Справа № 127/26800/22
Провадження № 2/127/3469/22
15.03.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л. Ф. ,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участі представника позивача Варцаби С.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів Когутницького В.М.,
представників 3-х осіб: Бойко М.П., Савчук Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 від імені якої діє ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третіх осіб на стороні відповідача що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування,-
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені якої діє ОСОБА_4 , третіх осіб на стороні відповідача що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування.
Позов мотивовано тим, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.03.2021 року серії ДПР 18 № 59615, складеного о 18650 год. на автодорозі М12 285 км. інспектором взводу № 1 роти № 3 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Очеретним Я.С., у цей день 12.03.2021 року о 17:30 год. на автодорозі М12 285 км. м. Вінниці водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Geely MR 7151 A» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Nissan Leaf» д.н.з. НОМЕР_2 від чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.2.3б, 11.4,12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від11.06.2021 року у справі №127/8072/21 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. на користь держави, стягнуто 454, 00 грн. судового збору.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08.09.2021 року у справі №127/8072/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишено без змін
На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 , забезпечений транспортний засіб марки «Geely MR 7151 A» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності наземних транспортних засобів ЕР- 200757958 у ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» що був дійсний на момент ДТП.
Згідно розрахунку складеного ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» сума матеріального збитку, завданого позивачу за пошкодження автомобіля «Nissan Leaf» д.н.з. НОМЕР_2 перевищує максимальний розмір страхової виплати. Відповідно до визначеної суми збитку ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» виплатило на користь позивача 127 400,00 грн., про що свідчить лист від 15.09.2021 року № 9370, при цьому франшиза згідно полісу становить 2600,00 грн.
З метою здійснення повного відшкодування вартості транспортного засобу, його власник ОСОБА_2 , 03.12.2021 року звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022 року у справі № 127/33111/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, задоволено частково, стягнуто З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну в наслідок ДТП в розмірі 175 845,84 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та 1858,46 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/33111/21 від 05.10.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000, 00 гр. витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, станом на момент подання даного позову з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 всього 197 704,30 грн.
З метою стягнення суми боргу в примусовому порядку ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В., яким відкрито виконавче провадження № 70340942.
Водночас на момент відкриття виконавчого провадження у боржника ОСОБА_1 відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, щоб виконати вказані рішення суду.
Однак позивачу стало відомо, що на момент пред'явлення позову у справі № 127/33111/21 у власності позивача перебувала частки квартири під номером АДРЕСА_3 , в будинку під АДРЕСА_4 .
Крім того, у власності позивача перебувала частки квартири під АДРЕСА_5 .
Проте, 29.12.2021 року, після відкриття провадження у справі № 127/33111/21, ОСОБА_1 уклав договір дарування частки квартири під АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний договір було посвідчено 29.12.2021 року, ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 2908.
Також, 29.12.2021 року після відкриття провадження у справі № 127/33111/21, ОСОБА_1 уклав договір дарування частки квартири під АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаний договір було посвідчено 29.12.2021 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, за реєстровим № 2905.
За таких обставин ОСОБА_1 мав на меті позбавитись наявного у нього майна.
Крім того, сторони вчинили дані правочини безоплатно, а ціна подарунків оцінена сторонами по 100 000, 00 грн. за кожен.
Зважаючи на викладене, на думку позивача спірні правочини дарування часток квартир підлягають визнанню недійсними.
Просила суд, визнати недійсним договір дарування укладений 29.12.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на частки квартири під АДРЕСА_3 , в буд. під № 12 - Б посвідчений 29.12.2021 року Остапенко Ю.В. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2908, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_5 , зареєстроване в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно та їх обтяжень, приватним нотаріусом Остепенко Ю.В., Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область, номер запису про право власності довірчої власності: 46004872.
Визнати недійсним договір дарування укладений 29.12.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на частку квартири під АДРЕСА_5 , посвідчений 29.12.2021 року Остапенко Ю.В. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 2905 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приватним нотаріусом Остапенко Ю.В., Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область, номер запису про право власності, довірчої власності: 46003907.
19.12.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що згідно ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина має право на житло. За положенням ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
На момент вчинення правочинів щодо дарування житла своїм дітям у ОСОБА_1 не було будь - яких заборон на відчуження житла і якщо ОСОБА_2 мала намір задовольнити свої вимоги на спірне майно, нічого не забороняло їй це зробити з грудня 2021 року, при подані позову про стягнення боргу.
Відповідно до ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з довідкою ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг» ОСОБА_1 працевлаштований, має постійну роботу, а значить і заробітну плату.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав за обставин викладених у позові, просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.
Представник відповідачів ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи Савчук Т.В. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даних позовних вимог.
Представник третьої особи Бойко М.П. в судовому засіданні також заперечувала, щодо задоволення позовних вимог.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022 року у справі № 127/33111/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну в наслідок ДТП в розмірі 175 845,84 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та 1858,46 грн. судового збору (Т.1 а.с.11-15).
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/33111/21 від 05.10.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000, 00 гр. витрат на професійну правничу допомогу (Т.1 а.с.16-18).
З метою стягнення суми боргу в примусовому порядку ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В., яким відкрито виконавче провадження № 70340942 (Т.1 а.с.20).
29.12.2021 року, після відкриття провадження у справі № 127/33111/21, ОСОБА_1 уклав договір дарування частки квартири під АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний договір було посвідчено 29.12.2021 року, ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 2908 (Т.2 а.с. 5-6).
Також, 29.12.2021 року після відкриття провадження у справі № 127/33111/21, ОСОБА_1 уклав договір дарування частки квартири під АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаний договір було посвідчено 29.12.2021 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, за реєстровим № 2905 (Т1 а.с. 5-6).
Згідно з довідкою ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг» № 501-54 від 02.02.2023 року ОСОБА_1 працевлаштований столяром з 13.02.2020 року (Т.1 а.с.69).
Рішенням Вінницької міської ради від 23.12.2021 року надано дозвіл на укладення угод від імені дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (Т.2 а.с.39-40).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 76, 77, 78 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вказувало вище рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2022 року у справі № 127/33111/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, задоволено частково, стягнуто З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну в наслідок ДТП в розмірі 175 845,84 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та 1858,46 грн. судового збору (Т.1 а.с.11-15).
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/33111/21 від 05.10.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000, 00 гр. витрат на професійну правничу допомогу (Т.1 а.с.16-18).
З метою стягнення суми боргу в примусовому порядку ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В., яким відкрито виконавче провадження № 70340942 (Т.1 а.с.20).
Слід зауважити, що на момент укладення спірних правочинів, від 29.12.2021 року у ОСОБА_1 не було будь - яких заборон на відчуження житла.
В той же час, згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з довідкою ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг» № 501-54 від 02.02.2023 року ОСОБА_1 працевлаштований столяром з 13.02.2020 року (Т.1 а.с.69), відповідно отримує заробітну плату, на відсоток якої може бути звернуте стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз'яснено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 року в справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 року в справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах.
В українському законодавстві такі правочини регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробила такий правовий висновок:
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 369/11268/16-ц).
У постанові від 06.10.2022 року в справі № 904/624/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема,але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорюванні договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Як встановлено судом, відповідач за рішеннями суду має борг перед позивачкою у розмірі 197 704,30 грн. в свою чергу 29.12.2021 року відповідач уклав договори дарування на частку двох квартир своїм дітям.
Очевидно, що частка вартості двох квартир які розташовані в м. Вінниці і належали відповідачу ОСОБА_1 в рази перевищує суму заборгованості перед ОСОБА_2 .
Отже, за наведених обставин та в контексті правових висновків Верховного Суду, в тому числі стосовно сфер, у яких можливе правове регулювання правочинів, які вчиняються на шкоду кредитору, а саме в правовідносинах банкрутства, при неплатоспроможності банків та у виконавчому провадженні, до яких не відносяться спірні правовідносини між позивачем та відповідачем як заподіювачем шкоди внаслідок ДТП, а також, враховуючи недоведеність того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 в інтересах яких діє ОСОБА_4 при укладенні договорів дарування діяли недобросовісно та з метою умисного уникнення задоволення вимог ОСОБА_2 , щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, так як із досліджених судом доказів та встановлених обставин слідує, що сторони договорів дарування при їх укладенні не мали свідомої цілі позбавити ОСОБА_2 звернення стягнення на майно боржника на її шкоду, у зв'язку з чим оспорювані позивачем договори не можна вважати фраудаторними правочинами, тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання договорів дарування недійсними.
Наголошуючи на тому, що відповідно до вимог ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
З огляду на вищенаведене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому їх слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 13, 203, 215, 526, 717 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 від імені якої діє ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третіх осіб на стороні відповідача що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 22.03.2023 року.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 від імені якої діє ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ).
Треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, буд.59), Служба у справах дітей Вінницької міської ради (21050м. Вінниця, вул. Соборна, 50).
Суддя: