вказаним Заявником під час реєстрації у ІТС Кредитодавця, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Заявником під час заповнення Заявки. Одноразовий ідентифікатор також надається Позичальнику під час кожного входу в ІТС Кредитодавця для ідентифікації особи Позичальника за допомогою електронного підпису.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Тобто сторони уклали договір в електронній формі, позивач належних доказів про не укладення ним договору суду не надав. При цьому слід зауважити, що чинним законодавством не заборонено сторонам використовувати паперові копії електронного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 19 травня 2022 року, додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 67-02-23 від 16 лютого 2023 на суму 15 000,00 грн та опис робіт, виклав в тексті позовної заяви.
За змістом додаткової угоди № 5 до договору про надання правової допомоги розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.
При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру судових витрат, вказуючи, що вони не відповідають критеріям реальності таких витрат та розумності їх розміру, їх розмір є неспівмірним із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання зазначених послуг. Зазначає, що справа не є складною, процесуальні документи є шаблонними, справа не вимагає додаткового вивчення законодавства чи судової практики, справа має мінімальне значення для позивача, оскільки не призводить до виникнення, зміни або припинення майнових прав чи фінансових інтересів; позивач залишається у статусі боржника. До того ж звертає увагу, що реальна вартість послуг адвоката по вказаним справам складає від 2000,00 грн до 3000,00 грн, а тому вважає, що витрати підлягають зменшенню до 2500,00 грн. Крім того вказує, що позивач не надав детальний опис із зазначенням витраченого часу та розрахунком вартості виконання кожного із виду робіт, а тому слід відмовити в стягненні цих витрат.
Надаючи оцінку наданим доказам суд зважає, що справа дійсно є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Щодо відсутності детального опису робіт із зазначенням витраченого часу та розрахунком вартості виконання кожного із виду робіт, то суд звертає увагу, що ч.3 ст.137 ЦПК України не визначає переліку конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. При цьому слід звернути увагу, що договором визначена фіксована сума гонорару, а саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, ст. 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №4418, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0494-2839 від 23 вересня 2020 року сумі 34 000,00 грн та 350,00 грн - за вчинення виконавчого напису нотаріусом, в загальній сумі 34 350,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598,
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса: м. Київ, пр-т Григоренка, буд. 15, прим. 3,
Суддя: