Справа № 127/29151/22
Провадження № 2/127/3745/22
21.03.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л. Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участі представника ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Бойко М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 50) про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, мотивуючи позовну заяву тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Батько усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально - побутових умов проживання, збереження психологічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити з ним.
Оскільки, після припинення шлюбних відносин відповідач чинить перешкоди в спілкуванні з дітьми, також в супереч бажанню старшого сина проживати з батьком, не дозволяє бачитись, приймати участь у його житті.
З телефонних розмов з сином, дізнався, що взаємовідносини між сином і матір'ю напружені, усі її намагання до складання гарних стосунків марні, його образи на неї через розлучення з кожним роком більшають, також враховуючи його перехідний вік, відповідач з сином не може порозумітися, він не реагує на жодні її з ним розмови, втратив інтерес до навчання, не хоче відвідувати гуртки для саморозвитку. Також, матір має намір виїжджати закордон з дітьми, проте старший хоче залишитись в Україні з батьком, про що весь час просить.
Просив суд, визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за обставин викладених в справі, просила суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала, щодо їх задоволення.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок № 01/00/011/10551 від 23.02.2023 року.
Вислухавши думку учасників процесу, думку неповнолітнього ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується корпіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (а.с.4-5).
Відповідно до висновку № 01/00/011/10551 від 23.02.2023 року виконавчого комітету Вінницької міської ради, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , оскільки неповнолітній досяг 14 річного віку і місце його проживання визначається ним самим (а.с.50-51).
Сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
Суд вправі застосувати вищезазначене положення закону в тому випадку, коли мати та батько дитини проживають окремо, тобто за різними адресами; не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, що відповідає спірним правовідносинам.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 161 СК України визначено правила вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
Місцем проживання фізичної особи, згідно ч.1 ст.29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , за адресою проживання матері ОСОБА_2 (а.с.10).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Положення ст. 141 Сімейного кодексу України передбачають рівність прав матері та батька, частин 1, 2 ст. 161 цього Кодексу щодо вирішення спору судом, з ким із них буде проживати малолітня дитина, та враховується при цьому ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Визначено, що під забороною розлучення дитини з матір'ю в контексті Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері/батька, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Із досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання. Лише у разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
При розгляді справи щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, її віку, висловленої нею особистої позиції того, з ким бажає проживати, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
В судовому засіданні була з"ясова думку ОСОБА_6 , якому на даний час виповнилось 14 років. Останній бажає на даний час проживати з батьком, оскільки в нього з матір"ю напружені стосунки. Він бажа відвідувати гуртки, однак мати йому забороняє, мотивуючи це необхідністю посилення шкільного навчання. Мати має іншого чоловіка та бажає переїхати з ним проживати до м. Києва. Він же не бажає нікуди переїздити, оскільки в нього в м. Вінниці друзі.
Місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Після досягнення дитиною чотирнадцяти років, відповідно до ч.3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини визначається нею самою, а тому суд при вирішення даного спору враховує дану норму, й вважає, що при досягненні дитиною - сином сторін ОСОБА_3 , 2008 року народження, чотирнадцяти років, останній вправі визначати самостійно місце свого проживання, а тому правових підстав для визначення щодо вказаної неповнолітньої особи, яка досягла чотирнадцяти років, цим судовим рішенням місця її проживання немає, відтак позов не підлягає до задовлення.
На підставі ст. ст. 19,141,155,161 СК України, керуючись ст.ст.10,12,27,77,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позов позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 50) про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 30.03.2023 року.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 50).
Суддя: